Хіба вам не подобається, коли друга книга серії набагато краща за першу? Це саме той випадок. Мені надзвичайно сподобалась книжка «Цього літа я стала вродливою», але інколи дії персонажів викликали питання. Але в цій частині герої виросли, тому історія здається трохи глибшою та змістовнішою.

У першій частині нам дали можливість зрозуміти Беллі. Ми бачили, як її завжди залишали позаду, тому що вона була єдиною дівчиною. Вона була просто молодшою ​​сестрою. Ми бачили, як це вплинуло на її впевненість, і ми бачили, як важко вона працювала, щоб подолати це. У цій книзі персонаж Беллі демонструє певну зрілість. Якщо ви прочитали першу книгу, то зрозумієте, що вона була трохи егоїстичною. Звичайно, вона все ще робить помилки, але в цій частині дівчина набирається життєвої мудрості.

Цього разу ми дивимось на події очима Джеремайї. Мені сподобалося, що нам розкривають його внутрішні хвилювання та почуття. Хлопець живе в тіні свого надзвичайно досконалого брата Конрада. Конрад, який мав відмінні оцінки, який був кращим у футболі, який від природи був добрим у всьому, який отримав дівчину… або так ми думали.

Я люблю Дженні Хан. Вона справді чудово передає емоції підлітка, емоції закоханості. Я впевнена, що ми всі пам’ятаємо, як це болісно і заплутано. І Хан описує це ідеально. Так, що серце болить.

Це ідеальне пляжне читання, зірковий час якого настає прямо зараз, влітку, коли кохання витає в повітрі. Якщо ви читали інші дві книги із серії «Літо» Дженні Хан, то очікуване завершення серії однозначно потішить вас. Беллі, яка зараз навчається в коледжі, два останніх роки зустрічалася з Джеремаєю. І хоча не завжди було гладко, але все було досить добре, бо вони закохані. Тому, коли пара вирішує одружитися, вони не можуть зрозуміти, чому всі так проти цього. Хіба оточуючі не очікували, що вона вийде заміж за одного з хлопців Фішерів? Тим паче, всі знають, що на Конрада розраховувати не можна. Очевидним вибором є Джеремайя. Чи не так?

Гаразд, далі без спойлерів. У цій книзі розповідається про стосунки Беллі та Джеремайї та про кілька труднощів, з якими вони стикаються, що призводить до виникнення важливого питання. Ця частина книги написана таким чином, щоб через шквал весільних планувань і проблем ви могли відчути приховану паніку, яку, здається, відчувають і Беллі, і Джеремайя. Беллі хоче довести, що кохає Джеремайю. І, можливо, Джеремайя поспішає почути з її вуст «так», перш ніж його брат зможе знову увійти в їх життя. Чомусь виникає відчуття терміновості.

Так, Беллі любила Конрада, коли була молодшою. Він був її першим коханням, але ми всі пам’ятаємо своє перше кохання. Деякі з нас з ніжністю, деякі – не дуже. Але ці люди забирають з собою частинку наших сердець, тому що вони першими розбили їх. Так було і з Конрадом. Він ранив Беллі, і вона втекла до Джеремайї. Питання в тому, чи вибрала вона його як один з двох варіантів, чи Джеремайя є її єдиними?

А потім у цій книзі ми нарешті можемо зазирнути в голову Конрада. Раніше він завжди здавався безсердечним дурнем, і я ніколи не могла зрозуміти, чого він хоче. Він просто бавився з Беллі. І, здавалося, із задоволенням завдавав їй болю, за винятком тих шести місяців, коли вони зустрічалися. Тепер ми дізнаємося, що він відчував, його мотиви, і все це набуває сенсу. Це щось на зразок того, щоб отримати можливість зазирнути в голову Едварда в «Сутінках».

Далекий, загадковий Конрад стає більш зрозумілим персонажем в цьому романі. Насправді, було б добре знати його точку зору протягом всієї історії. Це підвищило б градус драматичності цього кохання. Але, можливо, пані Хан просто хотіла, щоб ми мали гарне легке читання, яке розважить нас. І я дійсно розважилась. Я прочитала книгу приблизно за чотири години, зупинившись лише для того, щоб допомогти з хатніми справами. Це світла історія, задоволення до останньої сторінки. Мені сподобався кінець. Він не здається надуманим — все дуже природньо.

У попередніх книгах Беллі та жінки як персонажі були більш деталізованими, але в цій частині авторка додала глибини і іншим героям — Джеремайя, Конрад, Лорел, мати Беллі, і Тейлор, найкраща подруга Беллі. Місце, де відбувається більша частина дії трилогії, завжди сприймалося мною як надважлива річ. Будинок, пляж, басейн, кімната Беллі, кухонний стіл — кожна деталь зіграла свою роль у цій ніжній історії. Якщо неживий об’єкт може бути персонажем, то Казінс — це точно персонаж.

Чудовий, прекрасний представник жанру young adult. Якщо ви ще не у цьому фан-клубі, тоді не знаю, чому ви зволікаєте. Поспішайте, бо ж літо не вічне.

Життя Беллі завжди вимірювалося літом. Щороку це зворотній відлік до чудових місяців, проведених у літньому будиночку Сюзанни. Мати Беллі та Сюзанна — подруги дитинства, близькі, як сестри. Беллі та її брат Стівен відвідували літній будиночок з дитинства та проводили довгі, ліниві літні дні в компанії хлопчиків Сюзанни, Конрада та Джеремайї Фішер.

