Бет О'лірі

Спочатку мені ця книга не подобалася. Здавалося чогось не вистачає, я плуталась в тих їхніх записках, але згодом все стало краще, не скажу, що це найкраща книга з усіх, що я читала, але мені все ж сподобалась. Цікавий задум ділити квартиру, ліжко, але ніколи не зустрічатися. Леон досить такий спокійний, я б сказала мовчазний, стриманий. Тіффі, як його протилежність, вся така яскрава, дивакувата, любить багато говорити, використовувати жарти, обговорювати усе зі своїми друзями. Мені сподобалися її друзі Герті (серйозна така), Мо (спокійний, розуміючий), Рейчел (та сама любителька непристойних розмов), Кетрін (завжди потребує Кетрітательку, тобто Тіффі). Також мені сподобався Річі, мені здається він досить цікавий, веселий і зовсім не такий, як його брат. А от персона Джастін мене дратувала усю книгу. Який хворий на голову. Причепився до Тіффі, як недоумок. Так знущатися з нею, що вона не розуміла, що було, а що ні. Ще й Мартін дурень допомагав йому. Просто немає слів на цього Джастіна, одні лише емоції.

Анонім

Легкий, але емоційно теплий роман, який поєднує в собі гумор, романтику та трохи драматичних ноток. Сюжет будується на нестандартній ідеї: двоє людей ділять одну квартиру, але ніколи не бачаться, адже користуються нею у різний час доби. Листочки на холодильнику стають їхнім способом спілкування і саме з цих коротких записок починається щось більше, ніж просто сусідські відносини. Авторка майстерно прописує персонажів: Тіффі з її яскравим, теплим характером та Леон - спокійний, замкнутий, але дуже глибокий. Їхня взаємодія наповнена теплом і поступовим зближенням, яке хочеться смакувати. Приємно, що в книзі є і серйозні теми: психологічне насильство, самоповага, важливість підтримки, але вони подані без надмірності. Рекомендую тим, хто любить милі, щирі та трохи незвичайні любовні історії.

Анонім

Мені не сподобалося, це було прісно, нудно, одноманітно, сюжет дуже банальний та не цікавий, авторка розтягувала його, як могла і лила купу води. Та й стиль написання не дуже.

Анонім