Дуже корисна книга, у якій прописано та проілюстровано відмінності жінок та чоловіків, те як кожна стать по-різному сприймає та розуміє одні і ті ж самі речі. Читала її ще у студентські роки, коли навчалася на психолога. Ця книга містить інформацію, яка може допомогти особам різної статі досягти взаєморозуміння та правильно донести свою думку одне одному.

? Мурчу від задоволення

Тепла й водночас глибока книжка про життя без зайвих ілюзій та тривог. Джон Ґрей через історії котів легко й іронічно показує, як прийняття, простота та внутрішня свобода можуть стати відповіддю на людські екзистенційні питання.

Виявляється, що справжні вчителі спокою, свободи й буттєвої мудрості давно живуть серед нас — муркотять на сонці, ходять куди хочуть, і ніколи не переймаються тим, чого не можуть змінити. У своїй книзі Джон Ґрей дивиться на людину очима кота. А точніше — навчає людину дивитися на життя так, як це робить кіт. Без зайвої тривоги. Без гонитви за визнанням. Без страху втратити контроль над тим, чого ніколи й не мав. Ґрей не пише про котів у стилі милої оповідки — він порівнює наші філософські системи з їхнім інстинктивним буттям. Людина — істота, яка ускладнює навіть найпростіше. Кіт — істота, яка ніколи не зробить зайвого руху. І саме тому кіт живе в гармонії з природою, а людина — у вічному конфлікті зі світом і собою.

жахлива сексистська книга побудована на гендерних стереотипах. Написана була достатньо давно тому зовсім не актуальна. Книга на мою думку несе тільки шкідливі наративи, і не є корисною для сучасних людей.

Скільки ми існуємо, стільки ж часу знаходимося у тривожних пошуках відповідей на екзистенційні питання: як бути щасливим, добрим, коханим? Як вижити і не зламатися у світі постійних змін та втрат? А що, як ми можемо навчитися більшого і нарешті стати щасливішими тільки тоді, коли забудемо про власні тривоги і приймемо життя і всі його виклики такими, як вони є? Як це котяча філософія, але не про котів?? Ця книга більше про філософські течії та чудово підійде для тих хто, цікавиться філософією. Тут більше про самопізнання, шлях до щастя. Коли я побачила назву цієї книги, то відразу подумала, що це саме те, що потрібно для котолюбів. Але ж як я помилилася, ця книга містить в собі багато негативних моментів про котиків, які не дуже приємно знати. Якщо розцінювати з боку філософії, то книга містить багато цікавих тверджень, які запамʼятаються надовго. Мені сподобались 10 котячих правил, думаю, що вони сподобались би всім❤️ Ця книга для тих, хто захоплюється філософією та добре на ній розуміється.

«Люди швидко втрачають людяність, а коти не перестають бути котами» Книга для тих, хто і без неї знає, що коти розумніші за людей. Мені хотілося би більше історій саме про котів, але порівняння людської філософії з котячою це цікавий експеримент, який вкотре доводить, що ми еволюціонували, але не використовуємо свої переваги на благо собі.

Купуючи "Котячу філософію" я очікувала, що це будуть легкі і, можливо, трохи іронічні роздуми про сенс життя, всесвіту і всього решти, але ні. Книга виявилася зібранням позицій філософів різних епох на теми щастя, кохання, етики тощо, коротких висновків автора та історій про котів, які мають ті висновки ілюструвати, але, як на мене, далеко не завжди це завдання виконують. Закликаючи не ускладнювати, автор, у той же час, викладає текст у досить складній формі. Деякі речення доводилося перечитувати повторно щоб зрозуміти думку, тож вже на середині цієї малесенької книжечки я втомилася та занудьгувала. Загалом мені сподобалися десять котячих секретів хорошого життя, проте формула "очікування-реальність" від книги в цілому зовсім не склалася.