Барбара Космовська

Підліткові книги намагаюся читати порційно, з перервами. Бо часто ними перенасичуюся: тими всіма підлітковими проблемами, пристрастями, непорозумінням між поколіннями та шкільним життям.

І власне на цьому фоні "Позолочена рибка" суттєво відрізняється.

Так, тут теж є і розлучені батьки, і шкільні будні, і найкраща подруга та перше кохання. Але без перебільшення. Бо головний акцент тут суттєво зміщений - у бік життя, яке межує з хворобами і навіть смертю, у бік серйозніших питань, аніж типово підліткові "проблеми".

Чого варті лише діалоги в лікарні Аліції та її братика. Тут одразу на гадку приходить "Оскар і рожева пані Шмідта чи "У дзеркалі, у загадці" Ґордера.

Повість дуже життєва - саме так коротко я б її означила.

А ще мені в ній імпонують виважені й мудрі діалоги - подекуди навіть помірно філософські, не тупі й порожні. Якось вдалося авторці витримати і дистанцію, щоб не скотитися у суто підліткове життя, і водночас занурити підлітків у справжнє життя, яке не завжди крутиться виключно довкола їхніх проблем.

До речі, ця повість внесена у шкільну програму із зарубіжної літератури, для додаткового читання. І це дуже круто, я вважаю!