Анджей Сапковський

Ця історія знайомить нас із Ґеральтом із Рівії — відьмаком, що за гроші знищує монстрів, які загрожують людям. Але все не так просто: світ Сапковського насичений не лише магією та битвами, а й моральними виборами, де “добро” й “зло” не завжди мають чіткі межі. Сюжет побудований як серія окремих оповідей, які разом складають цілісну картину життя головного героя та його боротьби не тільки з чудовиськами, а й із несправедливістю людського світу.

Ґеральт — харизматичний, іронічний, глибокий персонаж. Він — не класичний герой, а людина з принципами, яка не шукає слави, але змушена нести тягар вибору. Окремо варто згадати Йеннефер і Лютика — другорядних героїв, які додають сюжету емоційної глибини, гумору й драми.

Для мене ця книга стала цікавою не лише як фентезі, а й як філософський твір. Вона змусила замислитись про те, хто ми є, і чи завжди “монстр” виглядає як чудовисько. Абсолютно не вважаю цей час змарнованим — навпаки, захотілося читати далі.

Рекомендую тим, хто любить темне фентезі, моральні дилеми, добре прописаних персонажів і атмосферу, де кожен вибір має свою ціну. Якщо вам подобаються історії зі змістом і харизмою — «Відьмак» точно вас зачепить.

Це книга, яку я обожнюю вже більше десяти років
Ця частина йде як збірка оповідань, які Сапковський писав для різних журналів
Ретейлінг красуні і чудовиська, Білосніжки, згадки інших казок
Знайомий всім нам світ, бо воно не написане як класичне європейське фентезі
Гарно прописані бої на кілька абзаців.
Лексика просто заворожує, назв зброї стільки, що хочеться мати словничок. Діалекти з купою наче і знайомих, а наче і ні словами. Одразу розумієш, перед тобою селянин, лицар чи король. Хоча ніхто з них не соромиться використовувати лайку
Саме в цій книзі розповідають, як Геральт познайомився з Йенніфер, показують як він цінує Любистка і моє улюблене, призначення, в яке Геральт ще не вірить, але ще не заперечує
Всім раджу цю книгу, вона перша і має легку оповідь, навіть можна читати як одиночну. Але раджу прочитати всі їх

Анджей Сапковський «Відьмак. Час Погорди» (Книга 4)
⚔️ 10/10 ⚔️

Моя найулюбленіша частина «Відьмака». "Час Погорди" — це точка неповернення. Якщо "Кров ельфів" була розмірковуванням перед бурею, то тут вона нарешті вибухає на повну силу. Війна, зрада, хаос і руйнування — світ Відьмака більше не той, що раніше. І кожен герой цієї історії мусить зробити свій вибір. Сапковський більше не зволікає. Політичні інтриги розгортаються у відкритий конфлікт, а персонажі, яких ми знаємо і любимо, опиняються в самісінькому центрі катастрофи.

"Час Погорди" — це історія про те, як усе може змінитися за мить. Це книга про війну — не лише між арміями, а й між людьми, яким доводиться робити важкі вибори. Геральт вперше за довгий час зазнає поразки. Цірі — втрачає дитячу наївність. Світ — скочується у темряву.

Сюжет розганяється до шалених швидкостей. Це вже не філософські розмови під час довгих подорожей, а постійна напруга, бій за виживання і болісні втрати.

Як же неймовірно боляче було читати про нещасну Цірі, і як же майстерно Анджей описує її пригоди. Як завжди, кінець книги – моя найулюбленіша частина, яка спричиняє таку величезну бурю емоцій.

Анджей Сапковський «Відьмак. Кров Ельфів» (Книга 3)
⚔️ 8/10 ⚔️

Якщо перші дві книги серії "Відьмак" були збірками окремих історій, то "Кров ельфів" — це вже повноцінний роман, з якого починається головна сюжетна арка. Казки закінчилися. Тепер — війна, політика, інтриги й доля, яка не питає дозволу.

