Після важких подій ми знову повертаємося у знайомий будинок до п'ятірки «Самородків». Любовний трикутник, який триває, але змінює свої позиції. Це розповідь Діна, який зіштовхується з минулим, бо новий маніяк наслідує почерк його батька. Зустріч зі звіром, пошуки імітатора чи підмайстра — а вбивця виявляється не один. Слоун, Майкл, Лія, Кессі на чолі з новою агенткою розслідують цю заплутану справу. Цікавий психологічний трилер, але забагато ролі Кессі, а інших мало видно, уступає попередній частині.

Після того як «Самородки» стали для мене розчаруванням року, я все ж таки вирішила дати шанс другій частині - і не пошкодувала. Купувала я цю книгу з острахом, але, зізнаюся чесно, до покупки мене підштовхнула обкладинка. Яка ж вона естетична! Для мене серія «Самородки» - це приклад ідеального, стильного дизайну, який я обовʼязково хотіла мати у себе на полицях. Факт про мене: я візуал, і дуже часто купую книжки лише через обкладинку, навіть не дивлячись на анотацію. Друга частина була на щабель кращою і не виглядала такою сумбурною. Авторка почала поступово розкривати персонажів, нарешті зʼявилися натяки на близькі стосунки між героями. Звісно, усе це могло бути описано ще в першій частині, але маємо те, що маємо. Сюжет теж був захопливим. Я - людина, яка майже ніколи не вгадує вбивцю до самого кінця, тому захоплююся практично всіма детективами. Авторка постійно натякала на розвʼязання, а потім одразу ж забирала ці підказки й відвертала нашу увагу на іншого підозрюваного. Ця книга - саме той випадок, коли я не могла зупинитися й починала наступний розділ, попри те що вже була глибока ніч. У порівнянні з першою частиною - це небо і земля. Єдиний недолік сюжету - повторюваність, яка вже була в «Самородках». В обох книгах зʼявлялися «репліки» вбивств із минулого. Я розумію, що цей прийом використано для поступового розкриття персонажів, але можна було вигадати щось інше. Загалом книгою я дуже задоволена і з нетерпінням чекаю на продовження - особливо через обкладинки.

Просто неймовірне закінчення серії🥰, полюбила усіх персонажів з першої книги, це просто розрив мозку🤯, так цікаво все описано, ці всі загадки, інтриги, секрети, навіть не уявляю як можна було придумати такі загадки, всім дуже рекомендую!!!

Книга, яка мала великий потенціал, але була безнадійно зіпсована. Вчергове піддавшись рекомендаціям з BookTok, я взялася за нашумілу книгу «Самородки». І, безсумнівно, вона поповнила мою колекцію розчарувань року. Якщо одним словом описати всю історію - це сумбурність. Особисто я покладала великі надії на сюжет, адже анотація мене дуже зацікавила. Підлітки з надприродними можливостями, яких ФБР залучає до розслідування злочинів. Чим вам не тема для вибухової сенсації? Нарешті якесь різноманіття у фентезі, де, якщо дивитися правді в очі, все досить одноманітно, як би добре воно не було написане. А обкладинка? Вона ж ідеальна! Стильне поєднання кольорів, зріз - просто насолода для очей. Але не судилося… У перший день я прочитала… хоча ні, не так - домучила 50 сторінок, що для мене дуже мало. У глибині душі я сподівалася, що це лише слабкий розігрів перед вибухом у майбутньому. Але досить швидко я зрозуміла, що це такий стиль написання. Вся книга була надто сумбурною. І тут не йдеться про сам сюжет, бо він ще якось таки прошкутильгав до кінця. Я маю на увазі персонажів. Авторка хотіла надати героям загадковості й таємничості, але явно переборщила. Половину сюжету я не розуміла, що і як відбувається. Суцільна недомовленість і загадки. Жоден персонаж не був розкритий навіть наполовину. Якісь уривки з їхнього минулого - без складу і ладу - внесли ще більше розгубленості в сюжет і заплутали його остаточно. Відносини між героями - це взагалі окрема тема. Ні між ким я не відчула бодай якогось зв’язку. Все якось поверхнево, мінімалістично. Не було глибоких діалогів, відкриття почуттів. Тому мене дуже здивувала фраза головної героїні наприкінці, що саме з цими людьми вона почувається собою. Як це можливо, якщо авторка взагалі не підводила нас до цього? Усі розмови між героями були схожі на мої розмови з сусідами, яких я бачу раз на день. А романтичне захоплення Кессі - Дін? Фраза наприкінці про те, що його до неї тягне, ніби взялася з неба. Як я мала зрозуміти, що він щось до неї відчуває, якщо половину книги він її ігнорував і не шукав контакту - ані зорового, ані фізичного? За всю книгу він торкнувся її буквально двічі - і це вся «хімія» між ними. Загалом упевнено можу сказати, що ця книга стала для мене розчаруванням року, насамперед через те, що я покладала великі надії на її потенціал, який був безнадійно зіпсований. Та, безперечно, другу частину я теж прочитаю і сподіваюся, що авторка розкриється та розкриє персонажів більш детально.