Будучи наймолодшою, Беллі звикла, що хлопці залишають її осторонь або висміюють. Але це ніколи не могло змусити її любити літо менше. Або Конрада, якщо вже на те пішло. Майже одразу після прибуття Беллі розуміє, що це літо буде іншим. Вона відчуває це в повітрі, бачить це в тому, як Конрад і Джеремайя дивляться на неї, наче вона зовсім нова людина. Але кожне літо, навіть те, що обіцяє бути ідеальним, добігає кінця.

«Цього літа я стала вродливою» — перша книга літньої трилогії. Проза Дженні Хан така ж ніжна й заспокійлива, як і теплий літній вітерець, коли Беллі розповідає цю історію та ділиться улюбленими спогадами про своє літо.

Це емоційні американські гірки, коли читачі разом із Беллі переживають всі ключові злети та падіння. Книга виконує подвійну роль, закладаючи основу для решти трилогії, а також пропонуючи читачеві цілісну історію, у якій Беллі намагається усвідомити своє дорослішання, її постійні (до болю очевидні) почуття до Конрада та той факт, що літо більше ніколи не буде таким, як раніше.

«Цього літа я стала вродливою» є рекомендованим читанням для всіх, хто є шанувальником сучасної прози, романтики та літа. Якщо ви, як і я, вперше познайомилися з Дженні через її книжки про Лару Джин («Усім хлопцям, яких я кохала»), обов’язково зверніться до цієї серії, оскільки вона така ж мила, така ж романтична, і можливо, ще більш епічна, з одним із моїх найулюбленіших любовних трикутників усіх часів. Наполегливо рекомендую.

Чудовий посібник із розпізнавання власних емоцій та емоцій інших. Хоча Брекетт витратив десятиліття на вивчення цієї важливої теми, він подає інформацію в цій книзі доступним для читачів способом. У першій частині цієї книги розповідається про те, як розуміння емоцій і визначення їх джерел може допомогти нам впливати на нашу поведінку. Коли ми розуміємо, де і чому ми почуваємося певним чином, ми можемо регулювати власні емоції замість того, щоб вони регулювали нас. Чим більше ми знаємо, тим більше ми можемо знайти практичних стратегій, як поводитися з тим, що ми відчуваємо.

Брекетт констатує, що емоції є потужним джерелом інформації. За його словами, коли ми стаємо «дослідниками емоцій», то можемо навчитися розумно використовувати свої емоції, навіть якщо це дуже складні емоції. Якщо навчитися використовувати їх, а не ігнорувати, це може допомогти нам визначити наші подальші кроки.

Як фізичні, так і емоційні симптоми можуть допомогти нам визначити наші почуття, щоб ми могли правильно відреагувати. Почуття – це сильні сторони, які ми всі маємо, якщо навчимося їх маркувати та розуміти. Коли ми краще розуміємо себе та одне одного, більше людей може стати кращою версією себе. «Емоційні навички є ключем до розкриття потенціалу кожного з нас». Дуже рекомендую.

Це, мабуть, найкраща, найповніша книга про політику тіла, яку я коли-небудь читала. Без жартів, без гіпербол. Я справді приголомшена одночасною складністю, нюансами та властивою доступністю цього тексту; потрібен справжній письменницький талант, щоб знайти цей прекрасний баланс. Меган Джейн Кребб (або @bodyposipanda, як деякі з вас, можливо, її знають) завжди надихала, і я знала, що вона абсолютно неймовірна людина, але широта та яскравість цієї книги викликають у мене зовсім новий рівень поваги до неї та її роботи як активістки.

Перш за все, Кребб, знає свою справу. Сьогодні так легко сплутати справжній бодіпозитив з чимось іншим; його викрали стільки різних груп для багатьох різних цілей, що його справжню суть легко втратити, неправильно зрозуміти або знехтувати. Кребб нагадує нам, що бодіпозитив насправді тягнеться від роботи активістів з надмірною вагою, квір-людей і жінок з різним кольором шкіри. Це набагато більше, ніж просто «любити себе».

Бодіпозитивність — це цілий рух, який кидає виклик інституціоналізованому гнобленню тіл, які не виглядають як «ідеальні» (тобто вибілені, суперхуді, неймовірно бездоганні, постійно працездатні тощо). Йдеться про визнання міжсекціональності та створення світу, де ВСІ тіла представлені, поважаються та відзначаються як хороші тіла — такими, якими вони є. Йдеться про визнання та визначення людської цінності не на основі того, як ми виглядаємо, а на основі того, як ми існуємо. Йдеться про те, щоб навчитися депрограмувати всю марну культуру харчування та внутрішній сором, який накопичується в нас з моменту народження, повністю руйнуючи наше почуття власної гідності та штовхаючи нас на безперервні акти насильства проти себе та інших. Це усвідомлення того факту, що те, що ми думаємо, що ми знаємо про вагу, здоров’я та гідність, – усе переплутане. Ви цінні, незалежно від вашої вашого вигляду.

Прочитайте цю книгу.

Якщо ви втомилися від дієти, прочитайте цю книгу. Якщо ви втомилися ненавидіти своє відображення, прочитайте цю книгу. Якщо ви хочете підтримати своїх близьких, прочитайте цю книгу. Якщо ви хочете насолоджуватися життям і перестати хвилюватися через вагу, прочитайте цю книгу. Якщо ви допомагаєте іншим людям покращити їхнє психічне чи фізичне здоров’я у своїй професії, прочитайте цю книгу. Якщо ви хочете краще зрозуміти, як це – жити в маргіналізованому тілі, прочитайте цю книгу. Якщо вам потрібна справжня інформація про здоров’я та індустрію схуднення, прочитайте цю книгу. Якщо ви не чули про бодіпозитив, прочитайте цю книгу.