Бенджамін Стівенсон

загалом книга чудова, фінал несподіваний, але читалася вона ну дуже довго та нудно

Люблю історії в яких в закритому просторі хтось один убивця, але не люблю коли ці люди обмежені родинними зв’язками🫤

Ця книга була для мене місцями нудною та дивною по формату розповіді. На жаль, мене не зачепило, і як такої інтриги я тут не побачила, а коли автор почав скріплювати всі деталі воєдино, то я взагалі загубилася хто де і як (можливо через те, що я не була зацікавлена, то читала неуважно)

Я люблю детективи, але ця книга проходить повз мене

"Усі в моїй родині – вбивці" – це детектив, який ламає всі стереотипи.

Уявіть родинне зібрання, де кожен – потенційний убивця. А тепер додайте чорний гумор, неймовірні повороти сюжету та головного героя, який намагається розплутати вбивство, поки всі навколо приховують свої секрети.

Ця книга тримає в напрузі до останньої сторінки, змушуючи підозрювати кожного. І щойно здається, що ти розгадав загадку – сюжет робить різкий поворот.

Прочитайте цю книгу. Вона вас спантеличить, розсмішить і, можливо, змусить з острахом глянути на власну сім’ю.

Місцями затягнуто, але цікаво

Легко читається, цікаво, швидко навіть надто швидко розвивається сюжет+ постійно стається якесь нове вбивство. Книга затягує, рекомендую.

Ця книга дуже захопила мене з перших сторінок, хочеться швидше прочитати та дізнатися більше і більше про цю «родину убивць». Не впевнена, чи я задоволена розвʼязкою самої детективної історії, проте (!!!) раджу всім прочитати, бо стиль написання настільки незвичний, оригінальний і кумедний, що я не тільки була в захваті протягом читання, але і післясмак від книги залишився пречудовий.

книга чудово підійде для зимового вечора, і ще краще якщо за вікном буде завірюха і 2 метри снігу.

сюжет розповідає про сім‘ю каннінґемів, кожен з яких когось убив (умисно чи ні, але все ж), і про серійного убивцю на прізвисько чорний язик, жертву якого вони випадково (чи ні) знайшли під час сімейної зустрічі. потім починається розслідування, викриття сімейних таємниць і спроби щось зрозуміти, о у цій родині все дуже заплутано.
я насправді дуже сильно розтягнула цю книгу. перші 200 сторінок було доволі нудно читати: нас знайомили з кожним персонажем, трошки згадали про кілька вбивств, про купу сімейних інтриг і таємниць, і аж коли з в'язниці повернувся один персонаж, то почало ставати цікавіше. з'явилась якась динаміка, розслідування і екшн (сцена з вантажівкою і озером жесть як тримала в напруженні).

тут ще важливо сказати, що не варто сприймати цю книгу як супер детектив, це радше цікава сімейна сага з кількома вбивствами і ненав'язливим розслідуванням. чимось нагадало якийсь з романів аґати крісті, але з більшою кількістю чорного гумору.

окрему увагу хочу приділити стилю написання - він цікавезний! ніколи раніше не бачила такого, коли сам персонаж ніби розмовляє з читачем і жартує напряму до тебе, а ось ці штуки типу "за 86 сторінок її губи вперше торкнуться моїх, і я буду голим, якщо вам цікаво" взагалі смішні і незвичні. за це великий плюсик, бо розбавляло сюжет і змушувало посміхатись.

Ця книга з провокативною назвою витягнула з дна моєї душі полегшення, що не всі родини гарні. Бо насправді давно не всі такі. У кожній є бодай один той, хто завжди проти, як Баба-Яга. І дай, Боже, щоби один.
Насправді мене вжахнула ідея сімейного відпочинку в ізольованій атмосфері, хоч і не на краю світу. Я б не хотіла такого. І той, хто подумав: "Та камон, це ж твоя родина!" - мабуть, не мав "прекрасних" свят у великому родинному колі. А от наші герої мають. І це незабутні вихідні.
Коли на арену виходять давні борги (і мова не лише про гроші), люди демонструють свій внутрішній світ не в райдужному світлі. О, ця шалена конкуренція за батьківську/материнську любов! О, ця мить прозріння, що помилявся мало не пів життя)
Окрім власне детективного сюжету (а він тут справді класний), читач матиме справу зі старими скелетами (і тут спойлера не буде, не сподівайтеся), зі старими образами й зі старими родинними історіями.
Скажу лише, що й справді вся сім'я Каннінгема - убивці. Холоднокровні, безжальні і ненавмисні, випадкові.
Роман примушує замислитися, чи не вбивця кожен із нас.

Усі в моїй родині — підозрювані, і це шикарно!

