Еймі Раньян

Книга невелика та дуже атмосферна, дуже сподобалася♡♡♡ Роман однозначно заслуговує на увагу. Книжка надихає приготувати щось смачненьке та насолодитись спілкуванням з близькими. Дві часові лінії. 1870 рр.- момент, коли Париж оточений пруссаками та Париж після другої світової, зі своїми наслідками та складнощами. Молоді дівчата, які не чужі між собою. Боротьба за виживання. Любов до тіста, хлібної та здобної випічки, аромату тістечок та кремів... Старша Лізетта - записує рецепти, молодша Мішлін - знайшла зошит з рецептами і вчиться готувати, для них обох процес з тістом - це "любов та медитація". Є рецепти на окремих сторінках, це робить книгу ще ціннішою. Звісно, є місце коханню. Для мене, особисто, виявилось багато рефлексії на сторінках. Книга також і про розуміння себе, досягнення мети, про сімейні відносини.. Історія дарує надію. Переклад незвичний, але для цієї книги він - як родзинка. Цитати: "Жінка в дзеркалі подивилася на мене у відповідь і, хоч вона й була краще вбрана й виглядала майже доглянутою, у її зелених очах оселилася втома. Аби її позбутися, потрібне щось більше за сон. Більше за добрий харч. Ця втома в'їлася мені аж у кістки." "Не вірилося, що під лагідним промінням пізньої весни може відбуватися така жорстока бійня. Це була пора народження, пора життя, але по всьому Парижу на людей чигала смерть." "Шлях уперед, принаймні для жінок з роду Віньйо, пролягав через кухню. Цей шлях був вимощений сумішшю борошна, дріжджів, яєць і води. Шлях уперед був вимощений любов'ю, яку ми замішували голіруч - а потім вона розквітала в печі. Шлях уперед пролягав через маленьку пекарню в самому серці Монмартру."

Анонім

Дуже захоплива історія, яка залишає після себе слід у серці. Однозначно рекомендую, бо це не просто якась мила історія, хоча обкладинка дуже гарна це щось набагато більше. Це історія про зламані життя, про кохання, про боротьбу.

Анонім

Дві постаті та дві епохи: - Лізетта, яка живе в Франції 1870-х років; - Мішлен - правнучка Лізетти, яка живе в Франції 1846 року. Лізетта живе у багатій родині; заради кохання покидає дім, достаток, родину. Коханий Тео - революціонер. Заради нього Лізетта змінює своє життя: допомагає в боротьбі, шукає вихід в голодний час, відкриває кондитерську для заробітку. Мішлен сама виховує двох молодших сестер. Вона повторює шлях своєї прабабусі: закохується, відкриває кондитерську, знаходить себе і кохану людину. Цих жінок розділяє більше як пів століття, а проблеми не зникають. Любов до випічки передається по спадковості як, власне, і сама кондитерська. Місцями історія викликала сльози, місцями захоплення, місцями пробуджує пристрасть до кулінарії. Головні героїні сильні, вольові, закохані, цікаві. Вони ніби доповнюють одна одну. Рекомендую до прочитання. Ця історія подарує вам незабутні враження.

Анонім