Бет О'лірі

Це буде одна з найкращих романтичних історій цієї осені точно😊
.
Все, як я люблю: дивна ситуація, героям вірила, часто усміхалась до себе)) Тут всі трохи дивні, але присутній особливий шарм, відчувається "кіношність" фабулою, але це не псує враження. Історія зовсім "не приторна і соплива". Трохи защасливий фінал, але норм (ну як у них інакше могло бути😅)
.
Але книга закликає задуматись, чи все ми знаємо про своїх, на перший погляд, таких незамінних людей в житті. Чи достеменно розуміємо, що крім фізичного насилля є і психологічне? І це, по суті, рівноцінно. Бо теж не дасть жити.

сюжет розповідає про дівчину-редакторку тіффі, яка має переїхати від колишнього (того ще мудака) але через невеликий бюджет шукає щось подешевше. і тут на очі трапляється досить дивне оголошення, хтось на ім'я л. твомі здає квартиру всього за 350 фунтів, проте перебувати в квартирі можна лише з шостої вечора по 8 ранку, бо у інший час цей загадковий твомі буде знаходитись у квартирі. як це - жити в одній квартирі, спати в одному ліжку і ніколи не бачитись? тіффі ризикує, але все ж погоджується на такі умови.

спочатку історія була трохи нудною, герої не перетинаються, у кожного своє життя і свої проблеми: у тіффі — чокнутий колишній-аб'юзер, у леона (той самий загадковий твомі) — постійна робота у госпісі і молодший брат, якого звинуватили у пограбуванні і через що він знаходиться у в'язниці. але одного разу тіффі залишає записку для свого сусіда, а він їй відповідає. звідтоді починається їх "листування" яке і стає першим кроком до їх подальшої дружби і кохання (досі сміюся з того як вони вперше зустрілись, у душі і один з них був голий пхпх).

персонажі тут дуууже дивні, при чому абсолютно всі, починаючи від головних героїв (тіффі має дуже екстравагантний стиль, метушливий характер і купу дивних речей, а леон занадто захоплений роботою і своїми пацієнтами), закінчуючи сімейкою лисів, що живе біля дому коло смітників (так так, справжні лиси). з героїв можу виділити парочку герті та мо - ліпші друзі тіффі і люди які абсолютно відрізняються характерами, жорстка адвокатка герті і тихий трохи сором'язливий мо (здається він психолог). відносини між тіффі та її друзями дуже мило розкриті у книзі і за їх перепалками було смішно спостерігати.

момент який важливо зауважити — розкриття аб'юзивних колишніх стосунків тіффі. її колишній фігурує протягом усієї книги і виступає своєрідним "злодієм" від впливу якого тіффі намагається позбутися з першої і до останньої сторінки. проблема газлайтингу (емоційне насильство) і виходу з токсичних стосунків досить непогано розкрита в цій книзі, але деякі моменти було занадто драматичні.

Тіффі та Леон ділять квартиру на двох. Леон живе у ній вдень, а Тіффі вночі. Одна з умов їхнього «спільного» проживання – не зустрічатися. Якісь побутові питання молоді люди вирішують записками на стікерах, що лишають по собі. У Леона є дівчина, а Тіффані переживає розрив з бойфрендом-аб’юзером – тому стосунки між співмешканцями суто платонічні. Та одного разу вони таки зустрічаються…

Легка книга. у якій порушені не легкі теми. Одна із таких тем – аб’юзивні стосунки Тіффі та Джастіна. Він не піднімав на неї рук, однак психологічно довів дівчину до нервових зривів та панічних атак. Після розриву дівчина за порадою друзів ходить до психолога, але ментально вийти зі стосунків для неї складно.

У Леона свої нюанси. Його стосунки сталі, але він майже не приділяє уваги на Кейт, оскільки більшу частину його життя займає робота у госпісі, а поза тим він намагається витягти брата із в’язниці. Їхні стосунки теж не надто здорові, про що говорить один із епізодів, коли Леон страшенно нервує через сказану ним фразу, яка для Тіффі не була чимось образливим чи незручним, що говорить про його негативний досвід у стосунках.

