Елін Гільдербранд

Я жалкую, що не взяла цю книгу раніше до прочитання. Вона надзвичайно прекрасна. Автор розповідає нам історію Меллорі та Джейка, які щороку зустрічаються на пару днів в один і той самий час, не дивлячись ні на що. Кожен з них має окреме життя, але кохання не можна вбити відстанню чи замінити іншою людиною. Тому, кожного літа в один і той самий час вони їдять бургери, слухають Кета Стівенса і насолоджуються одне одним.

Книга побудована дуже цікаво. Події описано з літа 1992 і до 2020 року. Ми спостерігаємо розвиток стосунків наших героїв і дорослішаємо разом з ними. А головне питання пронизує всю книгу: «Чи будуть Меллорі з Джейком разом не лише пару днів у році?».

Окремо хочу виділити, що описи природи Нантакета зайняли велике місце на поличці моєї душі. Книга з літньою атмосферою дуже чудово підійшла мені, а кінець розчулив майже до сліз. Дуже жаль, що історія має малу популярність, бо вона стала однією з кращих прочитаних у цьому році. І хоча ця книга має багато дискусій і запитань, бо мало б бути все по-іншому. Я щиро раджу прочитати цю історію, бо вона неймовірна.

5/5. Ця книга краща за «9 листопада» Коллін Гувер.

Я не вгадала вбивцю. І розв’язку в цілому🥲
І хоч я ще трохи в шоці (і праведному гніві) від фіналу, мені дууууже сподобалось.

Чому варто було б поставити 5 зірочок?

✨Атмосфера.
Літо, мальовничий острів, життя багатих та знаменитих, складна динаміка між підозрюваними у вбивстві та купа брудних секретів, які змінюють все.

✨Герої.
Спочатку може здаватись, що авторка надто вдається в подробиці, що ці деталі, які вона змальовує, не мають значення, але потім всі незначні моменти складаються в єдину картинку, і ти розумієш, що не було нічого зайвого. Герої виходять дуже «живі» і гарно прописані - їхнє минуле, риси характеру, особливості взаємодії з іншими персонажами і так далі. Психологічний портрет кожного - просто 10/10.

✨Стиль написання.
Легко, цікаво, інтригуюче, а зміна pov і часових ліній, коли історія одного героя переривається на історію іншого героя, змушувала хотіти якнайшвидше прочитати наступні декілька розділів, щоб дістатись до того моменту, на якому все перервалось. Таким чином я довгий час навіть не могла зробити паузу в читанні.

Чому я не поставила 5 зірочок?

✨Велика кількість героїв і заплутані часові лінії.
Перші 15% я читала дуже довго, поки не виписала всіх персонажів і не намалювала пряму часу, ну а далі все прочиталось за 2 дні.
Мені було важко запам’ятати всіх дійових осіб, але остаточно мене вибило з колії те, що авторка писала про різні часові проміжки, позначаючи їх просто датою (у форматі - день тижня, день, місяць, рік). І було складно одразу зорієнтуватись - було це до попередньої частини історії чи після. А якщо ще врахувати, що оповідь велась майже від усіх героїв, то не важко зрозуміти, чому я вирішила продовжити, коли в мене з’являться сили в цьому розбиратись.

⏺Фінал.
Просто ні. Хоч це і було непередбачувано, але я люблю більш традиційні кінцівки😅 + мені не вистачило завершеності в історіях декількох героїв. Якось неостаточно, знаєте.

Тим не менш, книга мені дуже сподобалась.
Я обов’язково прочитаю другу видану українською книжку авторки.
І я б читала інші книги з серії «Нантакет», просто кажу, ну трохи натякаю 👉🏼👈🏼

Детектив і загадки.. що ще потрібно для щастя)

«Ідеальна пара» — детективна історія. Селеста та Бенджі одружуються на острові Нантакет. Має бути дуже пишне весілля, яке запамʼятається всім. Але запамʼятовується всім не весілля (бо воно й не відбувається), а вбивство — старшої дружки нареченої. Вранці перед церемонією її знаходять втопленою: це нещасний випадок чи її вбили?
⠀
Особливість детективу в заглибленні в історії життєвий шлях героїв. Тож інколи в мене виникало відчуття, що я читаю не детектив, а роман. Але все ж таки маємо вбиту та дві родини і їхніх друзів, а в тих — повні шафи скелетів. І двоє працівників поліції намагаються зʼясувати, що сталось насправді.
⠀
Оповідь ведеться у різні часові проміжки та з акцентом на різних людей. Тож так ми могли краще зрозуміти, що відбувалось до і в кого які мотиви були. А скелетів у шафах багато у всіх, тож і мотиви були теж у багатьох. Авторці так вдалось підігріти інтерес до історії і зробити підозрюваними майже кожного. Я не здогадалась, що саме сталось. Винуватцем була людина, на яку я взагалі не думала.
⠀
Героїв у книзі багатенько і я спочатку навіть не всіх запамʼятала. Але потім все ж таки основний фокус тримався на головних і відслідковувати їх стало легше. Мені не дуже сподобалась в книзі Селеста — якась дуже нерішуча й зрештою, як на мене, своїми діями вона тільки гірше зробила собі ж.
⠀
‼️У книзі є тригарна тема: зрада. Тож, зрозуміло, що комусь ця історія може не сподобатися.
⠀
Авторка чудово пише. Читати було легко і цікаво. Однак у книзі багато описів, вони деталізовані назвами місць, пісень, брендів. Мені це подобається, комусь може — ні. Я захоплено читала книгу й хотіла більше дізнатися не тільки про те, хто стоїть за вбивством, але й про життя інших героїв, наскільки авторка привернула увагу до них.
⠀
Уваги заслуговує опис острова Нантакет — відчувається, що авторка не просто описує це місце для атмосфери, але й любить його і добре знає.

