Коли я була ще підлітком, то дивилась перший сезон серіалу. Вважала навіть по-своєму романтичним те, що примарною присутністю Ханни просякнуте все довкола Клея. Серіал від книги відрізняється тим, що у ньому були сюжетні гілки про життя та реакції всіх персонажів. У книзі ми бачимо саме той проміжок часу, коли Клей дізнається історії Ханни. І його реакції. Це виглядає гармонійно і не відчувалось, що чогось бракує. Стосовно сюжету. Будучи вже дорослою і морально зрілою панянкою, скажу так: про подібні речі потрібно говорити. Їх потрібно висвітлювати. Ви ніколи не будете знати, що переживає зараз інша людина. Якісь незначні дрібнички можуть зруйнувати для неї цілий світ. Вони можуть не бути дрібницями для тієї людини. І велика вірогідність, що травмована особистість просто не зможе відкрито і прямо просити про допомогу. Їй може здаватись, що вона себе накручує. Що роздуває із мухи слона. Людина так думатиме, допоки не стане запізно. Мораль мого відгуку така: будь ласка, будьте чуйними до себе і до тих, хто вас оточує. Ви потрібні своїм близьким іноді навіть більше, аніж вони вам готові у тому зізнатись ?