?Залишаю відгук уже опісля прочитання всіх трьох книг.? Отже, що в нас є - головна героїня Айворі Скіта Грин (в оригіналі Avery Kiley Grambs), котра в один момент отримала суму понад 50 лярда доларів (в третій книзі суму трішки понизили до 33 лярдів); прямих спадкоємців Тобіаса Готторна – 4 внуки, кожен з котрих трішки гіперболізований та ідеалізований образ – старший внук Неш, котрий зневажає діда/матір та дрес-код; Грейсон – двадцятирічний сіроокий ходячий green flag ✅️, правда з розбитим серцем (від того він меншим грін флегом не робиться), Джеймсон – вічний гравець, азартний, при своїй думці, та, дівчата будьмо чесними – то трішки ?(згадати б хоча б покатушки на швидкості 100+ км/год чи постріли з даху будинку) та наймолодший брат – Ксандр, який став образом люблячого брата/однокласника для Айворі ?. Любовна лінія одразу ж стала мені очевидна кам’он, він сам пригнув перед нею ще й в першій книзі. Прям як на підносику подали нам. Дівчата - нагадую – він в той момент був не повнолітнім ?, з тягарем вини в чужому недо-самогубстві та на підпитку?. То не ОК! Стосовно оформлення – Білий папір (тут 86 розділів і деякі лише на 1-2 сторінки, підсвідомо сприймається наче ти читаєш ще швидше, бо постійно бачиш закінчення розділу, тільки почавши новий і не можеш зупинитися?). І тут прохання до видавництва – білий папір то геть не те, що потрібно молодому читачу – дуже шкодить зору‼️ Стосовно троп – розгадування загадок. По правді, я думала тут будуть щось по типу ігри на виживання, але ні...все доволі таки цивілізовано та ...логічно ? У багатих свої примхи та причуди і, як виявилось, гріхи, за котрі прийде спокута. Цілком легке читання що для підлітків так і для більш досвідчених читачів. Сподобалась ідея про Гаррі/Тоббі, але думала що можна було б її розвинути трішки в іншу сторону. Так само як і лінію тітоньки Зари – дуже просто позбулись її з сторінок книги. Разом з тим, 8 з 10, бо героїня обрала не того. П.С. Оскільки ми розуміємо, що це не ок обрати такого хлопця, то не все так і погано з вибором Айворі ?

