Нові відгуки

Я мала високі очікування від цієї книги, оскільки її тема мене дуже цікавить. Голоси жінок, які не хочуть дітей, нечасто висвітлюються, тож я сподівалася побачити глибоке розкриття цього питання на сторінках книги. Частково я це справді отримала. Було боляче читати, як головну героїню Роуз поблажливо переконують, що діти — це чудово, і як тільки вона народить, то обов'язково в цьому переконається. Важко було читати про сумніви Роуз, її невпевненість щодо власних бажань, страх, що без дитини вона неповноцінна. Сумно усвідомлювати, як часто суспільство не сприймає таку точку зору і такий вибір жінки, на який вона має повне право. Проблема в тому, що наприкінці весь посил книги зводиться до думки, що материнство — це важко, але воно того варте. Що варто лише народити або ж завести дитину будь-яким іншим способом, і ти безмежно полюбиш її. Не те щоб я заперечувала цю ідею, але мені хотілося б побачити й іншу точку зору. Я впевнена, що є матері, які можуть любити своїх дітей, але часом шкодувати про їхнє народження, або ж не відчувати "материнського інстинкту". Просто про таке не прийнято говорити. Мені здалося, що книга підняла чутливу, подекуди табуйовану тему, але так і не змогла її повністю розкрити.

«Девʼять життів Роуз Наполітано» - це роман, який не просто читається, а проживається. ⠀ Авторка дозволяє головній героїні прожити девʼять різних життів - у кожному з них вона опиняється на роздоріжжі: народити чи ні, залишити чоловіка чи ні, зберегти себе чи втратити… ⠀ Це не фентезі. Це дуже реальна, болісна й чесна історія про вибір, який жінки змушені робити щодня. Про те, як легко загубити себе, догоджаючи очікуванням інших, і як непросто себе знову знайти. ⠀ 💔 В цій книзі буде все: радість, розпач, злість, сльози, розчарування й надія. ⠀ 👩‍🦰 Особисто мене найбільше вразило, як сильно змінюється життя від, здавалося б, одного рішення. І як у кожному варіанті залишається щось від тієї самої Роуз. ⠀ Мінус: часом я плуталась у сюжетних лініях, доводилося перегортати назад, щоб зрозуміти, в якій саме версії перебуваю. Але навіть це не зіпсувало враження. ⠀ 📖 Тут не буде універсального щастя, але буде універсальна правда.

Роуз Наполітано - професорка соціології, яка вирішує присвятити своє життя науці, а не материнству. Їй дуже пощастило зустріти Люка, який на початку їхніх стосунків теж не хотів мати дітей. Але все змінилося, його батьки хочуть внуків, тиснуть на сина й невістку і Люк здається, намагаючись переконати дружину народити дитину. Авторка дає Роуз дев'ять альтернативних життів, в яких жінка то обирає народити дитину, то вирішує жити для себе. Не знаю як вас, але мене дуже дратував Люк, хоча Роуз інколи теж лажала. Ця книга про самопізнання, про вибір і його наслідки, про тиск соціуму на жінку, про втручання в особистий простір. Емоційно, глибоко, зворушливо. Раджу, мені дуже сподобалося!

А що якщо...? Яким би було моє життя якби...? Кожен час-від-часу ставить собі ці питання. Роуз ніколи не хотіла і не планувала мати дітей, але суспільство тисне і тисне. Чи матиме вона вдосталь сил, щоб не скоритись? Чи буде вона хорошою мамою? Чи пожалкує? Чи врятує це шлюб?

