Цей роман був якимось нескінченним, він все не закінчувався і не закінчувався. Так от, що ми тут маємо? А маємо ми тут (анти?)воєнну сатиру. Причому, щоби бути в курсі подій, треба як мінімум побути в армії. Без того воно ніби все й зрозуміло, а ніби й не дуже насправді. Щоб розуміти військово-канцелярську машину, її треба пройти самому. Мабуть. А може, все ж, ні, а то просто я такий. Вражає дикий бюрократизм і ідіотизм військових, бажання вислужитися перед вищими чинами. На цьому, мабуть, і будується весь сюжет – збільшення кількості бойових вильотів, скасування марш-параду (яких ніколи й не було) та нескінченна кількість інших абсурдних наказів та ситуацій. Загалом книга справляє дуже дивне враження. Не можна сказати що вона мені не сподобалася - присутня купа цікавих моментів, до того ж якщо зважити на час виходу книги, думаєш "ого-го, та як її взагалі могли випустити в такий час". Не можна сказати що вона мені сподобалася - відсотків 80 книги були дуже нудні, і читалося тільки тому, що потрібно дочитати.