Здається з однією американкою, принцесою Ідзумі, в японській монархії ще змирились, але чи прийме народ її маму? Пані Танако (мама Ідзумі) не має знатного роду, чи видатних досягнень, не знає правил життя імператорського двору, а ще вона феміністка, яка має радикальні погляди на збереження довкілля. Здається Японія та імператорський двір не дуже хочуть бачити таку жінку поряд з кронпринцем. Ця частина про те, як усі стараються довести що дві американки гідні ввійти в королівську родину. Але звісно, вони це зроблять на своїх умовах🥰 Обожнюю їх за це! Ідзумі чекає багато випробувань і трохи більше драми, ніж в першій частині. Але знову ж таки, в цій історії ще на початку розумієш як все буде розвиватись і при цьому все одно насолоджуєшся.
Анонім
✨«А тобі ніколи не здається, ніби ти всюди чужа? Ніби ти — це дві несумісні половинки в одному тілі?» Ідзумі — дівчина-японка, яка живе з мамою в Америці. У неї неймовірні подруги і маленька собака, яких вона любить. Та все своє життя вона думає про батька якого не знала. Одного разу вона знаходить листи адресовані матері від якогось Макото. Згодом вона дізнається, що є принцесою Японії і їде до батька, щоб знайти відповіді на свої запитання. Там її оточують різні люди, дивні родичі, традиції і правила етикету до яких вона не звикла, неприємні випадки і різні плітки намагаються її зламати. Але ж ніхто не говорив, що бути принцесою — казка. Чи зможе вона знайти своє місце і прийняти батька у своє життя? Книга дуже легка, романтична і місцями комічна. Дивлячись на зусилля Ідзумі знайти своє місце і не впасти обличчям в бруд, я щиро за неї переживала. Я розуміла її бажання знайти саме своє місце у цьому світі, а не відчувати себе всюди чужою. І я була рада, коли вона розпустила свої крила, нарешті. Мені в цій історії не сподобалося те, що якось все так швидко закрутилося, що я не відчула щирості у відносинах героїв. Я не змогла відчути і те, як відносини батька і доньки стали теплими і близькими, коли вони пройшли етап настороги один до одного. Через це історія втратила ту атмосферу до якої готувала з самого початку авторка книги, але вона викликала зацікавленість до самого кінця, і залишити її не хотілося. Звичайно, ця історія не нова, але вона не втрачає свого шарму. Я отримала свою частку задоволення читаючи її, насолодилася часом у чарівній Японії, читаючи уявила собі красу тієї природи. Цікава й атмосфера історія вийшла. Від неї отримала легкість, тепло й аромат весни. Обовʼязково буду читати продовження, бо цікаво, чим закінчиться історія Ідзумі.
Анонім
Дуже комфортна та моментами банальна історія, яка попри це надовго залишиться в моєму ❤️ Ця книга як поєднання фільмів "Щоденник принцеси" + "Перша дочка" + "Чого хоче дівчина". Я очікувала легку та приємну історію. В додаток отримала ще дуже романтичну історію (і о! невже! вони навіть обговорювали свої проблеми😮😅 хоча не завжди) А ще крім легкості ця книга показує: - Проблему особистої ідентифікації та прихованого расизму - Життєвих пріоритетів та порушення традицій в розумних межах (коли вони об'єктивно застарілі) - Фемінізм в словах/поведінці/думках Ідзумі та її мами🥰🛐 [Бачу їй аж надто хочеться влаштувати бунт. Спалити патріархат. Ну, знаєте, мріє про дрібнички] Як ви зрозуміли, я отримала в три рази більше, ніж очікувала від цієї історії. Тому я однозначно в захваті. Ця історія не ховає глибокий зміст, але розказує про важливе в житті.
Анонім
Та отримуйте інфо про новинки й події в книгарнях