Не перша книга авторки, але знову товстунець. Любить вона грубенькі історії. Тому і цього разу, спочатку читалося з зацікавленням, а потім стало нуднувато. Але, менше з тим, дочитала)

Про що? Про те, що ідеальних пар не існує. Про те, що люди увібрали в себе як чесноти, так і вади. І закоханість - це не про вибір ідеального партнера, це про почуття. Неконтрольовані. Ну, і як би не було передбачувано, бо це усе-таки детектив, про смерть молодої жінки.

Отже, в день весілля на мальовничому острові молода знаходить свою дружку мертвою у воді. Розпочинається розслідування. І з'ясовується, що мотивів убити цю дівчину предостатньо. Бо вона не відрізнялася доброчесністю, але була блогеркою і любила показувати показушне життя.

"Швидко стає зрозуміло, що Мерріт нічого не знає про вино, навіть елементарного. Не знає, що каберне совіньйон походить із Бордо, а піно нуар і шардоне — з Бургундії. Не має уявлення, що таке теруар. Не чула ні про піно фран, ні про долину Луари. Ну що це за інфлюенсерка — тобто людина, яка впливає на культуру, — коли не знає базових понять винного словника? Що ж вона п’є, коли ходить в ресторани?"

І так, повлазила вона всюди достатньо, але і взагалі, мотивів повбивати одне одного у цьому світському товаристві було більш ніж достатньо. Бо тут перемішалися усі людські пристрасті. То ж читати є про що.

▫️«Якщо щось здається занадто гарним, щоб бути правдою, то це так і є»

Весілля на мальовничому острові Нантакет мало стати подією року, але все обернулося несподіванкою 🌊

За кілька годин до церемонії у воді знаходять тіло старшої дружки 😱

Тепер святкова атмосфера зникає, а кожен із гостей — від молодят до родичів і друзів — стає підозрюваним 🤫

Усі щось приховують, і з кожною сторінкою відкриваються нові таємниці. Чи вдасться дізнатися правду? 📖

▫️«Селесті з Бенджі не обовʼязково бути ідеальною парою. Та й не буває ідеальних»

Якщо шукаєте легкий детектив з певною драмою кожного персонажа, то ця книга саме те! 🔎

Таємниці є у всіх, і поліція вивчає не лише докази, а й «брудну білизну» родини. Цікаво, що розділи тут від різних персонажів і є окремі сцени з минулого кожного, тож сюжет розгортається дуже динамічно 😌

Авторка поступово розкриває секрети всіх учасників весілля, що додає інтриги. Хоч розв’язка й передбачувана, але атмосфера та драма точно захоплюють і не відпускають, поки не дочитаєш до кінця 🕵🏻‍♀️

Після цієї книги хочеться поїхати на острів, до океану, їсти кукурудзу, слухати платівки, ніжитися на березі та читати книги. Вона ідеально підійде для читання саме наприкінці літа: затишна і тепла, але водночас із гірчинкою.
⠀
Це історія про життя людей, які роблять помилки, а потім живуть з наслідками; кохають, втрачають, щось здобувають і вчаться жити це життя. У головних ролях - Меллорі та Джейк, які є одне для одного «наступного літа в той самий час». Але водночас в книзі багато уваги приділено й другорядним персонажам. Історія змогла розкритися з усіх боків.
⠀
Це книга про кохання: сумна історія. Зізнаюсь, на останніх сторінках хотілось плакати, було сумно. Фінал просто 💔 авторка змогла описати життя героїв, що ніби ти був його частинкою і всі злети та падіння проживав разом із ними, тож кінцівка ніби торкається і тебе.
⠀
Чомусь герої книги йшли за обставинами й піддавались впливу інших, а не відповідали на свої почуття та бажання. Часом рішення Джейка мене дратували. Він каже одній, що кохає її, але одружується з іншою, бо з нею в нього спільні спогади. Натомість Меллорі таки навіювана і наївна. У книзі охоплено великий проміжок часу і увагу приділено не так самим зустрічам в цей час, як життю героїв протягом понад 20 років, їхній історії.
⠀
Стиль авторки мені сподобався. Текст приємно написаний, читати одне задоволення. Тут вдосталь описів і нормальні діалоги. Дуже сподобались описи пляжу, океану, острову, будиночку Меллорі.
⠀
Однак я все ж розумію, що комусь книга може не сподобатись. І я б навіть не радила її читати тим, кому неприємна тема подружньої зради, тут цього багато.

