Анджей Сапковський

Серіал та ігри не зрівняються з чудовими книжками від Сапковського 😘 Гумор, сюжет та персонажі прекрасні, я читала із великим задоволенням та полюбила цей всесвіт.

Книжка якої мені було мало, бо я так і не змогла зрозуміти чи сподобалося мені. А враховуючи те, що мені тричі написали нібито перші дві книги найкращі, я не знаю чого чекати далі😳.⠀

Отже думаю всі знають про що ця історія? Бо якщо ні, то я вам не сильно допоможу 🤣. Все що я зрозуміла з першої частини це те, що є у нас герой Геральт - Відьмак. Істота яку створили з людського хлопчика шляхом певних трансформацій. Тепер він здатен боротися і з різною нечисттю (в тому числі й людською😅).⠀
Загалом нечисть тут цікава та різноманітна, Відьмак з нею бореться теж винахідливо. Другорядні герої в особі Любистка, Йенніфер, Неннеке доволі інтригуючі і здається, що у автора є якийсь масштабний задум. А я люблю такі задуми 🤭.⠀

Що ж до сюжету, то в кожній частині ми бачимо окремі епізоди з життя Відьмака, які інколи перегукуються з відомими казками. Перемежовані ці епізоди так званим "Голосом розуму" який червоною стрічкою об'єднує всі ці епізоди. І якщо сюжет тримав мою зацікавленість, то переживань не викликав ніхто з героїв. Сподіваюся, далі буде більш емоційно, а поки що я не у захваті.

Ніколи не любила писати відгуки на окремі книги циклу, бо дуже складно уникнути спойлерів на попередні часитини. Але поки що я бачу лише зародки цільного сюжету і, думаю, проспойлерити щось важко.⠀
Друга частина це так само збірка оповідань про пригоди Геральта з Рівії. І вона сподобалася мені більше за першу. У ній глибше розкриті характер та почуття героїв. Тут не просто холодний та стриманий Відьмак, а чоловік якого намагалися таким зробили шляхом мутацій. Тут є широкий та об'ємний всесвіт, зі своїми правилами. А ще тут є Призначення, яке здається мені цікавим початком для масштабної історії.⠀
Якщо після першої частини я не була впевнена, що цикл мені сподобається, то друга дала мені більш позитивні враження.

Коли я почала читати цей цикл, то почула декілька думок щодо книг які йдуть після другої.⠀
Одні писали що стане нудно, бо буде багато розмов, політики та інтриг і мало боротьби з нечисттю. А інші що історія навпаки стане цілісною коли з оповідань перетвориться на один текст. І що ж я можу сказати з цього приводу?⠀

Так, тут майже весь сюжет обертається навколо Цирі яка вчиться бути Відьмачкою та війни з ельфами та Нільфгардцями. Тут з'являються нові герої, а також приділяється увага Йенніфер, Любистку та Геральту. Тут є політика і довгі розмови, а світ стає об'ємним бо у нього з'являються внутрішні зв'язки та значна географія. І для мене книга промайнула як одна мить.⠀

Мені не було нудно, я прочитала книгу за три "підходи" і скажу, що тепер ця історія дійсно стала захопливою, бо окремі епізоди то було цікаво, але все ж формат цілісної історії мені подобається більше.⠀

Плотва знервовано фиркала:
не до душі їй бродити поміж понįвеченux тįл і нечuстı, що доклала до того лапи/зуби/чари, а тепер чаїлася десь по кущах. Геральт не докоряв їй, лише заспокоїв знаком, щоб піти по сліду загадки, бо цікавість і відьмача натура спонукали
до пошуку відповідей.

Блакитна троянда, трохи логіки та інтуїція приведуть Відьмака до будинку гостинного чудиська, з яким шукатиме дещицю істини…

За що я обожнюю Геральта?
Бо він чесний з собою та іншими, має власні переконання й відстоює їх;
попри своє ремесло, він - не мʼяснuk; Відьмак вміє любити і співчувати (хоч би що про нього не казали !). Герой цінує справжню дружбу, захищає людей не тільки від зла, що зовні, а й того, що причаїлося всередині… Часто, незважаючи на гидку природу людців, яку бачить наскрізь, все одно допомагає їм. Білоголовий - той самий мутант, якого вони зневажають, набагато краще них, моральніше, жертовніший. А вони «люблять вигадувати всяких потвор і потворності. Тоді самі собі здаються менш потворними. Коли напиваються як чіп, ошукують, крадуть, луплять дружину віжками, морять голодом стару бабцю, забuвають сoкupою впійманого в капкан лиса чи нашпuговують стрıламu останнього на світі єдинорога, люди полюбляють думати, що потворніше за них усе ж Мора , яка входить до хат на світанку. Тоді якось легше стає їм на серці. І легше стає жити».

