«Таємнича історія Біллі Мілігана» і «Війни Мілігана» 🌟
💙документальна проза / психологічна драма / біографія
💙дисоціативний розлад ідентичності (множинна особистість)
💙людська гідність
💙знеособлення системою
💙травмоване дитинство
історія реальної людини – Біллі Міллігана, який у 1970-х опинився у центрі гучного судового процесу.
його звинуватили в серії злочинів, але експерти виявили в нього дисоціативний розлад ідентичності.
перша книга знайомить нас з усіма 24 особистостями, які живуть у тілі однієї людини, з різною статтю, акцентами, здібностями, навіть віком.
друга зосереджена на боротьбі Біллі з системою: роки в закритих клініках, зневага, маніпуляції з боку лікарів, байдужість держави.
мова дилогії – це баланс між документальністю та художністю.
Кіз пише доступно, без складних термінів, дуже емоційно і виразно.
стиль живий, майже репортажний: короткі сцени, реальні діалоги, внутрішні монологи. у другій книзі мова стає більш тривожною і фрагментованою, що передає хаос і психологічний стан героя.
це дуже глибоке дослідження людської свідомості, болю, травми та боротьби з байдужою системою.
автор показує Біллі як не монстра, а людину, розірвану на частини обставинами, які він не обирав.
ці книги змушують ставити складні запитання й залишають сильний емоційний післясмак..❤️🩹
9/10⭐️
Анонім
Дуже цікава стилістика книги. Важка історія з сумним кінцем. Я прям вкінці відчувала це безвихіддя. Дуже сподобалося, як ми могли подивитися на одну і ту саму ситуацію на різних етапах гг. Як він розумів і як сприймав, що колись відбувалося. Хотілося б, аби в школі проходили таку книгу. Підіймає дуже багато тем. Особливо булінгу, якого в школі, на жаль, багато.
Рекомендую всім ознайомитися з цією книгою.
Анонім
За перший день було прочитано 14 сторіночок) За другий і третій — решта книги.
Важко було чомусь почати через змішані почуття, бо вже були певні уявлення про книгу через відгуки знайомих.
Це нелегка історія. Під час прочитання постійно виникали різні роздуми. Переважно мені було шкода Гг і Елджернона теж. В голові застрягло одне питання: чому, маючи такий високий інтелект і, здавалось би, все, про що мріяв раніше, він не став щасливим? А на це місце прийшли тільки сум через роздуми про минуле, аналіз подій та стосунків з людьми, власну поведінку та життя, яке було До?
Без слів, звісно, не обійшлось. Але справді раджу, якщо хочеться чогось особливого.
Анонім
Котолог