Дуже захоплююча книга, не могла відірватися. Проживала життя разом з героями.

Купила цю книгу ще восени, прочитавши анотацію. Вони не могли бути разом, тому багато років зустрічалися на кілька днів. І відразу у моїй голові виринули спогади про Джен Ейр і подібні класичні твори: буремні пристрасті, божевільні дружини, невиліковні хвороби. Бо що ще може стати на заваді справжнього кохання?

Ага, щас, дійсність виявилася набагато прозаїчнішою.

Зустрілися ВОНИ, закохалися, певні драматичні обставини цьому посприяли, і ВОНА запропонувала:

"Ти міг би щороку на свято праці повертатися в Нантакет, хай там що буде. І будемо робити те, що й зараз. Буде в нас така традиція."

Інколи це було легко, інколи важко, подекуди без брехні, найчастіше з тотальною брехнею. А паралельно тривало звичайне життя. З одруженнями, розлученнями, випадковими дітьми, коханням і зрадою. Ну, така собі Санта Барбара (для тих, хто пам'ятає, що це за довжелезний серіал).

Сумно це усе. Чому люди такі дивні? А могло би бути інакше, якби не боялися.

Із позитивного: атмосфера, нагадування про події майже 30 років, звертання до серйозних тем. Супер! . Є де розчитатися) А ось лінія нібито кохання мене непокоїть. Чи це любов?

Атмосфера моря і сонця передана чудово. Тому буде гарно читати морозними зимовими вечорами.

«28: Наступного літа в той самий час» Елін Гільдербранд я купила, бо мені дуже сподобалась обгортка. Коли отримала книжку, я трохи злякалась від кількості сторінок роману. Не була впевнена, що подолаю його і довго наважувалась розпочати читання.
Але не зважаючи на свій об’єм, роман читається легко і швидко.

Це історія про Меллорі та Джейка, які були знайомі ще зі школи, але саме зустріч на березі океану розбудила в них пристрасть, яка перетворилась на кохання на все життя. Кохання, яке вони ховали від всіх, навіть від самих близьких для себе людей – дітей, батьків, дружини, друзів. Кохання, заради якого вони кидали найважливіші справи, та віддавались тільки своїм почуттям. Кохання, яке тривало 26 років, але лише кілька днів на рік….

Брала наобум, не знаючи відгуків і не пошкодувала.
Гарно написано, про звичайне життя і живих людей, не ідеальних, зі своїми вадами і дивними життєвими виборами. Не все мені відгукнулось, іноді не розуміла рішення героїв, але було цікаво за ними спостерігати. Сюжет описує життя героїв з молодості до самої старості — люблю такі прийоми, коли авторка ніби без зайвих подробиць оповідає нам найголовніше, що відбувається з ними.
В кінці плакала. До цього плакала від "Інтернату" Жадана, а до нього і не згадаю коли таке було. Так вміло написано, що неможливо лишитись байдужою до героїв, прив'язалась до них, як до рідних.
Сумне завершення, чомусь мені подумалось, що то ідеальна книжка для прощання з літом. Така тепло-гірка.
І так, важливе: там багато про зради. Якщо вам тема не ок, то не варто братися.

Яка ж це прекрасна книга! Для мене роман «28: Наступного літа в той самий час» Елін Гільдербранд став чудовою історією про кохання, яке лише міцнішає з роками, відданість власноствореним традиціям та дружбу, яку потрібно берегти й плекати протягом всього життя💭

Наші головні герої – це Меллорі та Джейк. Вони знайомі вже певний час завдяки брату героїні, але зовсім не проводять час разом. Одного разу в будиночку Меллорі на чудовому острові відбувається парубоцька вечірка для брата, де дівчина та хлопець отримують можливість ближче познайомитися, поділитися своїми переживаннями, емоціями та інтересами. І саме з цього моменту починає зароджуватися симпатія та створюється традиція "наступного літа в той самий час".

Незважаючи на літню назву книги, її можна читати в будь-який час року. Впевнена, що вже з перших сторінок вона зачарує вас й подарує приємні емоції. Ця історія – ніби класний та атмосферний фільм, у якому головних героїв чудово зіграли б Меґ Раян та Біллі Крістал.

«28: Наступного літа в той самий час» відчувається, як вечірній затишок з особливою людиною, й смакує, як тепле какао з маршмеллоу. Прекрасна історія про людей, які кохають🤍

• Ніщо їй не забороняли, ніщо не оголошували «занадто дорослим», ніякі справи не проголошувалися важливішими за читання. У цьому домі воно було святим заняттям, найкращим із доступних людині.

• Тільки знай: те, чого ти досягаєш, не впливає на те, яка ти людина.

• У викладанні, як і взагалі в житті, людина отримує стільки, скільки віддає.

🎧 You're Mine, You! – Chet Baker