Деонн Трейсі

Сподобалось нове написання історії, яку всі знають. Затягує, дуже чекаю другу книгу

Анонім

Хм. Що сказати про історію, яка мені полюбилась, але яка завела мене в нечитун?😺 В цій книжці якось на кожну річ, яка мені сподобалась, буде річ, яка не сподобалась. От дивіться. ✨ Тут досить складна ієрархія (пажі, сквайри, мерліни, васали, спадкоємці, Король і Правителі), 13 кровних ліній Круглого столу (і кожна лінія має власну печатку, зброю, спадкоємця та здібності - тут справедливо буде сказати, що в кінці книжки є табличка, в якій це все написано, але я не додумалась прогортати в кінець, щоб її побачити, тому просто страждала), а також багато різних організацій та груп людей за походженням- Єдинороджені, Народжені легендою і Народжені тінями, Орден Троянди, кореневі ремісники, рід Морґани і так далі. ⏺З одного боку - ми маємо цікавий і дуже добре прописаний світоустрій: з кожною наступною сторінкою все більше фактів стають на свої місця, і під кінець ти дивишся на цю історію і думаєш «ого». ✨А з іншого боку - початок мені давався дуже складно (я читала перші відсотків 20 майже місяць) - через те, що якісь пояснення про те, як все влаштовано, починаються лише після ~150 сторінок. ✨ Тут дуже мила любовна лінія з адекватним героєм, але все відбувається так швидко, що коли героїня говорить про «відчуття, яке завжди було між ними», а від знайомства героїв до великого кохання пройшло пару тижнів, це трохи дивно. Fast burn занадто fast. ✨ Крім того, тут вимальовується заміна (я не знаю, хто буде endgame, але ставлю не на цього героя, в якого головна героїня закохана зараз). ✨ Авторка багато уваги приділяє висвітленню проблем рабства та колонізації. Расизм і дискримінація насправді присутні у вчинках другорядних героїв, але були моменти, коли мені здавалось, що головна героїня надає своєму кольору шкіри занадто великого значення. Я засуджую дискримінацію людей за будь-якою ознакою (просто щоб додати ясності), але тут декілька разів я ловила себе на думці, що іноді Брі була настільки переконана, що до неї ставляться погано через расу, що їй і в голову не приходило, що це могло бути з будь-якої іншої причини (по цьому пункту я відкрита до дискусії, якщо що). Загалом книга хороша, особливо під кінець, але вау-ефекту зі мною не сталось. І так, я збираюсь читати другу частину

Анонім

Пригодницьке фентезі, засноване на легенді короля Артура Пендраґона. Існує Орден, членами якого є нащадки Артура та його Лицарів Круглого столу – народжені легендою. Цей Орден веде боротьбу з різноманітними демонами – народженими пітьмою. Одного разу в цей орден випадково потрапляє дівчина, і, як виявилось не проста дівчина. З цього моменту й починаються пригоди. Великим мінусом для мене була складна ієрархія Ордену. Лише в останній третині книги авторка спромоглася дещо пояснити і стало більш-менш зрозуміло хто є хто. В історії багато, так би мовити, другорядних персонажів, які мене постійно плутали. Я навіть їхні імена не запам’ятав. Оскільки авторка афроамериканка, вона багато уваги приділяє темі рабства та расизму. Видно як важко вона переживає цей період в існуванні свого народу. Любовна лінія, хоч і є, але вона майже не розкрита. Книга мені сподобалася, але, для мене, на один раз. Фінал, хоч і неочікуваний, у мене викликав більше посмішку, ніж здивування.

Анонім