Після першої частини я дійсно покладала великі надії на це продовження, але, на жаль, для мене ця книга стала повним розчаруванням. Якщо коротко -це були занадто виснажливі та нелогічні емоційні гойдалки, від яких під кінець просто боліла голова. Токсичність і туптання на місці. Стосунки героїв перетворилися на суцільний абсурд. Тема невірності та обману тут подана настільки викривлено, що замість пристрасті та іскор я відчувала лише роздратування. Персонажі взагалі не розвиваються, а просто ходять по колу, наступаючи на ті самі граблі. Логіка вийшла з чату. Хотілося просто закрити книгу і добряче струснути обох, бо їхні вчинки та постійні необґрунтовані образи змушували без зупину закочувати очі. Спілкуватися нормально вони так і не навчилися. Авторка настільки викрутила на максимум штучний емоційний надрив, що сюжет став здаватися затягнутим і висмоктаним з пальця. Замість того, щоб ковтати сторінки, я буквально продиралася крізь цю купу драми. Мабуть, тільки легка рука авторки трішки врятувала ситуацію, пише вона непогано, тому книжку все ж вдалося дочитати до кінця, а не кинути на пів дорозі. Ну і саме оформлення книги, як завжди, красиве.😍 Загалом для мене це слабка і дуже прохідна частина. Очікувала красивого емоційного накалу, а отримала купу нелогічного тексту та розчарування. Радити точно не буду, друга книга явно не дотягнула до рівня першої.

Спочатку мені було дуже цікаво і читається напрочуд легко і швидко. Головна героїня закохується у загадкового хлопця. Він же приховує дещо, що не підвладне людям.. Мені нагадало це "Сутінки", (є схожість і моментами аж занадто) хоч тут і не про вампірів. Головна героїня сімнадцятирічна школярка, яка так захопилась Еваном, що тільки і думає про нього. При тому, що у неї не виникає бажання дізнатись взагалі хоч щось про цього Евана. Він же, в свою чергу, теж без тями від Джемми. Вони в думках одне одного, зустрічаються у снах і тому подібне. Майже уся книга це опис їхніх почуттів одне до одного. Від читання яких я тільки втомилась. Бо сюжет не зовсім динамічний. Сюжетних поворотів мінімум.. Фінальні події, як та жуйка, розтягнуті на половину книги. Задум цікавий, тема янголів Смерті теж інтригуюча, та багато чого незрозуміло і лишилось зі знаком питання. Головне питання так і лишилось питанням. Плюс надмірний опис почуттів на кожний сторінці не допоміг повірити у це кохання.

Книга читається легко, але сказати, що я б до неї повернулась то ні.. таке собі... Атмосфера приємна, а історія місцями справді затягує, особливо завдяки емоційній лінії між Джеммою та Еваном. Сподобалось, що герої поступово відкриваються, і між ними є хімія, за якою цікаво спостерігати. Але водночас мені трохи не вистачило глибини й сильніших емоцій. Деякі моменти були передбачуваними, а частина подій не викликала того вау ефекту, якого я очікувала. Проте історія має свій шарм і точно знайде своїх читачів, особливо серед тих, хто любить легкі романтичні роментезі з атмосферою доленосного кохання. І окремо — видання від ТАК дуже гарне, книга виглядає справді атмосферно на полиці.

Історія, яка відкрилася мені не відразу. Здавалось, вона нашаровує спочатку почуття, а пізніше відбуваються вже події. Але без розуміння почуттів всі події будуть неважливі. Ця книга - це історія забороненого кохання, що змінить долю. Про що історія: - про потобічника (янгола смерті), що прийшов вбити ще одну людину і перевести її душу в потойбіччя; - про дівчину, що закохалась з першого погляду; - про перше кохання: і неважливо, що хтось вперше закохався в 17 років, а хтось в 309; - про вибір: почуття чи обов’язок; - про помсту: іноді вона має несподівані наслідки. Головні герої: - Джемма - любить читати і фотографувати; - Еван - любить вбивати і позбавлять страждань людей. Кохання між героями проходить випробування, боротьба йде не на життя, а на смерть. Реальне та нереальне так переплітаються, що читач губиться в здогадках. Фінал очікуваний - кохання перемагає. Оскільки це перша книга з серії - ми маємо натяки на продовження боротьби. Вони виграли битву, але війна ще попереду. Що не сподобалось: - мало пояснено світоустрій - підземні, їхні керівники, ієрархія, всі пояснення поверхові; - історія відьом - вони вороги з підземниками, однак і тут дуже мало інформації про боротьбу і відносини; - описи, місцями вони були надто довгі і відволікали від сюжету. Книга буде цікава любителям фентезі та любителям любовних історій про заборонене кохання. А я очікувати продовження.

Хотіла написати: "Мені нічого не сподобалося " і поставити крапку. Та все ж спробую пояснити, бо мої враження то дуже суб'єктивно, звісно, і впевнена, що комусь може й сподобатись) Це дуже красиве видання: книжку приємно гортати. Але написано так, що от не віриться ні героям, ні ідеї загалом. Знаєте, коли кажуть, що перснажі пласкі, картонні? То оце мені так було. Я люблю, коли прописаний фентезійний світ захоплює багатошаровістю , а не відштовхує. Джема точно любить "Джейн Ейр", бо на перших приблизно ста сторінках повторювались подібні речення. І ще ж тут крім "неймовірного" янгола смерті Евана є ще друг дитинства Пітер. До речі, нічого не нагадує?) І цей янгол смерті абсолютно не цікавий , незважаючи на пафосні описи. Словом, достатньо..) А ви читали, до речі? Без іронії: сподобалось?) Бо я не бачу тут ні продуманої цілісної історії, ні цікавих героїв... П.с. от ,мабуть, музичний і книжковий смак героїні лише й імпонує))

Анотація до книги дуже зацікавила, адже тема фентезі доволі рідкісна. Але мої очікування не були виправдані. Задум крутий, але книга це повний треш. Головні герої дуже бісячі, якісь пласкі. На середині книги, мені щось згадалося, що книги з таким вайбом я вже колись читала. Шукаючи інформацію, відгуки на цю книгу, я наткнулася на дату написання книги, і це 2012 рік. І тут все стало на свої місця. Це доволі популярний стиль написання для того часу. Я починала читати такі історії з фанфіків або книг на Wattpad. Можливо, тим хто тільки починає свій шлях у світ фентезі і зайде ця книга. Але я її навіть не закінчила.

Після прочитання відчула тільки розчарування і відчуття дежавю.... Затягнуто, нудно і дуже схоже на Сутінки

З самого початку мене не покидало відчуття, ніби читаю переписані сутінки. Всі події один в один. Але, для декого це буде навіть плюс. Супер близький друг Пітер, про якого Джемма забуває…і його взагалі майже немає, а потім він слідкує за Еваном і компанією просто незрозуміло з якої причини??? Дуже дивно. Авторці ставлю мінус бал за погано прописаних другорядних персонажів. Джемма, яка постійно читає книги про фантастику, але безбожно тупить… вона настільки клішована, що навіть не смішно. Пів книги взагалі базується на тому, що головні герої просто не можуть нормально поговорити один з одним. Однак задум цікавий, цим мене і підкупило. Крінжі було багато, чи буду я читати далі? Звичайно!