Ці оповідання сповнені мудрості, гумору, середньовічною атмосферою, магією, чарівними істотами, бійками,монстрами, коханням, мораллю. В них чудовий сторітелінг, жваві сюжети, харизматичні персонажі і все те, що зможете розгледіти і розкопати під казковим шаром крізь пенсне власного світогляду й досвіду.

Докінчивши барильце пива, печене ягня, відерце раків, тарілку вугрів в часниці, закусивши овечим сиром і салатом (і бозна-чим ще!), Геральд сперечався з
з паном Борхом Три Галки щодо природи сил Хаосу і Порядку та необхідності обирати сторони в житті. Відьмак, як водиться, відстоював своє право на нейтралітет, не бажаючи ставати «на якийсь бік частоколу у конфлікті, який, повсюдно вважається є вічним, таким, що розпочався задовго до нас і триватиме, коли нас давно не буде».
Борх натомість вважав, що «Хаос, є загрозою, є агресивною стороною. А порядок - це сторона, якій загрожують,
яка потребує захисту. Потребує захисника». Тож треба ставати на сторону порядку…

Хоч і не дійшовши згоди, вони прекрасно провели час і (чи то з вибрику долі, чи то через чийсь хитрий план) вляпалися в пригоду: долучилися до товариства, що
пішло добувати дракона…

А от що з того вийшло, де Хаос, а де Порядок, де межі можливого, хто є справжнім монстром і, чи існують золоті дракони, розказує пан Анджей Сапковський у другій ній книзі одного з моїх найулюбленіших циклів - Відьмак.

Тут є еліксири і чаклуни, дракони і гноми, відьмаки і монстри. Хоч і приправлене все міфами, легендами і чарами, світ тут - навдивовижу реалістичний і сучасний, з ра$uзмом, xaбapнuцтвом, ненаситною жадібністю до влади та грошей, проблемами екології і вимирання видів, вîůнамu, людською невдячністю, боротьбою сил Хаосу та порядку. Хоча добром не завжди є ті, від кого цього очікують… А монстрів - більше, ніж здається на перший погляд…

Це більше, ніж казка, це - культовий світ з самобутніми персонажами, що формують світогляд… А ще тут трохи гумору та аромат аґрусу й бузку…

«Меч призначення» є збіркою оповідань, що закрутять плетиво подальшої історії про Цірі, призначення, боротьбу з імперією та ще про безліч усього…

Ну що ж, ось і фінал історії Геральта з Рівії та його Призначення. Нарешті всі сюжетні лінії зібралися в одну, але для мене це було складно.⠀

Передусім було морально важко читати про війну та про політику, я вже звикла що їх багато у цьому циклі, але тут був явний перебір. Як і з другорядними персонажами. Деякі з них з'являлися у попередніх частинах, а деякі з'явилися тільки щоб виконати місію у цій частині. За рахунок других світ ще більш розширився, але мені було так мало основних героїв(⠀
Від книги, як і в цілому від циклу, залишилися досить суперечливі враження. Мені сподобалася масштабність та об'ємність світу, ідея з призначенням та пророцтвом, а таємниця батьків Цирі взагалі вразила, але емоційних переживань не вистачило. Мало хто з героїв припав до душі, а ті що припали були другорядними, і прощання з ними було надто швидким.⠀

Та найбільший мінусом цієї книги для мене стала поява лицаря Галахада і згадка про Камелот та короля Артура. Сама не розумію, чому мені так не сподобався фінал, але хотілося зовсім іншого, і тому я не відчуваю задоволення від фіналу(

Казки для дорослих, що зачаровують...

"Люди люблять вигадувати потвор і потворності.Тоді самі собі здаються менш потворними".

⚔️Геральта із Рівії ще звуть Різником із Блавікену. Він - відьмак, який захищає світ від потвор і бестій, але не чіпає нешкідливих монстрів, а часом і намагається захистити їх від людей. Геральт не знає, скільки в ньому ще залишилось людського, він мутант, навчений вбивати. Та йому притаманні чесність, почуття обов'язку, він дотримується професійної етики та своїх принципів. Біловолосий харизматичний чоловік дуже подобається особинам жіночої статі, які так і липнуть) до нього.

⚔️ Це перша книга фентезійного циклу про Відьмака, який став культовим у цілому світі. Це радше збірка з шести оповідань, яка поступово занурює читача у цікавезний світ, повний магії та чарівних створінь. Тут я зустріла героїв з дитячих казок, а також персонажів зі східноєвропейської та слов'янської міфології: стриг, вампіриць, кікімор, Панну Полів. Інколи герої Сапковського виглядають зовсім не так, якими ми звикли їх уявляти.
У творі є справжня дружба та кохання, за якими так цікаво спостерігати.
Відьмак часто ходить по лезу ножа, але він не лише розмахує мечем. Захищаючи світ, Геральт робить складний вибір між більшим і меншим злом. Та чи можливий такий вибір?

