Я прочитала «Ненавидіти Адама Коннора» в електронному форматі, і тепер дуже хочу мати його серед своїх паперових книг, як і «Кохати Джейсона Торна». Це справді історія, в якій вороги-щоб-кохати отримують шанс перетворити образ «ненависті» на справжні почуття.
Адам - виснажений розлученням, ніжний батько і зірка, який вміє бути і сильним, і вразливим. Люсі - це не просто «дівчина зі стінного паркану», вона складна, справжня, іноді імпульсивна, але щира. Їхній конфлікт - драматичний і іскристий, а сцени, коли вони сваряться чи відкриваються один одному, дуже чіпкі.
Розповідь має і гумор, і напругу, й «спекотні» моменти - але при цьому не поринає в чистий драматизм. Є моменти, які можна було б деталізувати краще, особливо інцидент із арештом Люсі, але це не знижує загальне враження.
Мене зачепило, як Адам піклується про сина, і як Люсі змушена переосмислити своє спостерігання за ним — це більше ніж просто романтика. Рекомендую цю книгу, якщо хочеш легкий, але емоційний ромком з гарною дозою «ворогів-коханців».
Моя оцінка: 9/10 ✨
Анонім
Це був приємний, легкий роман, який поєднує мої улюблені тропи: фейкові стосунки, другий шанс і закоханість з дитинства.
Історія читається швидко, має хорошу динаміку та атмосферу сучасного ромкому. Найбільший плюс книги для мене це хімія між героями. Джейсон вийшов не просто красивим актором, а людиною зі своїми страхами й вразливостями, а Олів щира, емоційна, з гарним відчуттям гумору, і поруч із ним виглядає дуже природно.
Їхні діалоги живі, місцями смішні, а романтичні сцени доволі емоційні та “теплі”. Є кілька зайвих побічних сюжетів, які трохи розмивають фокус, але загалом це не псує враження.
Книга залишає після себе відчуття легкості, затишку й приємної закоханості. Гарний варіант для вечора, коли хочеться чогось романтичного без надмірної драми.
Моя оцінка: 8/10 🫰
Анонім
«Ненавидіти Адама Коннора» Елли Мейз я проковтнула майже за один вечір — настільки легко й водночас захопливо вона читається. Мені сподобалося, що історія починається з гострого протистояння, але поступово відкриває більш глибокі емоції, які ховаються за колючими словами та вдаваною байдужістю. Я кілька разів щиро сміялася з діалогів, а в деякі моменти навіть ловила себе на тому, що хвилююся за героїв більше, ніж планувала. Для мене ця книга стала тим самим романом, який дарує і драйв, і тепло — і після нього хочеться ще трішки пожити у світі, де ненависть так несподівано переростає у щось зовсім інше.
Анонім
Котолог
