Елін Гільдербрант

Після цієї книги хочеться поїхати на острів, до океану, їсти кукурудзу, слухати платівки, ніжитися на березі та читати книги. Вона ідеально підійде для читання саме наприкінці літа: затишна і тепла, але водночас із гірчинкою.
⠀
Це історія про життя людей, які роблять помилки, а потім живуть з наслідками; кохають, втрачають, щось здобувають і вчаться жити це життя. У головних ролях - Меллорі та Джейк, які є одне для одного «наступного літа в той самий час». Але водночас в книзі багато уваги приділено й другорядним персонажам. Історія змогла розкритися з усіх боків.
⠀
Це книга про кохання: сумна історія. Зізнаюсь, на останніх сторінках хотілось плакати, було сумно. Фінал просто 💔 авторка змогла описати життя героїв, що ніби ти був його частинкою і всі злети та падіння проживав разом із ними, тож кінцівка ніби торкається і тебе.
⠀
Чомусь герої книги йшли за обставинами й піддавались впливу інших, а не відповідали на свої почуття та бажання. Часом рішення Джейка мене дратували. Він каже одній, що кохає її, але одружується з іншою, бо з нею в нього спільні спогади. Натомість Меллорі таки навіювана і наївна. У книзі охоплено великий проміжок часу і увагу приділено не так самим зустрічам в цей час, як життю героїв протягом понад 20 років, їхній історії.
⠀
Стиль авторки мені сподобався. Текст приємно написаний, читати одне задоволення. Тут вдосталь описів і нормальні діалоги. Дуже сподобались описи пляжу, океану, острову, будиночку Меллорі.
⠀
Однак я все ж розумію, що комусь книга може не сподобатись. І я б навіть не радила її читати тим, кому неприємна тема подружньої зради, тут цього багато.

Дуже захоплююча книга, не могла відірватися. Проживала життя разом з героями.

Купила цю книгу ще восени, прочитавши анотацію. Вони не могли бути разом, тому багато років зустрічалися на кілька днів. І відразу у моїй голові виринули спогади про Джен Ейр і подібні класичні твори: буремні пристрасті, божевільні дружини, невиліковні хвороби. Бо що ще може стати на заваді справжнього кохання?

Ага, щас, дійсність виявилася набагато прозаїчнішою.

Зустрілися ВОНИ, закохалися, певні драматичні обставини цьому посприяли, і ВОНА запропонувала:

"Ти міг би щороку на свято праці повертатися в Нантакет, хай там що буде. І будемо робити те, що й зараз. Буде в нас така традиція."

Інколи це було легко, інколи важко, подекуди без брехні, найчастіше з тотальною брехнею. А паралельно тривало звичайне життя. З одруженнями, розлученнями, випадковими дітьми, коханням і зрадою. Ну, така собі Санта Барбара (для тих, хто пам'ятає, що це за довжелезний серіал).

Сумно це усе. Чому люди такі дивні? А могло би бути інакше, якби не боялися.

Із позитивного: атмосфера, нагадування про події майже 30 років, звертання до серйозних тем. Супер! . Є де розчитатися) А ось лінія нібито кохання мене непокоїть. Чи це любов?

Атмосфера моря і сонця передана чудово. Тому буде гарно читати морозними зимовими вечорами.

«28: Наступного літа в той самий час» Елін Гільдербранд я купила, бо мені дуже сподобалась обгортка. Коли отримала книжку, я трохи злякалась від кількості сторінок роману. Не була впевнена, що подолаю його і довго наважувалась розпочати читання.
Але не зважаючи на свій об’єм, роман читається легко і швидко.

Це історія про Меллорі та Джейка, які були знайомі ще зі школи, але саме зустріч на березі океану розбудила в них пристрасть, яка перетворилась на кохання на все життя. Кохання, яке вони ховали від всіх, навіть від самих близьких для себе людей – дітей, батьків, дружини, друзів. Кохання, заради якого вони кидали найважливіші справи, та віддавались тільки своїм почуттям. Кохання, яке тривало 26 років, але лише кілька днів на рік….

Брала наобум, не знаючи відгуків і не пошкодувала.
Гарно написано, про звичайне життя і живих людей, не ідеальних, зі своїми вадами і дивними життєвими виборами. Не все мені відгукнулось, іноді не розуміла рішення героїв, але було цікаво за ними спостерігати. Сюжет описує життя героїв з молодості до самої старості — люблю такі прийоми, коли авторка ніби без зайвих подробиць оповідає нам найголовніше, що відбувається з ними.
В кінці плакала. До цього плакала від "Інтернату" Жадана, а до нього і не згадаю коли таке було. Так вміло написано, що неможливо лишитись байдужою до героїв, прив'язалась до них, як до рідних.
Сумне завершення, чомусь мені подумалось, що то ідеальна книжка для прощання з літом. Така тепло-гірка.
І так, важливе: там багато про зради. Якщо вам тема не ок, то не варто братися.

Яка ж це прекрасна книга! Для мене роман «28: Наступного літа в той самий час» Елін Гільдербранд став чудовою історією про кохання, яке лише міцнішає з роками, відданість власноствореним традиціям та дружбу, яку потрібно берегти й плекати протягом всього життя💭

Наші головні герої – це Меллорі та Джейк. Вони знайомі вже певний час завдяки брату героїні, але зовсім не проводять час разом. Одного разу в будиночку Меллорі на чудовому острові відбувається парубоцька вечірка для брата, де дівчина та хлопець отримують можливість ближче познайомитися, поділитися своїми переживаннями, емоціями та інтересами. І саме з цього моменту починає зароджуватися симпатія та створюється традиція "наступного літа в той самий час".

Незважаючи на літню назву книги, її можна читати в будь-який час року. Впевнена, що вже з перших сторінок вона зачарує вас й подарує приємні емоції. Ця історія – ніби класний та атмосферний фільм, у якому головних героїв чудово зіграли б Меґ Раян та Біллі Крістал.

«28: Наступного літа в той самий час» відчувається, як вечірній затишок з особливою людиною, й смакує, як тепле какао з маршмеллоу. Прекрасна історія про людей, які кохають🤍

• Ніщо їй не забороняли, ніщо не оголошували «занадто дорослим», ніякі справи не проголошувалися важливішими за читання. У цьому домі воно було святим заняттям, найкращим із доступних людині.

• Тільки знай: те, чого ти досягаєш, не впливає на те, яка ти людина.

• У викладанні, як і взагалі в житті, людина отримує стільки, скільки віддає.

🎧 You're Mine, You! – Chet Baker