Нові відгуки

Дуже цікава стилістика книги. Важка історія з сумним кінцем. Я прям вкінці відчувала це безвихіддя. Дуже сподобалося, як ми могли подивитися на одну і ту саму ситуацію на різних етапах гг. Як він розумів і як сприймав, що колись відбувалося. Хотілося б, аби в школі проходили таку книгу. Підіймає дуже багато тем. Особливо булінгу, якого в школі, на жаль, багато. Рекомендую всім ознайомитися з цією книгою.

За перший день було прочитано 14 сторіночок) За другий і третій — решта книги. Важко було чомусь почати через змішані почуття, бо вже були певні уявлення про книгу через відгуки знайомих. Це нелегка історія. Під час прочитання постійно виникали різні роздуми. Переважно мені було шкода Гг і Елджернона теж. В голові застрягло одне питання: чому, маючи такий високий інтелект і, здавалось би, все, про що мріяв раніше, він не став щасливим? А на це місце прийшли тільки сум через роздуми про минуле, аналіз подій та стосунків з людьми, власну поведінку та життя, яке було До? Без слів, звісно, не обійшлось. Але справді раджу, якщо хочеться чогось особливого.

Перші 20 сторінок це короткий переказ першої книги, що дало змогу все згадати. Приємно читати яка жага до життя у Біллі та його особистостей, на відміну від першої книги. В книзі скільки персонажів що не варто їх і запам’ятовувати, вони всі дуже швидко змінюються. В цій частині ми також повертаємось до страшного дитинства Біллі. Ця частина мені цікавіша за першу. Тішуся, що у книги хепіенд, бо перед прочитання книги були думки, що все закінчиться погано. Моменти жорстокого поводження з тваринами розбили мені серце.

Це історія Чарлі Гордона, який проходить експериментальне лікування, що тимчасово наділяє його геніальністю. Але разом зі зростанням інтелекту Чарлі стикається з болючими відкриттями про себе, оточення та світ. Однією з найсильніших сторін книги є живі персонажі. Вони відчуваються справжніми, з власними слабкостями, емоціями та розвитком. Особливо вражає шлях головного героя - його емоційні переживання, щирість і глибина змушують співпереживати впродовж книги. Ця історія викликає цілу гаму почуттів: від радості й надії до гіркого смутку. Було багато моментів, коли я хотіла заплакати - і плакала. Фінал книги змушує замислитися про справжню цінність людських стосунків, інтелекту та емоцій. "Квіти для Елджернона" однозначно стане однією з найкращих книг, які я читала, і я з впевненістю рекомендую її всім

Думаю багато хто вже знайомий з цією книгою, проте я познайомилась з нею лише недавно. І вона потрапила в саме ❤️ Чарлі Гордону - розумово відсталому хлопцю, випала можливість стати учасником унікального експерименту - операції на мозку, внаслідок якої він стане розумним. Експеримент вдався, Чарлі поступово надолужує втрачене, активно навчається, але все проходить не так гладко. Чи справді високе iq є запорукою щастя? Чи дарує сильний розум відчуття щастя та любові оточуючих? Дуже душевна і чутлива книга. Написана досить просто, читається легко, але має дуже глибокий зміст. Під час прочитання максимально переживаєш за героя, жалієш і співчуваєш. В розповіді висвітлюються теми людських відносин, жорстокості світу та толерантності людей. Однозначно рекомендую до прочитання.

"Як дивно, що люди, чеснi й співчутливі, які не стануть збиткуватися з чоловiка, народженого без рук, без ніг або очей, - як такі люди вважають, що немає нічого поганого в тому, щоб глузувати з хлопця, наділеного слабким розумом". 🐀Чарлі Гордон - це хлопець з розумовою відсталістю. Маючи 32 роки, він залишається на рівні маленької дитини та навчається у школі для особливих дорослих. Чарлі мріє стати розумним та приносити користь. Тож, коли йому пропонують взяти участь у науковому експерименті по покращенні інтелекту, хлопець з радістю на це погоджується. Паралельно з Чарлі у такому ж експерименті бере участь лабораторна миша 🐀 Елджернон. 🐀З першої ж сторінки книга мене здивувала. Вона написана у вигляді щоденника, де Чарлі записує свої враження та спогади. Спочатку було важко читати, бо багато помилок, а потім ми спостерігаємо еволюцію розуму цього хлопчини та не можемо не дивуватися. Це соціально-психологічний роман з елементами наукової фантастики. Автор дуже майстерно передав переживання розумово-відсталої людини та зумів донести їх до читача. Цікаво, зворушливо, проникливо та дуже емоційно! А ще - щиро та відверто! Деніел Кіз показав всім нам наскільки люди з особливостями по-дитячому безпосередні, наївні та безпорадні перед світом та людською жорстокістю. Адже через свою недосконалість Чарлі часто ставав об'єктом для глузувань. Для нього стало страшним ударом дізнатись, що друзі сміялися з нього, а не разом з ним😔. Ця книга-дуже болюча. Вона про гнів, істерики, сором, прагнення батьків зробити все, аби лиш не відчувати цікавих поглядів сусідів. Навіть зректися власної дитини... 🐀Це роман про людські відносини, кохання та мрію кожної особливої людини зайняти гідне місце у суспільстві та стати щасливою. Він про людяність, милосердя та розуміння того, що ніщо в світі не замінить щирої посмішки та доброго серця.

Людський мозок здатний дивувати. Ця книга надихнула мене перегорнути не один десяток сайтів в інтернеті про такі випадки. Під час читання мене не відпускало питання "Як? Як таке можливо!" 24 особи, у кожної свій характер, свої інтереси, своє хобі, світогляд, стать, почерк, манера говорити і навіть хода! Чи буває таке? І це все не вигадка! Просто неймовірно. Мене вразило те, як усі ці люди (так, саме люди) змогли, хоч і з проблемами та перешкодами, зуміти жити у суспільстві. Як розподіляли побут, обов'язки та відповідальності. Іноді люди, так би мовити, у різних тілах, не можуть знайти стільки розуміння та прийняття, скільки виражали ці "люди в одній голові". Хтось – захисник, сильний та сміливий, захищає дітей, не б'є жінок. Хтось талановитий художник, заробляє цим гроші. Звичайно, є і "темні" особистості, які вчиняють злочини і зводять нанівець усі старання інших людей. Один мозок, а проекція життя цілого суспільства. Важко повірити, що таке може бути насправді.

Так страшно насправді, що щось невидиме, безтекстурне, невідчутне може настільки покалічити людину, не лише зовні: випавше волосся, опіки на шкірі — це, звісно, страшно, але є речі які не те щоб не ставляться в порівняння, просто знаходяться в сукупності інших одиниць виміру людської повноцінності. Радіація в цій історії знищує не лише людське тіло, але і те внутрішнє, свідоме, що робить людину людиною. Читати цю книгу мені було моторошно, місцями ніяково, але текст зі сторінок ллється потоком, від якого сил відірватися немає, хочеться добігти до кінця історії, пропустити її через себе повністю. А потім забути. І уявляти світ, в якому цього всього не існує.