Та отримуйте інфо про новинки й події в книгарнях
Після місяця романів ця книга стала для мене ковтком свіжого морського повітря. Атмосфера тут просто неймовірна- читаю і ніби відчуваю солоний запах моря, чую скрип корабля та брязкіт кайданів. На деяких моментах по шкірі бігли мурашки. «Сирени» - не банальна історія про русалок. Це історія про силу жінок, про боротьбу, про вибір і про те, що навіть у найтемніші часи ти не сам. Окрема любов - ретроспективи. Обожнюю, коли автор так майстерно переплітає минуле й теперішнє🤤 Рекомендація - так! 🖤🌊⚓️
Історія трьох жінок з різних періодів, з різними життєвими долями, але з однієї родинної лінії - родини Вейворт. Кейт ми зустрічаємо у 2019 році. Молода, нещаслива в шлюбі, налякана і вагітна. Кейт втікає від чоловіка і шукає себе в маленькому домі, що колись належав її родині. Жінці доведеться навчитись жити покладаючись лише на себе. Дослідити історію своєї родини. А також зрозуміти - чого ж вона прагне. Вайолет ми зустрічаємо у 1942 році. Молода дівчина непотрібна батькові, заглиблена в себе і природу. Фізичне насилля, вигнання з сім'ї, самотність і водночас визволення. Нарешті її життя пішло правильним руслом. Альта - 1619 рік. Її звинувачено в відьомстві. Триває суд. Поступово спогад за спогадом Альма показує нам своє життя, та причини і наслідки її вчинку. Чуттєва, ніжна, важка і непроста сімейна сага.
Місцями просідаюча, затягнута та "поверхнева" книга. Підняті теми про насильство, педофілію, рабовласництво, фемінізм, прийняття тіла - взагалі розчаровують. Жодній не приділено достатньої уваги. Складається враження, що Емілія Гарт розраховувала захопити й аудиторію більш юних читачів, тому не хотіла робити книгу заскладною в емоційному плані. Також дивними мені деякі порівняльні звороти( З плюсів: описи океану, води, локації; вибір непопулярної та рідко згадуваної теми про політику насильницького переселення, як покарання. У висновку, маємо прісну історію, яка залишає тебе емоційно байдужим до власного світу та долі персонажів
«Непокірні» справили на мене приємне враження насамперед своєю атмосферою. Це історія, у якій переплітаються три жіночі долі з різних епох, але їх об’єднує прагнення до свободи та бажання жити за власними правилами. Мені подобається, коли автори показують, як схожі переживання можуть відгукуватися через століття, і тут ця ідея звучить дуже вдало. Найбільше мені запам’яталися описи природи, старих будинків і загальний настрій книги. Магічний реалізм вплетений у сюжет дуже делікатно, додаючи історії особливого шарму. Водночас не всі сюжетні лінії були для мене однаково захопливими. Деякі епізоди хотілося побачити більш розгорнутими, а окремі героїні залишилися для мене трохи відстороненими. Через постійні переходи між часовими лініями іноді втрачався ритм читання. Попри це, книга викликала багато роздумів про жіночу силу, вибір і право бути собою. Це не той роман, де події стрімко змінюють одна одну, а швидше історія, яку хочеться відчувати, а не поспішати дочитати. Мені здається, «Непокірні» найбільше сподобаються тим, хто любить неквапливі, атмосферні романи з історичним тлом, символізмом і невеликою часткою магії. Для мене це була хороша книга, яка залишила після себе приємний післясмак, навіть якщо окремі моменти хотілося б побачити більш глибоко розкритими.
