Нові відгуки

Ох, це був другий шанс полюбити цю серію, і вийшло гірше, ніж в перший🫠 Колись давно я дивилася пару серій серіалу, але тут все зовсім по іншому. Так багато різних істот і героїв, що і навіть не намагалася їх всіх запамʼятати, бо в мене це не вийшло би. Є багато важких термінів( для мене), які звʼязані з періодом того часу або з міфів/легенд. Але на такий випадок, в кінці книги є «словник», де все детально описується. В цілому, перша книга- це збірник оповідань, які повʼязані логічним сюжетом. Я думаю, що основний сюжет буде в наступних книгах, а тут типу як вступ в цей всесвіт. Цю малечу на 250 сторінок я читала три дні. Мій рекорд😂 Було так важко, ще й такий дрібний шрифт. Більш за все я люблю любовні лінії, тут вона є, але так, небагато. В серіалі було набагато більше розкрито, тому сподіваюсь, що в наступних книгах мене це очікує.

Це було неймовірно, знову повернутися до вигаданого Сапковським невернеленду, згадувати події і персонажів. Тут є все, за що ми любимо Відьмака: драма, екшн, важливі питання про сіру мораль, роль жінок чи одностатеве кохання. А, і звісно ж, неймовірний гумор! Тепер ще більше читаю 9 книгу з саги

Третя книга про пригоди славозвісного Відьмака вже є повноцінним романом. Королівствам Півночі загрожує імперія Нільфгарду, яка захоплює усе на своєму шляху. На дорогах з'явилися розбійні банди. Геральт привозить Цірі у цитадель Каер Морен, де її навчають досвідчені відьмаки. Дівчинка зближується з Йеннефер, яка допомагає їй оволодіти магічними здібностями. За Цірі полюють шпигуни імператора, адже в її жилах тече Старша кров, кров ельфів. У книзі багато пригод, політики, комічних моментів.

Хороше завершення циклу про відьмака. Дуже приємно та ностальгічно було повернутися до його історії, за атмосферою і хронологією вона знаходиться близько 1ї та 2ї частини. Розмірена, але цікава оповідь, захопливі події. Все в стилі Сапковського — і темна атмосфера, і гумор, прямота і життя, яким воно є. Ґеральт знов намагається просто бути відьмаком, але встряє у проблеми, потрапляє в увагу чародіїв та князів. Гріє душу, що згадуються вже улюблені персонажі із минулих частин. Мені дуже сподобалося, я насолоджувалася від першої до останньої сторінки. Захотілося перечитати інші частини та знов пройти гру. В кінці навіть стало сумно прощатися з цією історією.

Ця історія знайомить нас із Ґеральтом із Рівії — відьмаком, що за гроші знищує монстрів, які загрожують людям. Але все не так просто: світ Сапковського насичений не лише магією та битвами, а й моральними виборами, де “добро” й “зло” не завжди мають чіткі межі. Сюжет побудований як серія окремих оповідей, які разом складають цілісну картину життя головного героя та його боротьби не тільки з чудовиськами, а й із несправедливістю людського світу. Ґеральт — харизматичний, іронічний, глибокий персонаж. Він — не класичний герой, а людина з принципами, яка не шукає слави, але змушена нести тягар вибору. Окремо варто згадати Йеннефер і Лютика — другорядних героїв, які додають сюжету емоційної глибини, гумору й драми. Для мене ця книга стала цікавою не лише як фентезі, а й як філософський твір. Вона змусила замислитись про те, хто ми є, і чи завжди “монстр” виглядає як чудовисько. Абсолютно не вважаю цей час змарнованим — навпаки, захотілося читати далі. Рекомендую тим, хто любить темне фентезі, моральні дилеми, добре прописаних персонажів і атмосферу, де кожен вибір має свою ціну. Якщо вам подобаються історії зі змістом і харизмою — «Відьмак» точно вас зачепить.

Це книга, яку я обожнюю вже більше десяти років Ця частина йде як збірка оповідань, які Сапковський писав для різних журналів Ретейлінг красуні і чудовиська, Білосніжки, згадки інших казок Знайомий всім нам світ, бо воно не написане як класичне європейське фентезі Гарно прописані бої на кілька абзаців. Лексика просто заворожує, назв зброї стільки, що хочеться мати словничок. Діалекти з купою наче і знайомих, а наче і ні словами. Одразу розумієш, перед тобою селянин, лицар чи король. Хоча ніхто з них не соромиться використовувати лайку Саме в цій книзі розповідають, як Геральт познайомився з Йенніфер, показують як він цінує Любистка і моє улюблене, призначення, в яке Геральт ще не вірить, але ще не заперечує Всім раджу цю книгу, вона перша і має легку оповідь, навіть можна читати як одиночну. Але раджу прочитати всі їх

Анджей Сапковський «Відьмак. Час Погорди» (Книга 4) ⚔️ 10/10 ⚔️ Моя найулюбленіша частина «Відьмака». "Час Погорди" — це точка неповернення. Якщо "Кров ельфів" була розмірковуванням перед бурею, то тут вона нарешті вибухає на повну силу. Війна, зрада, хаос і руйнування — світ Відьмака більше не той, що раніше. І кожен герой цієї історії мусить зробити свій вибір. Сапковський більше не зволікає. Політичні інтриги розгортаються у відкритий конфлікт, а персонажі, яких ми знаємо і любимо, опиняються в самісінькому центрі катастрофи. "Час Погорди" — це історія про те, як усе може змінитися за мить. Це книга про війну — не лише між арміями, а й між людьми, яким доводиться робити важкі вибори. Геральт вперше за довгий час зазнає поразки. Цірі — втрачає дитячу наївність. Світ — скочується у темряву. Сюжет розганяється до шалених швидкостей. Це вже не філософські розмови під час довгих подорожей, а постійна напруга, бій за виживання і болісні втрати. Як же неймовірно боляче було читати про нещасну Цірі, і як же майстерно Анджей описує її пригоди. Як завжди, кінець книги – моя найулюбленіша частина, яка спричиняє таку величезну бурю емоцій.

Анджей Сапковський «Відьмак. Кров Ельфів» (Книга 3) ⚔️ 8/10 ⚔️ Якщо перші дві книги серії "Відьмак" були збірками окремих історій, то "Кров ельфів" — це вже повноцінний роман, з якого починається головна сюжетна арка. Казки закінчилися. Тепер — війна, політика, інтриги й доля, яка не питає дозволу. Ця книга більше не про випадкові зустрічі й короткі пригоди, а про довгу дорогу, що змінює всіх, хто ступає на неї. Світ змінюється, і Ґеральту доведеться прийняти той факт, що він не просто мисливець на монстрів. Він — вихователь, наставник і, хоче він цього чи ні, ключова фігура у війні, що наближається. "Кров ельфів" зовсім не схожа на попередні книги. Тут вже немає традиційних "монстрів тижня" чи окремих оповідань. Темп сповільнюється, історія стає більш розлогою, з'являється більше політики, змов і розмов, що вирішують долю народів. Але це не означає, що книга втратила свою магію. Навпаки, вона заглиблюється у стосунки між персонажами, і найбільше тут саме про Цірі — її становлення, її характер, її місце у світі. Ґеральт, як і завжди, залишається спокійним і іронічним, але навіть він починає розуміти, що його меч більше не є головною зброєю. Світ змінюється, і відьмаку доведеться вирішити, яку роль він хоче у ньому відіграти.