Бенджамін Стівенсон — стендап-комік і автор із відчутним талантом створювати захопливі історії. Його бестселер «Усі в моїй родині — вбивці» розповідає про загадкове сімейне вбивство, що сталося під час відпочинку на гірськолижному курорті. Головний герой, Ернест Каннінґем, стає свідком смертельного інциденту, а кожен член його родини потенційно може бути вбивцею. Стівенсон майстерно вплітає десять заповідей детективного роману Рональда Нокса, створюючи складний сюжет, сповнений чорного гумору, іронії та несподіваних поворотів, що точно оцінять любителі загадок і детективів. До речі, книга вже готується до екранізації у форматі серіалу від HBO — отже, це історія, яку точно варто знати перш ніж вона з’явиться на екранах.

Купила спонтанно, бо опис заінтригував — і не прогадала! Книга неймовірна, написана так, що нудьгувати точно не доведеться. Автор одразу занурює в історію, і хочеться читати без зупинки. Напочатку головний герой Ернест Каннінґем якось не викликав у мене ні емпатії, ні симпатії, та з розвитком подій розумієш, що він чи не єдиний у цій родині, хто з нами чесний. Кожен інший наче бреше, а потім шукає виправдання, але не розуміння. От такий цікавий ефект.

Особисто отримала справжнє задоволення. Настільки, що навіть намагалася розтягнути задоволення, хоч як цікаво було дізнатися фінал. Бачила відгуки, що комусь історія здалася нудною чи нецікавою, але ми ж із вами знаємо, наскільки суб’єктивною може бути думка. Тож, якщо опис історії вас зацікавив — мерщій читати!

Міцний детектив. Сподобалася манера написання. Це щось змішане між книгою від одного з персонажів, його коментарів та спогадів.

Головний герой - Ернест Каннінгем. І ми бачимо події від його обличчя, при цьому його активне коментування та відсилання до його роботи (він пише книги про те, як писати книги, і не будь-які, а детективи) швидше нагадують кінематографічний прийом оповідання.

Якщо є романи з подібним прийомом, я їх не зустрічала до цього.

"Попередження" від автора, що ми зустрінемо труп на певних сторінках або про відсутність будь-яких сюжетних ходів начебто служать таким великим спойлером, але автор книги спритно обіграє читача, що й обману немає, але втілено їм було спритно та незвично.

І навіть назва книги не дурить, хоча все буде не так прямолінійно. Такий прийом та манера оповідання вносили нотку різноманітності і було цікаво читати.

І хоча автор теж залишив підказки, я не здогадалася, хто злочинець. І справа була пов'язана з далеким минулим, його слід і вплив був таким давнім і довгим, що в кінці роману дивуєшся: як головний герой зрозумів що та як.

При цьому, це моє здивування не носить характеру "та це ж рояль у кущах!", а швидше показує моє приємне здивування, що він про все здогадався, всі зв'язки простежив і зрозумів звідки ростуть ноги.

Загалом, приємний детектив. Сміливо рекомендую його любителям жанру, особливо тим, хто любить зимові, герметичні та/або іронічні детективи.

Хороший детектив. Сюжет продуманий, фінал неочікуваний. Так багато рідних, що трохи плуталася на початку хто є хто, але потім звикла до всіх. Є такі дрібниці, які не помічаєш, а потім сидиш і думаєш "ну звісно".

Не часто читаю детективи й навряд чи звернула б увагу на цю книгу, якби мені її не подарували. Однак мені сподобалося. Не сказала б, що я в захваті, проте це було цікаво, смішно, місцями огидно й, звісно, шокуюче.
Я, мабуть, ідеальна читачка для детективів. Ніколи мені не вдається розгадати всі ці плот-твісти, бо я просто віддаюся течії розповіді й чекаю, коли автор розповість мені про все.
Так вийшло й тут. Я як завжди: купилася на всі плот-твісти й охуїла скрізь, де то планувалося 🫡
Дуже незвичним був для мене стиль автора: він фактично на самому початку книги заспойлерив половину (а то й більшість) сюжетних поворотів і навіть вказав сторінки, на яких то все відбудеться. Я була дещо шокована таким рішенням. Але це цікаво, насправді. Як експеримент, коли ти нібито вже знаєш, що має статися і навіть знаєш, на якій сторінці, але все одно продовжуєш читати, бо ж тобі треба з'єднати всі ниточки й дізнатися найголовніше — чому.
А ще автор постійно руйнує так звану четверту стіну і звертається безпосередньо до читача. Він буквально переповідає цю історію своїм читачам, згадуючи заразом процес написання цієї книги та її редагування (скільки ж тут привітів було передано редакторам). Як я вже й казала, доволі дивний стиль.
Невпевнена, чи стала б читати ще якісь книги цього автора, але це був цікавий експеримент.