Книга важка, але цікава? Я не дуже розбираюся в жанрах, але для мене це був історичний роман із нотками детективу. У центрі подій - одна сім’я, один родовід? З нього ми дізнаємося історії трьох жінок у різні часові проміжки: ✨ Альта - у 1600-х роках ✨ Вайолет - у 1940 -х ✨ Кейт - уже у 2019-му, тобто у нашому сьогоденні Кожна з цих жінок або сама пережила, або бачила, що таке насильство з боку чоловіка, аб’юз? Тут порушуються надзвичайно важкі теми - зґвалтування, цькування, дискримінація за статтю? Але є й інша сторона - магічна, відьомська, знахарська нотка. Родина мала надзвичайні здібності: розуміти тварин і відчувати світ не так, як інші люди. Через це одна з героїнь була навіть піддана суду за відьомство (ви розумієте, які були закони у 1600-х роках). ? Книга написана неважко, але йшла мені чомусь повільно. Місцями трохи монотонно, особливо на початку. Та фінал - дуже сильний. Усі три історії розкриваються паралельно, і кожна з них по-своєму захоплює? ? Деякі моменти читати надзвичайно важко (особливо сцени насильства), але основний фокус усе ж на розвитку сюжету й внутрішній силі героїнь? Я дуже шкодую, що не записала, хто мені порадив цю книгу ? Якщо це був ти й зараз читаєш цей пост - обов’язково відгукнися, бо я хочу подякувати! ? Я б сама на неї не звернула уваги, але зараз щиро рада, що прочитала▫️ Це дуже важлива книга про сильних жінок, які змогли вистояти у чоловічому світі, де панували суворі правила. Але це не сучасний фемінізм у стилі "чоловіки - ніщо". Тут - жива й правдива історія, яка відчувається і в минулому, і в сьогоденні. Оцінку я не ставлю - вважаю, що такі книги неоціненні. Кожен, хто її прочитає, винесе власний урок і свій відгук у серці. ? Дуже рекомендую "Непокірних". Це справді осіння книга - атмосферна, важка, сильна й чесна.
Захоплива історія про долі трьох жінок з різних епох, які, попри все, стикаються з подібними проблемами: насильством, знеціненням, жорстокістю та несправедливістю. Книгу досить цікаво й легко читати. Посил чудовий — про жіночу силу, єдність та цінність. Однак мені здалося, що цей посил настільки яскравий і прямолінійний, що навіть затьмарює сюжет. Характери жінок описані досить просто та поверхнево, тому я не змогла в них повірити. Книга видається такою собі казочкою, але все ж досить цікавою.
Це історія, яка перевершила всі мої очікування і якою я раджу й вам насолодитися. ⠀ Вона розповідає про рід жінок. Одна з них живе в сучасності, інша жила в минулому столітті й була її двоюрідною бабусею, а третя жила в часи, коли "відьом", які й не були відьмами, спалювали. ⠀ «Ми з мамою ніколи не вважали себе відьмами. Бо це слово придумали люди, слово, яке надає силу тим, хто його промовляє, а не тим, кого воно описує. Слово, що зводить шибениці й вогнища, перетворює живих жінок на трупи. ⠀ Ні. Цього слова ми ніколи не вживали. ⠀ Я гадки не мала, і доволі довгенько, що моя мати думає про цей наш дар. Але я знала ще з дитинства, чого від мене чекають. Зрештою, вона назвала мене Альтою. Не Алісою, що означає «шляхетна жінка», не Агнес, агнець Божий». Альта. «Цілюща». ⠀ Це дуже цікава книжка, від якої важко відірватися. Мені подобалось стежити за кожною із 3 ліній. Їхні історії, мова авторки, атмосфера – все це полонить від першої і до останньої сторінки. ⠀ Також вона феміністична. І цим ще більше подобається. ⠀ «Кажуть, що перша жінка народжена від чоловіка, Альто, – сказала якось вона мені, коли я була дитиною, бо саме це ми чули від пастора в церкві тієї неділі, – що вона походить з його ребра. Але ти повинна пам’ятати, дівчинко моя, що це брехня». ⠀ І хоч ніхто з їхнього роду не був відьмою, це до біса магічна історія ✨
Котолог
