Еймі Раньян

Цікава книга у стилі воєнного та післявоєнного роману. Розповідь йде про двох молодих дівчат, які живуть в Парижі, але в зовсім різні сторіччя. 🧑‍🍳Лізетта, 21 річна дочка з родини елітних французів, в 1870 році зустрічає війну із Пруссією. Йде наступ на місто, по Парижу гуляють ворожі сили, а Лізетта з усією своєю відкритістю душі, допомагає кухарям готувати вишукані страви для своєї сім'ї. Кухня - це місце, де вона може бути собою, вкладати частинку себе у кожну нову страву та випічку. Її життя достатньо спокійне та розмірене (як для життя під час війни), але, одного разу, вибравшись у місто у вбранні прислуги, вона зустрічає людину, яка перевертає її світ з ніг на голову. 👳Мішлін, молода 19 річна дівчина, проживає у 1946 році в Парижі в післявоєнний час. На її плечах дві сестрички, бо мати пропала, а батько загинув на війні. Вона проводить найкращі роки свого життя у невеличкій квартирі, виховуючи своїх сестер, допоки одна старенька пані не викликається їй допомогти. Вона оплачує дівчині навчання на кулінарних курсах, завдяки яким Мішлін здобуває собі професію та можливість відкрити свою невеличку пекарню. Цих двох пані пов'язують родинні зв'язки, любов до випічки, відкритість душі та однаково нелегкі долі. В книзі є місце для історій кохання, які по своєму чудові та унікальні; місце для доброти та любові до людей; місце для жіночої сили та реалізації в життя мрій та планів, завдяки неймовірній енергії та силі волі. Книга добра та мила, і, водночас - важка у темі про війну та втрати близьких. Вона однозначно варта уваги ❤️

Анонім

Книга невелика та дуже атмосферна, дуже сподобалася♡♡♡ Роман однозначно заслуговує на увагу. Книжка надихає приготувати щось смачненьке та насолодитись спілкуванням з близькими. Дві часові лінії. 1870 рр.- момент, коли Париж оточений пруссаками та Париж після другої світової, зі своїми наслідками та складнощами. Молоді дівчата, які не чужі між собою. Боротьба за виживання. Любов до тіста, хлібної та здобної випічки, аромату тістечок та кремів... Старша Лізетта - записує рецепти, молодша Мішлін - знайшла зошит з рецептами і вчиться готувати, для них обох процес з тістом - це "любов та медитація". Є рецепти на окремих сторінках, це робить книгу ще ціннішою. Звісно, є місце коханню. Для мене, особисто, виявилось багато рефлексії на сторінках. Книга також і про розуміння себе, досягнення мети, про сімейні відносини.. Історія дарує надію. Переклад незвичний, але для цієї книги він - як родзинка. Цитати: "Жінка в дзеркалі подивилася на мене у відповідь і, хоч вона й була краще вбрана й виглядала майже доглянутою, у її зелених очах оселилася втома. Аби її позбутися, потрібне щось більше за сон. Більше за добрий харч. Ця втома в'їлася мені аж у кістки." "Не вірилося, що під лагідним промінням пізньої весни може відбуватися така жорстока бійня. Це була пора народження, пора життя, але по всьому Парижу на людей чигала смерть." "Шлях уперед, принаймні для жінок з роду Віньйо, пролягав через кухню. Цей шлях був вимощений сумішшю борошна, дріжджів, яєць і води. Шлях уперед був вимощений любов'ю, яку ми замішували голіруч - а потім вона розквітала в печі. Шлях уперед пролягав через маленьку пекарню в самому серці Монмартру."

Анонім

Дуже захоплива історія, яка залишає після себе слід у серці. Однозначно рекомендую, бо це не просто якась мила історія, хоча обкладинка дуже гарна це щось набагато більше. Це історія про зламані життя, про кохання, про боротьбу.

Анонім