Ця книга більше не про випадкові зустрічі й короткі пригоди, а про довгу дорогу, що змінює всіх, хто ступає на неї. Світ змінюється, і Ґеральту доведеться прийняти той факт, що він не просто мисливець на монстрів. Він — вихователь, наставник і, хоче він цього чи ні, ключова фігура у війні, що наближається.

"Кров ельфів" зовсім не схожа на попередні книги. Тут вже немає традиційних "монстрів тижня" чи окремих оповідань. Темп сповільнюється, історія стає більш розлогою, з'являється більше політики, змов і розмов, що вирішують долю народів. Але це не означає, що книга втратила свою магію. Навпаки, вона заглиблюється у стосунки між персонажами, і найбільше тут саме про Цірі — її становлення, її характер, її місце у світі.

Ґеральт, як і завжди, залишається спокійним і іронічним, але навіть він починає розуміти, що його меч більше не є головною зброєю. Світ змінюється, і відьмаку доведеться вирішити, яку роль він хоче у ньому відіграти.

Анджей Сапковський «Відьмак. Меч призначення» (Книга 2)
⚔️ 9/10 ⚔️
Якщо "Останнє бажання" було лише знайомством із Ґеральтом та його світом, то "Меч призначення" — це перший крок у безодню його долі. Анджей Сапковський знову пропонує збірку оповідань, але цього разу вони вже не просто епізоди з життя відьмака, а ланки одного великого ланцюга, що веде до головної історії всієї серії.
Ґеральт із Рівії — все той же професійний мисливець на монстрів, який, втім, дедалі частіше стикається з тим, що найстрашніші чудовиська не мають пазурів і іклів. Але тепер перед ним постає питання, що неможливо вирішити мечем — чи можна втекти від власної долі?
"Меч призначення" — це шість оповідань, у яких Геральт знову опиняється у вирі подій, що визначать його майбутнє. Якщо перша книга була сповнена філософських дилем про добро і зло, то тут на перший план виходять тема долі, вибору та кохання.
"Меч призначення" — це книга про вибір, навіть коли здається, що його немає. Про долю, від якої неможливо втекти. І про кохання, яке, попри всі чари та мечі, залишається найбільшою загадкою.
Ця частина значно глибша і емоційніша за першу. Тут більше болю, більше романтики, більше фатальних рішень. Геральт уже не просто мисливець на монстрів, а чоловік, який дедалі сильніше відчуває, що світ змінюється, і йому доведеться зробити вибір — лишатися в тіні чи стати частиною великої історії.
Я обожнюю останній розділ, котрий змусив мене пролити так багато сліз. Він просто неймовірний: відносини Ґеральта та Цірі тільки зароджуються, але читачеві уже відомо, що вони важливіші за усе в світі Сапковського.

Анджей Сапковський «Відьмак. Останнє бажання» (Книга 1)
⚔️ 8/10 ⚔️
Якщо ви шукаєте фентезі, де між рядками ховається більше, ніж просто битви з чудовиськами, "Відьмак" Анджея Сапковського — саме те, що варто відкрити. "Останнє бажання" складається з кількох оповідань, кожне з яких — окрема пригода, але всі вони зібрані в єдину канву завдяки вставним сценам у храмі богині Мелітеле, де Геральт відновлює сили після чергової місії. Кожне оповідання — це не просто сутичка з чудовиськом, а переосмислення класичних казок у похмурому, часто жорстокому стилі.
Ґеральт — відьмак, мисливець на монстрів, який мандрує світом, пропонуючи свої послуги за винагороду. Він холоднокровний професіонал, мутований, аби не відчувати жодних емоцій, але за цим крижаним панцирем ховається іронія, сарказм і, що найголовніше, сумніви. Бо світ, у якому він живе, — це не місце, де добро і зло чітко розмежовані. Люди бувають страшнішими за будь-якого перевертня, а чудовиська іноді виявляються благороднішими за своїх мисливців.
Найбільш вражаючий, на мою думку, розділ – це, звісно, останній - "Останнє бажання" — та сама історія, що відкриває один із найзаплутаніших і найяскравіших сюжетів у житті Відьмака — його стосунки з чародійкою Йеннефер з Венґерберга. Цей розділ просто неймовірний, та буде відгукуватися в історії Ґеральта ще дуже-дуже часто.
Сапковський пише жваво, дотепно і водночас глибоко. Його персонажі — не картонні герої фентезійних кліше, а живі люди (і нелюди) з почуттями, вадами, іронією та гіркими спогадами. Книга затягує своєю атмосферою, а історії захоплюють так, що важко відірватися. Це чудове знайомство з всесвітом Відьмака, після якого неодмінно захочеться читати далі, навіть якщо саму суть цього темного світу тяжко одразу збагнути.