Роуз Наполітано звичайна жінка, просто вона не хоче народжувати дитину. І здавалось - вона чесна перед усіма: - чоловіком Люком, якого зразу про це попередила; - Люковими батьками, які сприйняли це як примху; - своєю мамою, яка вважає, що донька з часом шкодуватиме. Чесність не допомагає. Всі навколо переконують її, що народження дитини: - укріпить стосунки з Люком; - змусить її подорослішати; - змусить змінити свою думку. Та найголовніше - всі народжують!!! Отож Роуз проживає дев'ять життів, в яких робить вибір: народжує, не народжує, робить аборт, заводить коханця, та багато іншого відбувається. Це історія не лише про Роуз. Це історія про Люка також - його дев'ять життів не менш наповнені подіями. Для мене це історія: - про вибір. Вибір у подружжі, вибір кожного окремо; - про істину, що не завжди народження дитини може врятувати подружжя; - про материнство та кар'єрний ріст; - про осуд суспільства, та суспільну думку. Найважливіше, що дає нам історія - завжди вибирайте себе: свої бажання, інтереси. І вже після цього думайте про суспільне благо. Щемка, до болю правдива, наповнена важливими питаннями історія . Рекомендую до прочитання усім.

Якщо чесно, читала для книжкового клубу, але також повелася на хороші відгуки (саме українського читача), але на жаль не заглянула на інші сайти. Книга відверто не дуже, я не чайлдфрі, але навіть для мене це плювок і кидання в лице спекуляцію на темі з якою ця книга не має нічого спільного. Вона наче висміює жінок які не хочуть дітей. Окрім цього поведінка героїв, як на мене, абсолютно тупа, можливо для когось це реалістично, але для мене ні. Оцінка 4 тільки, тому що мені місцями сподобалась лінія з батьками, але і там, як на мене, все занадто вилизане і штучне.

Це дуже потрібна книга про важливість свого вибору і про те, що завжди потрібно обирати себе. Її варто прочитати дуже багатьом жінкам: як тим, хто не хоче мати дітей, так і тим, хто розповідає про «квіти життя». Обовʼязково її радитиму! Але буде непросто: буде прикро, буде підгорати, буде радісно, буде невимовно боляче 😣 будеш плакати і хапатися за голову, але не пошкодуєш, ну принаймні я не пошкодувала 🤷🏻‍♀️ А взагалі, мені дуже подобаються такі книжки з різними варіантами розвитку подій, особливо коли вони так легко читаються і точно лишають по собі слід.

Девʼять життів Роуз Наполітано Зацікавила анотація, бо люблю книги, де героїня чи герой проживає декілька варіантів свого життя. Тут нам запропонували аж дев'ять історій, кожна з яких так чи інакше стосується важливого питання, що ж таке материнство для жінки: особистий вибір, обов'язкова вимога сім'ї, тиск суспільства, залежність жінки від власної природи. Якщо ти жінка, ти маєш цю здатність від природи — ти повинна народжувати. А якщо ти не хочеш слідувати цим вимогам, якщо ти домовилася з партнером про те, що не хочеш мати дітей ще до укладання шлюбу, але з часом ваші погляди змінюються, і чоловік наполягає, як і родина, що ти маєш народити, що робити тобі, дотримуватися власних переконань, намагатися спасти човен шлюбу, що тоне, вибирати таки зажди себе чи може поглянути на всі проблеми під іншим кутом, ніж це було перед шлюбом. От Роуз у кожному з життів буде намагатися слідувати різними шляхами, але зрештою він приведе її до себе самої, бо щоб вона не обрала, основний тягар будь-якого вибору лягає саме на її плечі. І кожного разу це складний вибір, в якому не має ідеального закінчення. Так чи інакше в житті ми всі маємо робити вибір, чимось можливо жертвувати, але й в чомусь стояти на своїх позиціях і вибирати себе. Але маємо пам'ятати, кожне рішення матиме наслідки, і не завжди вони будуть такими, які ми очікуємо. Ми бачимо Роуз у різних ролях — дружина, науковиця-викладачка, мати в деяких із життів, дочка, подруга — кожного разу Роуз живе різними життями, отримує різні досвіди, робить різні висновки зі своїх рішень. Чи є серед них те одне, саме правильне? Кожна читачка чи читач мають самі це визначити. Взагалі-то авторка могла б написати ще декілька варіантів розвитку подій, бо, як на мене, не всі аспекти і варіанти різних виборів висвітлені достатньо.