«Фінальний Гамбіт» — це не просто заключна книга серії, це остання, найскладніша шахова партія, де на кону стоять не лише мільярди, але й життя, свобода та страхітлива правда про родину Готорнів. Для тих, хто ще не знайомий із серією: у центрі сюжету — звичайна дівчина Айворі, яка несподівано успадкувала мільярди від незнайомого їй магната Тобіаса Готорна. Щоб отримати те, що належить їй за заповітом, Айворі має протриматися цілий рік у маєтку, де окрім неї проживають чотири онуки магната та інші члени родини Готорнів. Але гроші — це не головний приз, а лише вхідний квиток у небезпечний світ нескінченних загадок та інтриг. У «Фінальному Гамбіті» ставки зростають до небес. Якщо попередні книги були інтелектуальною грою, то ця частина — справжня війна. Айворі має одночасно розгадати ще одну головоломку старого Готорна і здолати нового, смертельно небезпечного ворога, який викрав найріднішу для неї людину. Якщо перша половина книги сприймалася досить повільно, то друга миттєво закрутила мене у вир подій і нагадувала кінематографічний трилер з несподіваними поворотами, який неможливо відкласти! Під шаром гламуру і детективу, книга виявилася глибокою психологічною драмою. Авторка досліджує, як багатство та нездорові очікування калічать душі. Брати Готорн — це класичний приклад того, як братерське суперництво, закладене дідусем ще в дитинстві, переноситься у доросле життя, змушуючи їх боротися за місце у світі і, звичайно, за серце Айворі. Мені здається, що кожен персонаж тут — носій власної дитячої травми. Саме ці внутрішні демони роблять історію такою глибокою. Єдине, що викликало в мене внутрішню дискусію: головна героїня, Айворі, здалася мені аж занадто ідеальною та позитивною. Вона виступає як моральний компас, як незіпсоване серце, кинуте у світ цинізму. Але, можливо, саме ця «безгрішність» і є її головним гамбітом? Вона мусить довести, що її справжня сила — не в мільярдах, а в її людяності та рішучості. «Фінальний Гамбіт» — це гідне завершення, яке повністю виправдало всі мої очікування. Авторці вдалося довести історію до кінця, давши відповіді на найскладніші загадки Готорна і розв'язати напружений любовний трикутник. Це історія про те, що справжня удача — це не гроші, а близькі люди поруч, здатність зцілити власну травму та зробити найважливіший у житті вибір. Якщо ви любите детективні трилери, багаторівневі головоломки та захопливі сімейні драми, ця серія – ідеальний вибір!

Айворі Грин отримує спадок він незнайомця, але щоб вступити у правонаслідування, вона має рік прожити у Готорн-хаусі разом з онуками старого, яких він "кинув" зі спадком ? Оскільки Готорн - старший обожнював головоломки, він не залишив дівчину та онуків без роботи. Винагорода за розгадку всіх загадок старого - відповідь на питання "чому саме Айворі Грин стала спадкоємицею 33 млрд доларів". Дуже раджу читати всі частини разом, бо я дві перші читала рік тому і довелося перечитати зараз, бо складно емоційно включитись в сюжет, якщо туго пам'ятаєш початок ? Це як заплигнути в потяг, який рухається - наче їдеш, а звідки й куди незрозуміло) Я залишилась задоволена. Легкий, ненав'язливий молодіжний сюжет про загадки та цілу купу сімейних таємниць. Знаєте, у багатих свої причуди, тому вчинки Готорна- старшого я не піддавала аналізу. До того ж, до фіналу всі головоломки були розгадані. І у їх логічність я, в принципі, повірила. Третя частина була більш насичена подіями, таємницями, шокуючими відкриттями. Мені це все було цікаво спостерігати. Дуже сподобались герої і їхня кількість. Четверо братів з Різними характерами, спадкоємиця і її сестра, адвокатка, охорона, прислуга... кожен додав свої п'ять копійок у розвиток сюжету. Взагалі сюжет доволі простий і розрахований на молодших читачів, але мені попав от прям в настрій в той момент. І я розумію, що не всім ця трилогія сподобається через її певну наївність. Я такі історії називаю "серіал фоном", бо з ними ти відпочиваєш мізками і не дуже вникаєш) Єдиний мінус для мене, це те, що Айворі не того брата обрала ??

Ця історія не відпускала ще з прочитання першої частини. Як виявилось, друга частина це знов суцільні загадки на загадці, стрімкий розвиток подій.. важко було встигати за усіма насиченими подіями) Цікавий, інтригуючий, динамічний сюжет. Не хотілось відкладати книгу. Кінець кожного розділу спонукав читати наступний. Таємниці, секрети, приховані мотиви, розкриття сімейних таємниць Готорнів, матері Айворі, таємне кохання, зради, посягання на життя, суперництва між братами. Здібності і швидкість щодо розгадування загадок підлітками вражали. Зовсім не зрозуміло чого очікувати від третьої частини. Враження, що вже усі пазли складено по завершенню читання другої книги ? Це було захопливо.