Книга, яка відкриє вам очі) Історії про вовків - моя дитяча пристрасть. Вихована на творах Лондона та Кервуда, й досі не втрачаю нагоди прочитати щось про тваринний світ. І ця, на перший погляд, підліткова книга перевершує всі очікування. Історія-притча, про переплетення краси внутрішнього та зовнішнього світу, про взаєморозуміння, повагу та любов. Їх двоє - хлопчик Африка та Блакитний вовк. Кожен далеко від дому та з власною трагедією за плечима. Кожен може розповісти чимало історій, але слова їм не потрібні - все читається у погляді. Каравани і золоті піски пустелі, полярне сяйво та засніжені долини, такі різні світи і водночас близькі. Про сюжет нічого не хочеться говорити, тому що історія насправді містить набагато більшу глибину та наповнення. Нестандартна, без звичних штампів, вона справді здатна дивувати. Вже вкотре переконуюсь, що автор майстерний у всіх літературних жанрах. «Тож його здорове око просто скаженіє. А з-під шраму на пошкодженому оці за мить з’являється сльоза. Та вовк плаче не від болю — це сльози безсилля, а ще — гніву. Аж раптом хлопчик робить дивну річ, яка заспокоює вовка, сповнює його довірою. Малий заплющує око. Тепер вони можуть дивитись один на одного — око в око — посеред порожнього і мовчазного зоопарку. Перед ними — безодня часу” Тонкий психологізм зачіпає, штовхає до роздумів: хто насправді жорстокіший у своїй поведінці - тварини чи люди? Навіщо вбивати заради розваги і хто ж нас насправді щирий у своїх діях? "-А на кого вони схожі? -Люди? Дві лапи і рушниця" Не пошкодуйте 1-2 годин та прочитайте цю книгу)