Я сміялася над епізодом, коли ці двоє нарешті зустрілися. Це сталося у найнезручніший спосіб і це дійсно було дуже смішно. Сподобався контраст між головними героями: Тіффі життєрадісна, комунікабельна екстравертка, а Леон – невпевнений в собі, замкнутий інтроверт. Як плюс і мінус вони поступово притягувалися та ідеально доповнили одне одного.
#марафонкнигомам

Милий ромком, але піднімається така цікава тема як газлайтинг! Неймовірні головні герої, чудова любовна лінія! Книга дає зрозуміти що ми заслуговуємо на кохання такими якими ми є! І що іноді здавалося б дещо не суттєве, може дуже сильно змінити твоє життя)

Ця книга – один із найвідоміших романів Бет О’Лірі, і якщо ви любите легкі, атмосферні історії з приємною романтичною лінією, то, швидше за все, вона вам сподобається.
Головні герої – Тіффі та Леон – вимушені ділити квартиру, причому навіть не зустрічаючись. Вона працює вдень, він – уночі, тому вони живуть у різний час, залишаючи одне одному записки. З часом ці записки перетворюються на щось більше, ніж просто домовленості про побутові дрібниці…

Роман «Квартира на двох» — це легка, зворушлива та оригінальна історія про двох абсолютно різних людей, які вимушені ділити одну квартиру, навіть не зустрічаючись. Тіффі та Леон живуть за різним графіком: вона працює вдень, а він — вночі, тому бачитися їм не доводиться. Однак вони починають спілкуватися за допомогою записок і з часом стають друзями, а потім і більше ніж друзями.

Бет О’Лірі майстерно балансує між гумором, драмою та романтикою. Її герої — справжні, живі, з проблемами, які роблять їх ще ближчими до читача. Тіффі — яскрава, енергійна, але має непросте минуле, з якого намагається вирватися. Леон — тихий, серйозний, і в нього є власні труднощі. Разом вони створюють теплу та щиру історію кохання.

Книга не просто про романтику, а й про важливі теми: психологічне насильство, підтримку, пошук себе та важливість довіри. Стиль письма легкий, з гарним почуттям гумору та приємною атмосферою.

Загалом «Квартира на двох» — це чудовий вибір для тих, хто любить незвичайні романтичні історії з глибоким змістом.
Ця книга справила на мене хороші враження, хоча я не очікувала багато від цієї книги ☺️

Коли "поряд" не означає "разом".

"Квартира на двох" авторки Бет О'Лірі - це історія про двох людей які спали в одному ліжку і ніколи не бачилися. Він був в квартирі вдень, вона вночі, бо така головна умова оренди квартири. Це той випадок, коли паперові записки - єдиний спосіб комунікації між ними і досить цікаво спостерігати до чого він приведе.

Дуже легка, цікава, багато смішних моментів, швидко читається. Якщо напав нечитун, то ця історія в самий раз.

Піднімають питання аб'юзу і що таке нормальні здорові стосунки. Кінцівка типова для ромком, але це не робить книгу банальною. В ній є свій шарм та ідентифікація. До того ж, це одна з тих історій, яку я читала в електронному форматі і дуже хотіла собі на книжкову поличку

Неймовірно легка для прочитання книга. Не думала що мені так сподобається така історія(соплива романтична історія думала я собі). Але мене затягнуло. Напрочуд реалістична історія, як на мене, дуже захоплива. Вліпила багато стікерів, зеленими позначала цитати, або ситуації в яких бачила себе, такий-собі флеш-бек; червоними позначала смішні уривки, їх до речі виявилось немало. Пів книги я усміхалась, а місцями сміялась і не могла зупинитися. А коли залишилося сторінок з 100, стався несподіваний поворот подій, не могла повірити в це, мозок уже придумував варіанти розв'язки. І цей захват тримався до кінця книги. Вкінці я знову усміхалась як божевільна, бо пропозиція була такою романтичною...так записки це їхня фішка. Книга підіймає багато важливих питань, а особливо абьюзу, газлайтингу і емоційного насильства.