⚔️Насправді, я довго вагалась, чи читати мені цю книгу, чи не надто заплутаний придуманий автором світ? Мої побоювання були марними. Ця книга захопила мене з головою. Мова автора легка, барвиста, його персонажі мають відмінне почуття гумору, вони такі саркастичні.

Це було незвично, інколи моторошно, але найчастіше я ловила себе на тому, що читаю з усмішкою, а часом просто сміюся від душі.
Я тішилась, як мала дитина, бо ця мандрівка та ще й з таким мужнім чоловіком принесла мені масу задоволення!

🗡️"Професія Відьмака й дійсно гідна поваги. Ти захищаєш нас не лише від Зла, що таїться у пітьмі, а й від того, що ховається у нас самих".

Важко писати відгуки на книги в серії, але пару слів черканути варто😀

Це третя книга з серії, на другу я не писала, бо як почну писати ці відгуки, то треба буде перекваліфіковувати профіль на відьмаковський, бо сказати можна багато.

Як же ви були праві, коли казали, що читати далі однозначно варто! Перші дві книги - то збірки оповідань, цілісний сюжет прослідковується складно. А от в третій вже починається справжній роман! Тут постає вже певна політична ситуація, глибше зображуюься образи історії та стосунки між ними.

Незвично перелаштуватися на іншу манеру оповіді. Тут менше динамічності, події розвиваються інакше. Все-таки оповідання - зовсім інакший жанр, а третя книга - це складніша структура, більше простору, героїв та думок. Але все те, що було в двох попередніх книг набуває нового сенсу. Цей світ такий крутий, захопливий, незвичний. Щось подібне я відчувала, коли читала Мартіна "Пісню льоду і вогню".

От і все що можна розповісти, щоб не псувати враження тим, хто читав. Я просто майстер лаконічності😁

Книга в українському перекладі з ігровою обкладинкою від. Новий для мене і автор, і жанр. Я невеликий поціновувач фентезі: читала лише сагу Мартіна, але залпом, зразу всю і за кілька тижнів. Коли щось западає в душу, то не відірвусь, поки не дочитаю.

Світ Відьмака заслуговує уваги. Тут багато міфології, тут, крім людей, мешкають ельфи і гноми, чаклуни і відьми, безліч небезпечних казкових і міфічних створінь. Ви дізнаєтесь альтернативну історію Білосніжки та про кілька різновидів джинів, котрі ой як неохоче виконують бажання! Перша книга - збірка оповідань, через які тонкою ниткою проходить єдина слабка сюжетна лінія. До кожної розповіді є коментар вкінці книги, що деталізує зміст книги, розказує, який міф, переказ чи легенду покладено в основу. А ще тут є словник міфічних істот! Тут їх намішано дуже багато! А в центрі цього всього - мандрівний Відьмак, котрий тиняється від міста до міста, намагається допомагати людям, дотримуватися своїх певних принципів. Анжей Сапковський створив захопливий міфічний світ зі своїми правилами та законами, в нього занурюєшся з головою. Однак мушу прочитати і продовження, щоб дати чітку оцінку циклу романів, бо і запитань залишилось не менше, ніж відповідей! Книги планую зібрати в паперовій версії, в українському перекладі. Переклад, до речі чудовий!

Ну суто з моєї точки зору - це поки що найслабша книга із циклу. Можливо, таке враження склалося від того, що добра її половина присвячена воєнним діям та битвам, які зараз добряче тригерили. В якийсь момент, мені здалося, що автор, як і відьмак, вже стомилися нести цю ношу, і він шукав найбільш логічний й остаточний спосіб завершити цю історію. І якщо із завершенням історії Відьмака і його коханої чародійки все зрозуміло, то призначення Цірілли я так і не зрозуміла, можливо, остання книга дасть мені відповідь на це запитання.

Сапковському гарно вдалося описати усю беззмістовність і огидність гонитви за абсолютною владою і визнанням. І ця книга вже зовсім позбавлена легкості фентезійних пригод перших частин, вона про глобальні страшні і моторошні події та їх наслідки.

Це топова частина саги. Я читала і насолоджувалась кожним сюжетним поворотом. В такій напрузі мене книги не тримали вже давно.

В цій частині Цірі перетворюється з дівчини, ще дещо наївної і легковажної на сильну, рішучу, цілеспрямовану жінку. Так, ціною шалених випробувань і втрат, але вона знаходить себе у світі, своє коріння і своє призначення.

Кожен із вже улюблених персонажів стає кимось іншим. А всього ж потрібно було полюбити одну дівчинку, що потрапила в біду.
Мені й хочеться знати, чим завершиться історія відьмака й не хочеться читати далі, щоб раптом не розчаруватися. Поки що - найкраща книга із циклу для мене.