Ця історія, яку можна перечитувати вічно, тож раджу спробувати і насолодитися книгою. Легко і швидко читається

Неймовірно легка для прочитання книга. Не думала що мені так сподобається така історія (соплива романтична історія думала я собі). Але мене затягнуло. Напрочуд реалістична історія, як на мене, дуже захоплива. Вліпила багато наліпок, зеленими позначала цитати, або ситуації в яких бачила себе, такий собі флеш-бек; червоними позначала смішні уривки, їх, до речі, виявилось немало. Пів книги я усміхалась, а місцями сміялась і не могла зупинитися. А коли залишилося сторінок зі 100, стався несподіваний поворот подій, не могла повірити в це, мозок уже придумував варіанти розв'язки. І цей захват тримався до кінця книги. Вкінці я знову усміхалась як божевільна, бо пропозиція була такою романтичною...так записки це їхня фішка. Книга порушує багато важливих питань, а особливо аб'юзу, газлайтингу і емоційного насильства.

Мені сподобалось як легко читається книга.Тіффі і Леон наче різні - вона галаслива, а він тихий, але доля їх об’єднала. Не очікувала, що перша зустріч Тіффі і Леона буде саме такою - у душі. Очікувала, що це буде простенький ромком, а тут порушуються такі важливі теми, як аб’юзивні стосунки і важливість з них піти. Також в романі є тема незаконного засудження, а саме брата Леона Річі. Звичайно ж все закінчується добре, але дуже мило і не банально. Це один з найкращих ромкомів, які я читала!

Спочатку мені ця книга не подобалася. Здавалося чогось не вистачає, я плуталась в тих їхніх записках, але згодом все стало краще, не скажу, що це найкраща книга з усіх, що я читала, але мені все ж сподобалась. Цікавий задум ділити квартиру, ліжко, але ніколи не зустрічатися. Леон досить такий спокійний, я б сказала мовчазний, стриманий. Тіффі, як його протилежність, вся така яскрава, дивакувата, любить багато говорити, використовувати жарти, обговорювати усе зі своїми друзями. Мені сподобалися її друзі Герті (серйозна така), Мо (спокійний, розуміючий), Рейчел (та сама любителька непристойних розмов), Кетрін (завжди потребує Кетрітательку, тобто Тіффі). Також мені сподобався Річі, мені здається він досить цікавий, веселий і зовсім не такий, як його брат. А от персона Джастін мене дратувала усю книгу. Який хворий на голову. Причепився до Тіффі, як недоумок. Так знущатися з нею, що вона не розуміла, що було, а що ні. Ще й Мартін дурень допомагав йому. Просто немає слів на цього Джастіна, одні лише емоції.

Легкий, але емоційно теплий роман, який поєднує в собі гумор, романтику та трохи драматичних ноток. Сюжет будується на нестандартній ідеї: двоє людей ділять одну квартиру, але ніколи не бачаться, адже користуються нею у різний час доби. Листочки на холодильнику стають їхнім способом спілкування і саме з цих коротких записок починається щось більше, ніж просто сусідські відносини. Авторка майстерно прописує персонажів: Тіффі з її яскравим, теплим характером та Леон - спокійний, замкнутий, але дуже глибокий. Їхня взаємодія наповнена теплом і поступовим зближенням, яке хочеться смакувати. Приємно, що в книзі є і серйозні теми: психологічне насильство, самоповага, важливість підтримки, але вони подані без надмірності. Рекомендую тим, хто любить милі, щирі та трохи незвичайні любовні історії.

Мені не сподобалося, це було прісно, нудно, одноманітно, сюжет дуже банальний та не цікавий, авторка розтягувала його, як могла і лила купу води. Та й стиль написання не дуже.

Неочікувано цікавий сюжет. Бо, обираючи книгу за назвою і читаючи перші розділи, ти вважаєш ГГ нарцизом, а дівчат - не дуже далекими, попри їхній розум. В якийсь момент починають підкрадатися сумніви, ГГ робить помилки, і ось ти вже бачиш крізь сюжет - ти впізнаєш ситуацію, про неї ти вже читала на початку. Ось тут і настає вау-ефект. Саме тут це більше не кумедний легкий романчик. Тепер це про зміни, біль, горе і людяність. Про прийняття себе та світу навколо, який продовжує рухатися у своєму темпі, незважаючи ні на що. Про любов до себе і розуміння себе... У нас є три жінки: Шивон - успішна лайф-коуч, вона знає, чого хоче, але через певні події минулого боїться зануритися у стосунки повністю. Міранда - арбористка, висота - її стихія, а життя з двома сестрами ніколи не буває нудним. Та Джейн - спокійна, тиха, здається, що в минулому з нею трапилось щось страшне, огидне та дуже неприємне. Таке, що змушує носити тільки сірий одяг, читати лише одну книгу на тиждень, не їсти улюбленої булочки з корицею та не мати друзів. Вони дуже різні, а зі спільного у них - хіба що побачення з Джозефом Картером в один і той самий день - день Святого Валентина, і той факт, що він не прийшов до жодної з них. Джозеф Картер - такий собі нарцис, «Заєць-Капелюшник із Аліси» - що він приховує? Чи виведуть його на чисту воду? Вам доведеться прочитати, аби про це дізнатися.

Мені складно назвати "Неявку" ромкомом, хоч лінія любовна тут є, яскрава, навіть не одна, а три, чи більше) Але це значно глибша книжка. Отже, є три жінки й один чоловік (основні персонажі): Шивон - лайф-коучерка, яка сама потребує порадника чи навіть психотерапевта. Дівчина має свої проблеми, втрату, через яку їй важко рухатись вперед. Джейн - книголюбка зі своїми скелетами в шафі плюс з абсолютною відсутністю адекватної самооцінки. Але її, на відміну від Шивон, хочеться навпаки обійняти, підтримати й сказати, що все буде добре обов'язково. Здається, що ця дівчинка зійшла зі сторінок романів Остін - така ж сентиментальна з меланхолією по життю. Міранда тут моя улюблена героїня. Поки я не знала, чому їй бреше (ок, чи недоговорює Картер), для неї хотілось максимально позитивного розвитку подій. Є ще Ей Джей і падлюка Картер. Але от час в цьому романі ставить всі крапки над і. Читач спочатку не розуміє, чому роки так "скачуть", чому Картер так поводить себе з трьома різними жінками. Читач однозначно буде засуджувати його дії, аж поки не дізнається правду. Завдяки незвичному хронотопу авторці вдалося в сюжеті все заплутати так, щоб читачі самі поступово розплутали той клубок болю і почуттів, дивних рішень і нелогічних дій. Є над чим замислитись. Мені сподобалось, але менше, ніж "Квартира на двох"