Бет О'лірі

Неймовірно легка для прочитання книга. Не думала що мені так сподобається така історія (соплива романтична історія думала я собі). Але мене затягнуло. Напрочуд реалістична історія, як на мене, дуже захоплива. Вліпила багато наліпок, зеленими позначала цитати, або ситуації в яких бачила себе, такий собі флеш-бек; червоними позначала смішні уривки, їх, до речі, виявилось немало. Пів книги я усміхалась, а місцями сміялась і не могла зупинитися. А коли залишилося сторінок зі 100, стався несподіваний поворот подій, не могла повірити в це, мозок уже придумував варіанти розв'язки. І цей захват тримався до кінця книги. Вкінці я знову усміхалась як божевільна, бо пропозиція була такою романтичною...так записки це їхня фішка. Книга порушує багато важливих питань, а особливо аб'юзу, газлайтингу і емоційного насильства.

Анонім

Мені сподобалось як легко читається книга.Тіффі і Леон наче різні - вона галаслива, а він тихий, але доля їх об’єднала. Не очікувала, що перша зустріч Тіффі і Леона буде саме такою - у душі. Очікувала, що це буде простенький ромком, а тут порушуються такі важливі теми, як аб’юзивні стосунки і важливість з них піти. Також в романі є тема незаконного засудження, а саме брата Леона Річі. Звичайно ж все закінчується добре, але дуже мило і не банально. Це один з найкращих ромкомів, які я читала!

Анонім

Спочатку мені ця книга не подобалася. Здавалося чогось не вистачає, я плуталась в тих їхніх записках, але згодом все стало краще, не скажу, що це найкраща книга з усіх, що я читала, але мені все ж сподобалась. Цікавий задум ділити квартиру, ліжко, але ніколи не зустрічатися. Леон досить такий спокійний, я б сказала мовчазний, стриманий. Тіффі, як його протилежність, вся така яскрава, дивакувата, любить багато говорити, використовувати жарти, обговорювати усе зі своїми друзями. Мені сподобалися її друзі Герті (серйозна така), Мо (спокійний, розуміючий), Рейчел (та сама любителька непристойних розмов), Кетрін (завжди потребує Кетрітательку, тобто Тіффі). Також мені сподобався Річі, мені здається він досить цікавий, веселий і зовсім не такий, як його брат. А от персона Джастін мене дратувала усю книгу. Який хворий на голову. Причепився до Тіффі, як недоумок. Так знущатися з нею, що вона не розуміла, що було, а що ні. Ще й Мартін дурень допомагав йому. Просто немає слів на цього Джастіна, одні лише емоції.

Анонім