Бет О'лірі

Легкий, але емоційно теплий роман, який поєднує в собі гумор, романтику та трохи драматичних ноток. Сюжет будується на нестандартній ідеї: двоє людей ділять одну квартиру, але ніколи не бачаться, адже користуються нею у різний час доби. Листочки на холодильнику стають їхнім способом спілкування і саме з цих коротких записок починається щось більше, ніж просто сусідські відносини. Авторка майстерно прописує персонажів: Тіффі з її яскравим, теплим характером та Леон - спокійний, замкнутий, але дуже глибокий. Їхня взаємодія наповнена теплом і поступовим зближенням, яке хочеться смакувати. Приємно, що в книзі є і серйозні теми: психологічне насильство, самоповага, важливість підтримки, але вони подані без надмірності. Рекомендую тим, хто любить милі, щирі та трохи незвичайні любовні історії.

Анонім

Мені не сподобалося, це було прісно, нудно, одноманітно, сюжет дуже банальний та не цікавий, авторка розтягувала його, як могла і лила купу води. Та й стиль написання не дуже.

Анонім

Неочікувано цікавий сюжет. Бо, обираючи книгу за назвою і читаючи перші розділи, ти вважаєш ГГ нарцизом, а дівчат - не дуже далекими, попри їхній розум. В якийсь момент починають підкрадатися сумніви, ГГ робить помилки, і ось ти вже бачиш крізь сюжет - ти впізнаєш ситуацію, про неї ти вже читала на початку. Ось тут і настає вау-ефект. Саме тут це більше не кумедний легкий романчик. Тепер це про зміни, біль, горе і людяність. Про прийняття себе та світу навколо, який продовжує рухатися у своєму темпі, незважаючи ні на що. Про любов до себе і розуміння себе... У нас є три жінки: Шивон - успішна лайф-коуч, вона знає, чого хоче, але через певні події минулого боїться зануритися у стосунки повністю. Міранда - арбористка, висота - її стихія, а життя з двома сестрами ніколи не буває нудним. Та Джейн - спокійна, тиха, здається, що в минулому з нею трапилось щось страшне, огидне та дуже неприємне. Таке, що змушує носити тільки сірий одяг, читати лише одну книгу на тиждень, не їсти улюбленої булочки з корицею та не мати друзів. Вони дуже різні, а зі спільного у них - хіба що побачення з Джозефом Картером в один і той самий день - день Святого Валентина, і той факт, що він не прийшов до жодної з них. Джозеф Картер - такий собі нарцис, «Заєць-Капелюшник із Аліси» - що він приховує? Чи виведуть його на чисту воду? Вам доведеться прочитати, аби про це дізнатися.

Анонім