Я дуже тішилась, що мої 17 років уже десь далеко позаду 🤣 Ще більше впевнилась у тому, що я манала такі емоційні гойдалки. Це ж просто жах! То кохає, то не кохає, то поговорили, то не поговорили, то серце розбите так, наче життя на цьому закінчилось. Най уся ця лабуда і залишається на той вік, коли ще є ресурс так страждати 😂 Але як же мені подобається інколи читати підліткову літературу 🤌🏻 Вона така легка. Проблеми тут, якщо дивитися з висоти дорослого життя, доволі прості: ніяких тобі політичних ігор, боротьби за владу, складних інтриг чи ще якогось триндецю. Просто життя, дружба, сімʼя і пошуки того самого великого кохання. Яке, можливо, взагалі не буде коханням на все життя. І в цьому є якась своя краса. При цьому «Літо без тебе — не літо» значно сумніше за першу частину. Уся книга просякнута болем після смерті Сюзанни. І мені сподобалось, що тут показали різне горе. Підлітки й дорослі переживають втрату кожен по-своєму: хтось закривається, хтось намагається втриматися за минуле, хтось віддаляється від близьких, а хтось, навпаки, хапається за них обома руками. Немає якогось одного «правильного» способу пережити смерть близької людини. У кожного цей процес свій. І попри це книга все одно залишилась для мене світлою. Тут є літо, море, будинок у Казінс, дружба, закоханість і всі ці підліткові драми, від яких у 17 років у тебе натурально кінець світу, а в 30+ ти сидиш і думаєш: господи, діти, поговоріть нормально між собою 😂 хоча цю пораду треба і дорослим давати))) Загалом цей цикл прям ідеально йде мені саме влітку. Легке чтиво на пляж, у відпустку чи просто на вечір, коли хочеться відпочити головою і ніфіга складного не аналізувати. Тому так — рекомендую навіть таким дорослим тіткам 30+, як я 🤌🏻 Бо іноді дуже приємно почитати про проблеми сімнадцятирічних і вкотре порадіти, що тобі вже не сімнадцять 😂

Після надто важкої та гидкої історії ця книга була для мене як ковток свіжого повітря 😌 Вона дуже проста. Прям дуже. Типова підліткова історія про літо, дружбу, закоханість і всі ті переживання, які у 16 років здавалися кінцем світу)) Мені цього було достатньо!) Я зловила себе на тому, що згадую свої шістнадцять. Які, страшно усвідомлювати, були вже більше ніж пів життя тому 🙃 Згадала цю незграбність, ті дурнуваті вчинки, відчуття, що попереду ще ціле життя. І те, як можна було прогуляти всю ніч, а зранку ще й нормально існувати. Зараз же ідеальний вечір – це коли мене ніхто не чіпає, я лежу в ліжечку і збираюся спати 😂 Це не та книга, яку я буду всім рекомендувати чи згадувати через десять років. Але вона і не мала такою бути. Вона зробила для мене значно важливішу річ - не дала провалитися в нечитун після «Американського психопата». Просто нагадала, що читання може бути легким, затишним і без емоційного виснаження. І іноді саме така книга потрібна найбільше ❤️

Я й не сумнівалася в цій книзі, вона прекрасна ? Мила літня історія, і яка я щаслива, що маю трилогію, бо одразу починаю читати наступну. кінець засмутив. Але я дивилась серіал, тому була готова. Ця історія для літа, і щоб поплакати. Якість книжки в саме серденько ?

Дуже щемка історія, затронула до глибини душі. Я чесно навіть не знаю за кого вболівала, будь-яка пара була б чудовою, здається, але все одно кінець такий, як мав бути. Трагічна смерть їхньої мами залишила відбиток і на мені.. Бо справді, завжди важко відпускати кохану людину, особливо коли цього не очікуєш.

Дуже гарна трилогія з літнім сюжетом. Прочитавши першу книгу, я подумала, що це нудно, лише для підлітків, але було цікаво подивитися, що буде далі, якщо в першій частині все було так легенько і спокійно, наступні дві частини більш скляні. Ох і наробила нервів та молодьож

Книга дуже чуттєва й іноді близька для мене. На початку книги була гарна передісторія, але найкраще почалося на останніх 150-ти сторінках. Історія цікава, я сміялася, переживала і загалом наче прожила цю історію. Книга сама по собі цікава і історія персонажів захоплює. Рекомендую, для легкого прочитання!

Сюжет: три школярки, три помсти. Це - якщо коротко про цю книгу. Мері, Кет і Ліллія навчаються в одній школі, і їх об'єднує одна спільна мета та бажання - помститися. Хтось хоче зробити це з колишньою кращою подругою, хтось з однокласником, хтось із хлопцем, який образив молодшу сестру. Тож, троє дівчат починають планувати та реалізовувати свої задуми. Жанр: підліткова драма Мої враження: ця книга з тих, від яких не знаєш, чого очікувати. А коли ти її закінчуєш, то сидиш з думками "круто". Так вийшло і в мене. Спочатку, мені не дуже подобалось, і це здавалось трішки дитячим чтивом. Протееее, чим далі занурювась, тим більше мені подобалось. У підсумку, прочитала її трішки більш, ніж за дві години. Початкові плани помсти здавались дріб'язковими, проте надалі дитячі ігри підходили до завершення і у фіналі все набрало зовсім інших обертів. Персонажі прописані досить добре, розкрито характер кожної героїні та її історія. І особливо причини, які привели дівчат до пікової точки. Також в мене дуже багато питань саме до кінцівки цієї книги, на які я сподіваюсь отримати відповіді у другій частині. Тому, "Опік за опік" отримує 4/5 ?

Цікаво, але не моя історія. Минуло два роки відколи Конрад зрікся Беллі, а Джеремайя завоював її кохання. Відтоді вона найщасливіша дівчина, яка має найдобрішого і найтурботливішого хлопця. Ба більше, Джеремайя хоче якнайшвидше підкріпити їхні почуття шлюбом. Невже мрія Беллі здійсниться, і вона стане Фішер? Та незабаром в найщасливіший момент життя дівчини Конрад зізнається у своїх почуттях, чим знову сіє невпевненість у душі дівчини. Зволікати більше не можна — час Беллі вирішити раз і назавжди, кому з хлопців належатиме її серце.