Ця частина чудово доповнює сагу про Відьмака, розповідаючи про його пригоди ще до основних подій інших книг. Дуже рада була читати про відьмацькі історії та чародійські інтриги, скучила за цим

Це безумовно одна з найкращих прочитаних книг! Книга була для мене ковтком свіжого повітря! Якщо ще хтось задумується чи варто читати - ні хвилини зволікання! 10/10 ⭐️

Серіал та ігри не зрівняються з чудовими книжками від Сапковського 😘 Гумор, сюжет та персонажі прекрасні, я читала із великим задоволенням та полюбила цей всесвіт.

Книжка якої мені було мало, бо я так і не змогла зрозуміти чи сподобалося мені. А враховуючи те, що мені тричі написали нібито перші дві книги найкращі, я не знаю чого чекати далі😳.⠀

Отже думаю всі знають про що ця історія? Бо якщо ні, то я вам не сильно допоможу 🤣. Все що я зрозуміла з першої частини це те, що є у нас герой Геральт - Відьмак. Істота яку створили з людського хлопчика шляхом певних трансформацій. Тепер він здатен боротися і з різною нечисттю (в тому числі й людською😅).⠀
Загалом нечисть тут цікава та різноманітна, Відьмак з нею бореться теж винахідливо. Другорядні герої в особі Любистка, Йенніфер, Неннеке доволі інтригуючі і здається, що у автора є якийсь масштабний задум. А я люблю такі задуми 🤭.⠀

Що ж до сюжету, то в кожній частині ми бачимо окремі епізоди з життя Відьмака, які інколи перегукуються з відомими казками. Перемежовані ці епізоди так званим "Голосом розуму" який червоною стрічкою об'єднує всі ці епізоди. І якщо сюжет тримав мою зацікавленість, то переживань не викликав ніхто з героїв. Сподіваюся, далі буде більш емоційно, а поки що я не у захваті.

Ніколи не любила писати відгуки на окремі книги циклу, бо дуже складно уникнути спойлерів на попередні часитини. Але поки що я бачу лише зародки цільного сюжету і, думаю, проспойлерити щось важко.⠀
Друга частина це так само збірка оповідань про пригоди Геральта з Рівії. І вона сподобалася мені більше за першу. У ній глибше розкриті характер та почуття героїв. Тут не просто холодний та стриманий Відьмак, а чоловік якого намагалися таким зробили шляхом мутацій. Тут є широкий та об'ємний всесвіт, зі своїми правилами. А ще тут є Призначення, яке здається мені цікавим початком для масштабної історії.⠀
Якщо після першої частини я не була впевнена, що цикл мені сподобається, то друга дала мені більш позитивні враження.

Коли я почала читати цей цикл, то почула декілька думок щодо книг які йдуть після другої.⠀
Одні писали що стане нудно, бо буде багато розмов, політики та інтриг і мало боротьби з нечисттю. А інші що історія навпаки стане цілісною коли з оповідань перетвориться на один текст. І що ж я можу сказати з цього приводу?⠀

Так, тут майже весь сюжет обертається навколо Цирі яка вчиться бути Відьмачкою та війни з ельфами та Нільфгардцями. Тут з'являються нові герої, а також приділяється увага Йенніфер, Любистку та Геральту. Тут є політика і довгі розмови, а світ стає об'ємним бо у нього з'являються внутрішні зв'язки та значна географія. І для мене книга промайнула як одна мить.⠀

Мені не було нудно, я прочитала книгу за три "підходи" і скажу, що тепер ця історія дійсно стала захопливою, бо окремі епізоди то було цікаво, але все ж формат цілісної історії мені подобається більше.⠀