Едді Яку

Книжка, яка торкає до глибини душі. Автор пережив найстрашніші жахи Голокосту, але не лише вижив, а й знайшов у собі сили бути щасливим. Його історія — потужне нагадування про те, що навіть у найтемніші моменти можна обрати світло й надію. Вона надихає і змушує задуматися про справжню силу людського духу. Прочитайте її, щоб відчути цю неймовірну силу та переконатися, що щастя можливе навіть після найстрашніших випробувань.

Важко читати про Голокост. Але в цій книзі є й любов.
Автор пережив Голокост, майже ніхто з його родини не вижив.
Але він зміг віднайти в собі сили жити, любити, не плекати всередині ненависть (не плутати з прощення нелюдів), яка роз'їдає з середини саму людину.

Це важко передати словами. З того моменту, Едді Яку, який пережив Голокост, звернувся до мене, як до свого друга, я розчулилась. Побачивши посмішку пана Яку на обкладинці, я одразу відчула тепло. Це обличчя людини, яка стільки пережила, але все ж він усміхається. Про це можна багато говорити. Що я винесла із цієї книги, так це те, що людський дух може подолати стільки всього. Це не зменшує біль. Але якимось чином вроджена внутрішня сила допомогла йому пережити жахливий жах і жорстокість Другої світової війни. Я не можу не думати, як це неймовірно сумно, що випадковість народження в тій чи іншій релігії може мати такий вплив на хід життя людини. Як сказано в анотації до книги, Едді Яку завжди вважав себе насамперед німцем, а потім євреєм. Він пишався своєю країною. Але все змінилося в листопаді 1938 року...

Книга була водночас жахливою та надихаючою. Читання досить швидке, але потужне, від якого я не могла відірватися. Я помітила, що перечитую певні уривки, щоб засвоїти й усвідомити все, чим ділився Едді. У цій книзі є така тиха гідність. Здається, зараз саме підходящий час для такої книги.

Розповідається просто, але малює яскраву картину його подорожі. Це було так інтимно, наче він сидів зі мною, своїм новим другом, і розповідав мені про своє дивовижне життя. Про Бухенвальд і Освенцим; про втечу, передсмертний досвід та початок в новій країні. Натхнення можна знайти всюди – навіть у темряві. Це про сім’ю, любов, доброту, дружбу та багато іншого.

Він говорить про цінності, які неможливо виміряти в грошовій формі, а отже, вони коштують набагато більше. Вони потрібні так само, як їжа і вода. Важливість сім'ї. Як друзі допомагають пережити темні часи. Сміх може полегшити тягар. Освіта - ваш друг. Любов прекрасна.

«Кожен подих — це дар».

Мабуть, жодна інша книга не викликала в мене почуття такої вдячності за те, що я жива, маю родину. Це не просто дивовижна історія про трагедію та виживання, а надихаюча історія про те, як відновити життя після найгірших труднощів.

Протягом усієї книги містер Яку наголошує на важливості доброти. Ніколи не знаєш, як навіть найменший жест або найпростіша допомога іншому може змінити світ. Ви знаєте ті футболки з написом «Будьте добрими», які зараз є? Це правда. Ми всі через щось проходимо. Бути добрим. Будьте уважні. Це нічого не коштує.

«Простим актом доброти ви можете врятувати іншу людину від відчаю».

Після закінчення книги я сиділа мовчки і намагалася зібратися з думками. Це та книга, з думкою про яку ти прокидаєшся. Книга, яка змусить вас негайно піти обіймати маму чи тата, друга або домашню тваринку. Це книга, до якої я повертаюся, коли потребую надії, натхнення чи підбадьорення, щоб стати кращою людиною.

Це чудова емоційна історія, розказана від душі. Те, що він говорить, настільки просте, але таке сильне. Це просто має сенс. Мій друже, твоя історія залишиться зі мною назавжди.