Джон Фанте

Книга "Спитай у пилу" Джона Фанте виявилася саме такою, як я й очікувала: цікавою, моментами дотепною і дуже добре написаною. Стиль автора легкий, сторінки читаються одна за одною, і не хочеться, щоб вони закінчувалися🤍 "Спитай у пилу" – це класика американської літератури й один з найвідоміших романів Джона Фанте. Головним героєм є Артуро Бандіні – молодий хлопець, що шукає себе у Лос-Анджелесі в 30-ті роки ХХ століття. Він хоче стати письменником, мати багате та успішне життя, але на шляху до своєї мрії Артуро зустрічає Каміллу, мексиканську офіціантку зі складним характером, яка стане для нього не лише музою, але й найбільшим нещастям. Також я побачила, що за даним романом зняли фільм з Коліном Фарреллом та Сальмою Хаєк. Тому планую і його переглянути💭 • Я вже бачив будинки в Бел-Ейр, з чудовими газонами і зеленими басейнами. Мені вже хочеться жінок, у яких одні черевики коштують, як усі мої речі. Я вже бачив ключки для гольфу на вітрині «Спалдінг» на Сікс-стріт, я пам'ятаю, як мені хотілося їх схопити й утекти. А за гарною краваткою я тужив, як святий за індульгенціями. І від капелюхів з магазину «Робінсон» подих у мене перехоплювало не менше, ніж у критиків від Мікеланджело. • Боявся я не людей, а тунелю Серд-стріт; мені там моторошно – клаустрофобія. А ще я боюся висоти, крові та землетрусів; так-то я майже безстрашний, якщо не враховувати смерть, апендицит та інфаркт; ще боюся голосно кричати у натовпі; страшно буває навіть взяти годинника й, стиснувши яремну вену, рахувати удари серця, вслухаючись у фуркання шлуночка. А більше нічого не боюся. • У світі є й інші речі, крім любові. Жінки – це ще не все. Письменникам треба берегти енергію. • Фінансова сторона письменницької справи його цікавили більше, ніж творча: скільки платить цей журнал, а скільки той; він був упевнений, що твори публікують лише по знайомству, і якщо в тебе немає родичів чи друзів у видавництві, твоє оповідання ніхто нікуди не візьме. Переконувати його було марно, я навіть не намагався, бо розумів, що така позиція життєво необхідна людині, яка пише погано.

Анонім

Важко писати відгук на книгу, яка ні сподобалась, ні не сподобалась.
Джон Фанте написав роман, який цілком можна було б видати, як оповідання. Зав’язка затягнута, коли події у книзі починають динамічно розвиватися - ти вже стомлений від попередньої половини книги. Головний герой - Артуро Бандіні - письменник-початківець, що приїхав підкоти Лос-Анжелес 30х років. Артуро - інфантильний, неорганізований, задиркуватий і зверхній, як на людину, що публікувалась в журналі всього 1 раз. Це той випадок, коли тебе дратує персонаж, тому що все, що ти читаєш - це суцільний потік нарікань на обставини і перекладання відповідальності на інших. Довершують образ - співзалежні стосунки із офіціанткою, яка насправді, кохає іншого. В той же час «Спитай у пилу» неможливо не обдумувати і не аналізувати. Так і хочеться препарувати персонажа - знайти причини вчинків, тригери, що змінюють поведінку, розгадати, як продовжиться його життя.

Анонім