Суперечлива книжка. Білл Ґейтс часто пропонує технократичні рішення, які виглядають відірваними від реальних соціальних і політичних умов. Значна частина відповідальності перекладається на споживачів, тоді як роль великих корпорацій і системних змін подається обережно. Книга радше окреслює напрямок мислення, ніж дає справді переконливий план дій.

Пояснює що насправді призводить до потепління, що все не так легко, як усі про це розповідають(посадити дерево, це майже нічого не дасть) .Є цілий план як нам врятуватися, не просто нам потрібно ось це і ось це, а пояснюється, що ми можемо впровадити, а що ні і чому.

У цій відносно короткій і дуже доступній для читання книзі Гейтс дає вичерпний огляд того, хто, що, чому і де впливає на глобальне потепління. Ця проблема дуже пов’язана з широко розголошеним інтересом Фонду Гейтса до глобальної охорони здоров’я та викорінення бідності. Це чудовий посібник, який розповідає про те, що спричиняє сьогоднішню проблему та що можна з цим зробити, чітко розмежовуючи існуючу технологію та ту, яку слід розвивати спільними зусиллями громадян, уряду та промисловості. Він також надає просту методологію під назвою Green Premiums для розуміння відносної вартості поточної технології, яка може зменшити викиди парникових газів. Це, у свою чергу, забезпечує чудовий спосіб визначити пріоритети та зосередити наші зусилля та інвестиції. До його честі, Гейтс зробив усе можливе, щоб вийти за межі емоційних розбіжностей, які часто асоціюються з цією темою. Це книга про наведення мостів до спільної мети, яка уникає ідеології та політики. Він також уникає технічних розмов, які часто затьмарюють проблему. Ця книга написана для масової аудиторії, і хоча тут є статистика, він старанно уникає складної науки, яка часто лише заступає проблему та робить конструктивну дискусію поза досяжністю широкої громадськості. Єдине моє особисте розчарування в книзі полягає в тому, що він заходить занадто далеко, уникаючи будь-яких обговорень необхідності змін у поведінці. Він виступає за використання теплових насосів і електричних автомобілів і заохочує споживачів переходити до більш енергоефективних покупок, але він тримається осторонь будь-яких припущень, що наші культурні норми та пріоритети будь-яким чином сприяють цій проблемі. Я розумію чому. Один з найбільш безглуздих закидів, які ми чуємо від тих, хто відмовляється визнати реальність зміни клімату або те, що людство сприяє цьому, полягає в тому, що «ці люди просто хочуть, щоб ми всі були бідними». Але є велика різниця між тим, щоб бути бідним, і бути таким же щасливим і забезпеченим, як зараз найбагатші мільярдери, але обходитися меншим – і, таким чином, менше сприяти зміні клімату (та іншим соціально-економічним бідам, які зараз мучать нас). Подумайте про це як про культурне спрощення. Якщо ви належите до того прошарку, який отримує найвищі доходи, чи справді вам потрібна половина ваших речей, щоб жити щасливим і повноцінним життям? Я думаю, що ні. І врешті-решт я вважаю, що культурне спрощення буде необхідним для вирішення кризи зміни клімату. Одних тільки технологій буде недостатньо, якщо ми просто продовжуватимемо будувати більші будинки та купувати більше екзотичних іграшок і досвіду. Більшість із нас могли б жити в набагато менших будинках і вести простіший спосіб життя, і при цьому бути такими ж щасливими. Подумайте про те, що ці речі не мають жодного впливу на почуття особистої реалізації. Однак це не було метою цієї книги. Гейтс, безсумнівно, знав, що якби він особисто не ставився до цієї теми, але все інше буде втрачено, коли він ступить на цей шлях. І, як наслідок, у нас є чудова підготовча книга щодо стану проблеми та дорожня карта щодо того, куди ми рухаємося звідси. Яку, я вважаю, кожен повинен дослідити та зробити висновки. Книга проста, зрозуміла і сповнена здорового глузду.