Ця книга, саме те що потрібно, щоб подарувати гарний настрій після важкого робочого дня. Історія легка, сповнена кумедних ситуацій та діалогів, які неодмінно викличуть посмішку. Проте за зовнішньою легкістю ховається глибший зміст. Авторка майстерно торкається важливих тем, таких як аб’юзивні стосунки, змушуючи задуматися над цими питаннями. Книга читається на одному диханні і залишає після себе приємний післясмак. Рекомендую всім, хто шукає цікаву, емоційну та розважальну історію.

? Пуррфектно! Вусами клянусь!

Ця історія, яку можна перечитувати вічно, тож раджу спробувати і насолодитися книгою. Легко і швидко читається

Неймовірно легка для прочитання книга. Не думала що мені так сподобається така історія (соплива романтична історія думала я собі). Але мене затягнуло. Напрочуд реалістична історія, як на мене, дуже захоплива. Вліпила багато наліпок, зеленими позначала цитати, або ситуації в яких бачила себе, такий собі флеш-бек; червоними позначала смішні уривки, їх, до речі, виявилось немало. Пів книги я усміхалась, а місцями сміялась і не могла зупинитися. А коли залишилося сторінок зі 100, стався несподіваний поворот подій, не могла повірити в це, мозок уже придумував варіанти розв'язки. І цей захват тримався до кінця книги. Вкінці я знову усміхалась як божевільна, бо пропозиція була такою романтичною...так записки це їхня фішка. Книга порушує багато важливих питань, а особливо аб'юзу, газлайтингу і емоційного насильства.

Мені сподобалось як легко читається книга.Тіффі і Леон наче різні - вона галаслива, а він тихий, але доля їх об’єднала. Не очікувала, що перша зустріч Тіффі і Леона буде саме такою - у душі. Очікувала, що це буде простенький ромком, а тут порушуються такі важливі теми, як аб’юзивні стосунки і важливість з них піти. Також в романі є тема незаконного засудження, а саме брата Леона Річі. Звичайно ж все закінчується добре, але дуже мило і не банально. Це один з найкращих ромкомів, які я читала!

Спочатку мені ця книга не подобалася. Здавалося чогось не вистачає, я плуталась в тих їхніх записках, але згодом все стало краще, не скажу, що це найкраща книга з усіх, що я читала, але мені все ж сподобалась. Цікавий задум ділити квартиру, ліжко, але ніколи не зустрічатися. Леон досить такий спокійний, я б сказала мовчазний, стриманий. Тіффі, як його протилежність, вся така яскрава, дивакувата, любить багато говорити, використовувати жарти, обговорювати усе зі своїми друзями. Мені сподобалися її друзі Герті (серйозна така), Мо (спокійний, розуміючий), Рейчел (та сама любителька непристойних розмов), Кетрін (завжди потребує Кетрітательку, тобто Тіффі). Також мені сподобався Річі, мені здається він досить цікавий, веселий і зовсім не такий, як його брат. А от персона Джастін мене дратувала усю книгу. Який хворий на голову. Причепився до Тіффі, як недоумок. Так знущатися з нею, що вона не розуміла, що було, а що ні. Ще й Мартін дурень допомагав йому. Просто немає слів на цього Джастіна, одні лише емоції.

Легкий, але емоційно теплий роман, який поєднує в собі гумор, романтику та трохи драматичних ноток. Сюжет будується на нестандартній ідеї: двоє людей ділять одну квартиру, але ніколи не бачаться, адже користуються нею у різний час доби. Листочки на холодильнику стають їхнім способом спілкування і саме з цих коротких записок починається щось більше, ніж просто сусідські відносини. Авторка майстерно прописує персонажів: Тіффі з її яскравим, теплим характером та Леон - спокійний, замкнутий, але дуже глибокий. Їхня взаємодія наповнена теплом і поступовим зближенням, яке хочеться смакувати. Приємно, що в книзі є і серйозні теми: психологічне насильство, самоповага, важливість підтримки, але вони подані без надмірності. Рекомендую тим, хто любить милі, щирі та трохи незвичайні любовні історії.

Мені не сподобалося, це було прісно, нудно, одноманітно, сюжет дуже банальний та не цікавий, авторка розтягувала його, як могла і лила купу води. Та й стиль написання не дуже.