Бал Хабра - «Зіткнення» Зізнаюсь чесно: ця книга потрапила до моїх рук суто випадково. Побачила знижку, схопила, і навіть анотацію не читала перед тим, як розгорнути першу сторінку. Інтуїція не підвела! Сюжет доволі зрозумілий, але від того не менш цікавий. Вона - майбутній спортивний психолог. Він - капітан хокейної команди. Здавалося б, ідеальний метч? Але є одне «але»: вона всім серцем ненавидить хокей через складні стосунки з батьком-хокеїстом. Ця батьківська драма тягнеться червоною ниткою через усю книгу, додаючи глибини. Але найбільше мене зачепила саме любовна лінія. Авторка пише так мило і романтично! Особливо той момент переходу, коли герої (і ти разом з ними) усвідомлюють: це вже не просто про кекс 🌶️. Це про справжню взаємність, підтримку і те саме «я тебе кохаю». Дуже мила, романтична історія з елементами 18+. Ідеально, щоб зігрітися холодним зимовим вечором під ковдрою.
Вимушене спілкування, яке переростає в велике кохання. Він - хокеїст, вона - психолог, яка має травму дитинства. Тому для неї стає випробовуванням те, що свою роботу Самер має писати саме про хокеїстів. Та Сонечко точно не сподівалася, що їй сподобається... Загалом гарна історія і чекаю на продовження.
Книга мені сподобалась, нагадала трохи "Icebreaker" Hannah Grace. Насправді книга трішки затягнута і головна героїня іноді так тупила, настає момент, що ти думаєш, що зараз все буде добре, але ні вона знову починає тупити. Ейден просто булочка, ну такий вже милий, гарячий. Мені подобалося, як він піклувався про Саммер, як намагався привернути її увагу, завжди був на її боці, підтримував її, та навіть взяв на себе обвинувачення, знаючи, що ризикує грою. Також я завжди люблю в таких книгах взаємодія між хокеїстами, ось цей груповий чат, їхні розмови. Вони також завжди можуть прикрити один одного, якщо це необхідно. Коротше кажучи, мені сподобались відносини Ейдена та Саммер, і такий милий кінець вийшов, як і завжди в хокейних романах
Атмосфера роману - це вир емоції, де кожен діалог розкриває героїв глибше ніж здається. Авторка майстерно балансує між гумором і серйозністю, торкаючись важливих тем.
Оформлення книги: обкладинка та кольоровий зріз 10/10. Той випадок, коли кожного разу, коли бачиш цю книгу милуєшся її оформленням. Сюжет: Саммер студентка-відмінниця, яка має непрості відносини з батьком і це залишило на ній певний слід, який кидає тінь на все її життя. Вона з малечку мріяла стати психологом спортсменів і зробить все заради цього. Це дівчина, в якої все має бути чітко по полицям і в якої є пʼятирічний план її життя, якому вона має беззаперечно слідувати. Ейдан - капітан хокейної команди, який грає у хокей, як майбутня зірка НХЛ. Він не просто гарний та розумний гарячий, але й любить вчитися та тримає під контролем всю команду. Він той, кого слухають та чують всі навколо, крім Саммер? Ці двоє далекі один від одного як небо від землі, не додає спроб змінити свою думку на краще один про одного і стан ворожнечі, який виник між ними з першої хвилини знайомства. Очікування/реальність: хокейний ромком, що дозволяє поринути у світ хокею, студентського життя, вечірок, страхів та надій студентів на своє майбутнє, висвітлює відносини у сімʼях та як вони впливають на життєвий шлях молодих людей, та справжню дружбу та відданість. Мені дуже подобається, що це буде серія книг і я так розумію про історію кожного хокеїста, який жив у будинку з Ейденом. І це дуже класна сюжетна лінія, тому що ти можеш, ніби підглядати за життям героїв, історію яких ти вже прочитав. Роман читається легко, діалоги не перенавантажені та іронічні, багато «гострих» фраз. Книга дуже сподобалось - 10/10.
"Зіткнення" Бал Кабри — це книга, яка занурює читача у світ складних людських взаємин, де кожна сторінка є викликом для роздумів. Авторка майстерно переплітає долі персонажів, показуючи, як на перший погляд, незначні події можуть призвести до непередбачуваних наслідків і кардинально змінити життя.
Розчарована. Я так хотіла прочитати цю книгу, а в результаті ледь дійшла до середини.. ? Загалом написано добре, читається легко, але витерпіти Саммер я не змогла. Я взагалі дуже лояльна до різних типів персонажів, сприймаю їхні "особливості і болі", але тут прям не хотілось повертатись до книги. Все старалась зрозуміти її, дати собі час звикнути, але це були якісь муки. Ну і якщо бути вже чесною, то якось не вкладався в голові образ людини, яка цілими днями вчиться, постійно злиться чи ображається, але і при цьому ще й приваблює когось. Енівей, це ще можна було проковтнути, як і "6 разів за ніч" ( не стрималась, щоб не згадати момент, де мої очі закотились максимально ?)
Котолог