Нові відгуки

Комікс тримає меланхолійний настрій впродовж всього сюжету, хоча є декілька доволі напружених моментів і я на якомусь етапі думала, що взаємозв'язків більше, ніж виявилося в кінці. Це звісно ж історія про те, що мусить робити людина, якщо не може виконувати своє призначення? Мені здається, що зачіпає додатково через те, що в житті знаю людей, які через фізичні обмеження та умови більше не можуть робити те, що давало їхньому життю сенс. Подобається те, що тут всі персонажі, окрім кількох, в цілому не однозначно погані. Вони або налякані, або хочуть жити в комфорті, або просто не можуть робити все інакше. І тут відьмачі мечі не допоможуть, коли проблема в тому, що люди хочуть вірити до кінця і не бачать проблеми для себе загалом.

Чергова історія про Геральта й світ, де ніхто не є добрим. Він має повернути доньку батькові, але дізнається, що проблеми містечка й монстрів в ньому цілком людські. Одночасно він розмірковує над питаннями власного почуття провини й того, як вчинити правильно. Чесно, на моменті, коли відьми проводили сеансипсихоаналізу в групі я засміялася вголос. Це відповідає іронії сеттингу Відьмака загалом, проте сильно знизило градус драматизму особисто для мене. Плюс деякі повороти історії відчуваються створеними не для розвитку сюжету, а для того, щоб просто шокувати читача табуйованими і триггерними темами. Оце вже доволі характерне для сеттингу, але гнилість всіх чоловіків міста надто вже зведена в абсолют. Є лише один персонаж, який робить зло заради дружини і доньки, але це настільки побіжний момент, що не відчувається серйозним настільки, що трохи губить питання власне моральних виборів.