Виявляється, що справжні вчителі спокою, свободи й буттєвої мудрості давно живуть серед нас — муркотять на сонці, ходять куди хочуть, і ніколи не переймаються тим, чого не можуть змінити. У своїй книзі Джон Ґрей дивиться на людину очима кота. А точніше — навчає людину дивитися на життя так, як це робить кіт. Без зайвої тривоги. Без гонитви за визнанням. Без страху втратити контроль над тим, чого ніколи й не мав. Ґрей не пише про котів у стилі милої оповідки — він порівнює наші філософські системи з їхнім інстинктивним буттям. Людина — істота, яка ускладнює навіть найпростіше. Кіт — істота, яка ніколи не зробить зайвого руху. І саме тому кіт живе в гармонії з природою, а людина — у вічному конфлікті зі світом і собою.
Анонім
жахлива сексистська книга побудована на гендерних стереотипах. Написана була достатньо давно тому зовсім не актуальна. Книга на мою думку несе тільки шкідливі наративи, і не є корисною для сучасних людей.
Анонім
Скільки ми існуємо, стільки ж часу знаходимося у тривожних пошуках відповідей на екзистенційні питання: як бути щасливим, добрим, коханим? Як вижити і не зламатися у світі постійних змін та втрат? А що, як ми можемо навчитися більшого і нарешті стати щасливішими тільки тоді, коли забудемо про власні тривоги і приймемо життя і всі його виклики такими, як вони є?
Як це котяча філософія, але не про котів?😅
Ця книга більше про філософські течії та чудово підійде для тих хто, цікавиться філософією.
Тут більше про самопізнання, шлях до щастя.
Коли я побачила назву цієї книги, то відразу подумала, що це саме те, що потрібно для котолюбів.
Але ж як я помилилася, ця книга містить в собі багато негативних моментів про котиків, які не дуже приємно знати.
Якщо розцінювати з боку філософії, то книга містить багато цікавих тверджень, які запамʼятаються надовго.
Мені сподобались 10 котячих правил, думаю, що вони сподобались би всім❤️
Ця книга для тих, хто захоплюється філософією та добре на ній розуміється.
Анонім
Котолог
