Чудова збірка казок Астрід Ліндґрен - теплих, добрих, але водночас дуже щемких і глибоких. Кожна історія по-своєму особлива, а за простими дитячими сюжетами ховаються важливі теми - дружба, любов, самотність і співчуття. Читачі особливо відзначають, що ці казки хочеться читати й перечитувати разом із дітьми. Окремо хочеться похвалити видання від РМ - дуже красиве оформлення, чудові кольорові ілюстрації та якісний друк. Книгу приємно тримати в руках, і вона однозначно стане окрасою дитячої бібліотеки.

Дуже добра, весела й позитивна книга! Пеппі - неймовірно смілива, кумедна та незвичайна дівчинка, яка точно не дасть занудьгувати. Її пригоди цікаво читати разом із дитиною - багато смішних моментів і ситуацій, які викликають усмішку. Сподобалося, що книга вчить бути собою, не боятися мріяти та дивитися на світ трішки простіше.

Чудова книга, яка подарувала нам із сином багато веселих моментів і щирого сміху! Карлсон - неймовірно кумедний, бешкетний і водночас дуже добрий персонаж, а його пригоди захоплюють і дітей, і дорослих. Особливо приємно читати цю історію разом із дитиною: син із цікавістю слухає, сміється з витівок Карлсона, а я із задоволенням повертаюся у світ дитинства. Книга тепла, добра й дуже атмосферна. Однозначно рекомендую для спільного читання батькам із дітьми. Це саме та книжка, яку хочеться перечитувати знову!

З історій про детектива Блюмквіста почалась моя любов до читання книг 🤩 дуже атмосферний детектив для дітей, який дає справжнє відчуття літніх канікул, таємниць, пригод та дружби! Як же прекрасно, що РМ видає ці книги

Коли серце гаряче й сильно б’ється, замерзнути неможливо. До чого ж чудова історія! Тепла, душевна, барвиста, наче складається з усіх кольорів веселки, іскриста. Часом сумна — аж хочеться обійняти когось із героїв або всіх одразу й не дозволяти їм засмучуватися, але здебільшого весела й така життєрадісна. Давно нічого настільки просоченого любов’ю до життя та простих людських радощів не читала. Оце я розумію — дитинство! Оце життя! А вже від млинців, лимонаду та цілої купи цукерок такий апетит прокидається. А яка Пеппі чудова подруга! Справді, такій можна довірити своїх дітей, хоч, звісно, пригода з акулами трохи лякає. Напевно, про неї батькам Томмі та Анніки краще не знати. А яка Пеппі захисниця й узагалі борчиня за справедливість, причому жорстокості в ній немає жодної. Нікого не дасть скривдити. І, як правильно зауважила фру Сеттерґрен, можливо, у неї й проблеми з манерами, зате серце добре, а це й справді набагато важливіше за все інше. Вона дивовижна, неповторна, душа будь-якої компанії, зі своїм лексиконом і власним поглядом на життя. Можливо, Пеппі не вписується в це суспільство, але це лише вирізняє її з-поміж інших і робить ще особливішою. Вона така одна на всьому білому світі)) Я залишилася під дуже приємним враженням від прочитаного, із задоволенням стежила за пригодами Пеппі, Томмі та Анніки.

Читали цю книгу разом з донькою перед сном, вона дуже затишна і тепла. І як сказала моя доця, після неї сниться літо і село, і канікули у бабусі. А ще вона, особисто мені, нагадує моє дитинство у дідуся, і всі наші витівки та щасливі дні з сестрами та друзями.

Пухкенького, невгамовного добряка-солодкоїжку сучасні дорослі здебільшого пам’ятають за мальованим мультфільмом. Однак книга нітрохи не поступається екранізації — вона по-своєму прекрасна, хоча й написана в характерному скандинавському стилі (адже мультфільми, як ми знаємо, часто адаптують для іншої аудиторії). Завдяки повісті ми дізнаємося, що в Малюка є брат і сестра, а також справжні друзі. Тут шахраїв названо на імена, а самого хлопчика, виявляється, звати Сванте Свантесон. Пригоди героїв справді дивовижні, історія цілісна й захоплива, читається легко та з цікавістю. Окремо тішать барвисті ілюстрації. Тепла, добра й атмосферна книга, яка підійде як для дітей, так і для дорослих, які хочуть ненадовго повернутися в дитинство.

Я купила цю книжку своїй восьмирічній доньці, бо сама читала про Роні саме в такому віці і була в захваті від історії. Найбільше мені сподобалось те, як автор, описує природу та почуття малої Роні. Дівчинка почувається в лісі, як вдома, бо виросла на природі. Вона звикла бігати босоніж по траві, спостерігать за тваринками та птахами, збирать ягоди та гриби. Ліс- її дім. Ліс- її зона комфорту. Ліс- її захисник. Єдине, що засмучує Роні- це відсутність друзів та спілкування з однолітками. Дівчина мріє про друга. Але знайшовши рідну душу, вона не має змоги спілкуватися з нею, бо батьки проти цього. Але Роні не шукає легких шляхів і готова боротися за своє право мати друзів