Джонатан Фрідленд

Важка і цікава історія життя та боротьби в концтаборі. Шлях втечі, боротьби за життя, дружби та зради. А ще історія про те, що боротьба може іноді тривати десятками років і про те, що такі травматичні події залишають свій слід на все життя

Анонім

Це НЕ типова книга про Голокост. Це більше ніж просто переказ подій чи біографія. І це дуже класно написано. Якщо шукатимете книгу на таку тему для книжкового клубу, беріть оцю - бо там можна обговорити купу тем, повʼязаних далеко не тільки з подяіми Другої Світової. Про що книга, зрозуміло з назви - це реальна історія людини, першого єврея, що зміг втекти з найжорсткішого табору смерті і розповісти, як усе там влаштовано і яка його мета. Перш за все, це детальний, повний і різносторонній і неоднозначний психологічний портрет головного героя. З тими моментами, які дуже рідко підіймають у таких книгах - бо хіба ж можна визнати, що у людини, яка спромоглася на без перебільшення видатний подвиг, є темна сторона? Одне з головних питань книги: чи став герой таким… скажімо, антисоціальним, унаслідок травми від перебування в Аушвіці, чи навпаки - зміг вижити і втекти, бо завжди був таким?. По-друге, реакція світу на інформацію про Аушвіц… Це ледь не найважча частина книги. А книга, до речі, дуже жорстка навіть порівняно з іншими на цю є тему, бо цензури тут рівно нуль, а от деталізація вражає. Ніби і майже нічого нового, якщо ви вже читали про Голокост, але саме через насиченість деталями відчувається жорсткішою. І автор не применшує і не недоговорює, каже про все відверто і прямо. Але повернемось до реакції світу - повільну і сповнену сумнівів. Таке знайоме «ми виражаємо крайнє занепокоєння» - і нуль активних дій, доки люди продовжкють гинути тисячами. Уффф, це було складно читати. І це я озвучила тільки частину, не найгіршу. І дуже багато психологічного аналізу. Взагалі, це шикарна журналістька робота - купа інформації, при цьому поданої і не сухо, і не надто емоційно. Стилістично - один з найкраще написаних історичних нонфіків, що я читала. Читається легко, якщо можна вживати епітет «легко», коли йдеться про такі тексти. Я маю на увазі, що не нудно, не втомлює, як це часто буває з історичною літературою. Книга що змушує багато розмірковувати і рефлексувати. Від неї не хочеться перепочити. Вона дійсно вражає - навіть не можу передати наскільки.

Анонім

«Він не розмірковував про минуле, не малював в уяві майбутнє, а був цілком зосередженим на завданні, з яким мусить впоратися просто зараз» ⠀ І його завданням було втекти з Аушвіцу та розповісти світові правду про машину смерті, яку створили нацисти. ⠀ Вальтер Розенберг Номер 44070 Рудольф Врба Той, кому вдалось втекти Майстер утечі Один з авторів звіту про Аушвіц ⠀ Усе це про одну людину - спочатку Вальтера, а згодом Рудольфа. Ще будучи юнаком, він потрапив до Аушвіцу. І з самого початку плекав надію втекти та розповісти правду світу, адже вірив, що союзники нічого не роблять лише тому, що не знають, що насправді відбувається в Аушвіцу й що нацисти коять із євреями. У квітні 1944 року йому з другом Фредом вдається втекти та написати звіт про Аушвіц, однак поширити його в маси не так і просто. ⠀ Ця книга біографічна. Письменник дослідів різні архіви, листи Рудольфа, поспілкувався із його дружинами, рідними та знайомими. ⠀ Підготовка викликає в мене захват, автор склав усе докупи й ми маємо книгу, написану простою мовою та зрозуміло. Стиль все ж більше схожий на документалістику. ⠀ У центрі оповіді - Рудольф Врба. Але також є багато історичних фактів про знищення євреїв, перебування в Аушвіцу, як діяла система вбивств. Це не суцільний історичний чи документальний текст, адже він розкриває ще й характер Рудольфа та його життя. ⠀ Книга не була емоційно простою. Тут багато йдеться про страждання євреїв, масові вбивства, катування, деякі описи, свідчення - дуже боляче й страшно читати. ⠀ У книзі автор не тільки змальовує життя Рудольва в Аушвіцу та його втечу й намагання розповісти правду, але також і показує вплив того всього, що він пережив, на його майбутнє. Як Аушвіц переслідував Рудольфа ще дуже довго, як він продовжував боротися. І як він не зламався ні першого, ні другого, ні будь-якого іншого разу.

Анонім