Через обмежений бюджет – невелика зарплата редактора та кредит – Тіффі шукає недорогу квартиру для оренди. І щоразу зазнає невдачі, що не дивно – для Лондона з його цінами.

Оптимальним виявляється варіант зняти у Леона.

Головна умова – не з'являтися у квартирі у будні з 9 ранку до 6 вечора. І Тіффі вирішує ризикнути.

Так вони починають ділити одну житлову площу і ліжко, навіть жодного разу не зустрівшись, і залишати один одному записки - що до певної міри дивно, за наявності телефону.

Небанальна задумка, і, загалом, досить мила книжка, але любовного роману все-таки недостатньо: занадто багато автор накрутила додаткових тем. Це і колишній з аб'юзивними нахилами, і наслідки відносин з ним, які намагається розгребти Тіффі, і брат головного героя, незаконно засуджений, і спроби його витягнути за допомогою поганого адвоката, і пацієнти хоспіса, в якому працює Леон, з їхніми історіями – коротше, купа всього.

І це як частина життів героїв, але така велика проблематика при невеликому обсязі книги дуже забирає місце у любовної лінії.

Як від любовного роману, чекала яскравіших емоцій: не вистачило сцен взаємодії між героями, які створили б відчуття теплоти та затишку від розвитку їхніх стосунків.

Якщо ви не за цим йдете в подібні історії, то вам книга сподобається на порядок більше, ніж мені.

Я не чекала нічого особливого від цієї книги. Потім ще й переживала, що через те, що місцями вона написана наче п'єса (там де перед діалогами ім'я пишуть), то буде важко читати. Але ні, книга виявилася хорошою, а на написання я навіть уваги не звертала, бо сюжет мене поглинув повністю.

Це не зовсім звичайний ромком, адже тут приділяється велика увага аб'юзивним стосункам, як вони впливають на людей і чому так важко їх розпізнати, а ще важче з них вийти. При всій серйозності теми, читається легко, серце на друзки не розбивається і основний вайб у книги дуже приємний. Що доволі дивно, зважаючи ще й на те, що тут крім аб'юзу є несправедливо засуджена людина. І от, як не дивно, незважаючи на такі доволі трагічні речі, книга дуже тепла і добра.

Тут немає спайсі сцен, але пристрасть певна вирує між героями.

Це прекрасна книга, щоб відпочити один-два вечори від усього. Якщо ви поціновувач ромкомів, але хочеться чогось глибшого, але все ще легкого - ця книга саме те, що ви шукаєте. Небанально, цікаво, висвітлюється складні і потрібні теми при цьому всьому з душевним теплим настроєм

Тіффі та Леон ніколи не бачилися, але живуть в одній квартирі й сплять в одному ліжку. Таке буває? Так, якщо одному з них дуже потрібні гроші, а іншому ніде жити. Отож, Тіффі зі всіма своїми манатками перебирається до Леона. Вона працює редакторкою вдень, Леон же вдень спить після нічної роботи в хоспісі. Ось так і живуть, спілкуючись між собою записками на холодильнику. Згодом ми дізнаємося, що в Тіффі були аб'юзивні стосунки і колишній хлопець далі переслідує її, а Леон збирає гроші й намагається витягнути з в'язниці молодшого брата.

Тіффі - яскрава, смілива, метушлива. Леон повна їй протилежність - тихий, спокійний, виважений. Всім відомо, що протилежності притягуються, але в Леона є дівчина.
Кінцівка передбачувана, але від того не менш захоплива, мені дуже зайшла ця історія.

Мій перший ромком. Завжди думала, що цей жанр простий, там не буде багато цікавого і він не буде чіпляти, але книга мені дуже сподобалась. Історія дуже легка щира та життєва, змушує відчувати відчуття та пищати в подушку. Точно ознайомлюся ще з деякими книгами цього жанру