Захоплива й доступна книжка, яка простою мовою пояснює складні економічні ідеї та їхній вплив на світ. Ендрю Лі майстерно поєднує історію, науку й приклади з реального життя, показуючи, як війни, епідемії та технологічні відкриття формували економічні системи. Книга читається легко, розширює кругозір і допомагає краще зрозуміти сучасні економічні процеси, доводячи, що економіка — це не лише цифри, а історія людських рішень і наслідків.

Ендрю Лі взявся за, здавалося б, неможливе: пояснити тисячоліття людських економічних пошуків, помилок, досягнень і катастроф на кількох сотнях сторінок. І — зробив це майстерно. Від перших зернин пшениці в родючому півмісяці до діджитал-валют, біржових криз і гігантів кремнієвої доби. З гумором, інтелігентністю і майже театральною легкістю автор вводить читача у світ Адама Сміта, Карла Маркса, Кейнса та інших велетнів економічної думки. Але не для того, щоб поклонятися ідолам, а щоб зрозуміти — чому ми сьогодні живемо саме так. Стиль Лі — ясний, дотепний і динамічний. Автор балансує між науковістю і доступністю: навіть найскладніші економічні теорії тут набувають людських рис. Монетаризм і глобалізація, ринки і рецесії, нерівність і інновації — усе подано живо й лаконічно, без нудної термінології, але з глибокою повагою до інтелекту читача.

"Найкоротша історія економіки" Ендрю Лі пропонує широку панораму розвитку економіки, починаючи з перших днів людської цивілізації й до сучасності. Лі досліджує, як нововведення, такі як сільське господарство, спеціалізація, торгівля та гроші, заклали основи сучасних економік і сприяли перетворенню кочових суспільств мисливців-збирачів у осілі складні цивілізації. Книга розглядає ключові поворотні моменти в економіці, такі як промислова революція і поява центральних банків, пропонуючи розуміння того, як ці події вплинули на функціонування економік сьогодні. Сільськогосподарська революція приблизно 10 000 років до н. е. стала першим значним зрушенням, дозволивши людям виробляти надлишки їжі й згладжувати споживання з часом. Цей розвиток проклав шлях до спеціалізації, яка, своєю чергою, призвела до торгівлі. Ранні грошові системи виникли для сприяння торгівлі, а принцип порівняльної переваги став ключовим чинником економічної ефективності, коли люди зосереджувалися на тому, що вони робили найкраще. Винахід друкарського верстата в 1440 році став ще однією революційною подією, яка зробила знання доступними й стимулювала інновації. Лі обговорює, як подібні нововведення є нерівними: їх можна поширювати без вичерпання, на відміну від матеріальних благ. Поширення знань сприяло економічному зростанню в Європі та поставило виклик — як мотивувати до творчості, одночасно поширюючи ідеї. Друкарський верстат продемонстрував, як ідеї, на відміну від матеріальних товарів, можуть змінювати економічний ландшафт, сприяючи широкому розвитку інновацій. Лі також розглядає промислову революцію, пояснюючи, як технологічні досягнення, такі як паровий двигун, сприяли індустріалізації та урбанізації. Ця революція, разом із концепцією Адама Сміта про "невидиму руку" і ідеями Джона Стюарта Мілля про альтернативні витрати, створила основу для розуміння того, як особистий інтерес у конкурентних ринках може приносити загальну користь суспільству. Водночас темні сторони індустріалізації — міська бідність і важкі умови праці — вимагали суспільних відповідей, таких як закони про допомогу бідним. Книга досліджує вплив Першої світової війни та Великої депресії, які призвели до значного розколу між кейнсіанською економікою, що виступала за державне втручання, і переконанням Фрідріха Гаєка в необхідності ринкових корекцій. Візія Кейнса про державні витрати під час економічного спаду протиставляється побоюванням Гаєка щодо надмірного втручання, що ілюструє постійні дебати про те, як найкраще управляти економіками. Розвиток національного обліку доходів і міжнародних інституцій, таких як Світовий банк і Міжнародний валютний фонд, після Другої світової війни заклав основу нового глобального економічного порядку. Центральні банки, які здобули незалежність у 1980-х роках, стали основними гравцями у керуванні національними економіками, контролюючи інфляцію за допомогою регулювання відсоткових ставок. У міру зростання взаємопов’язаності економік теорії економічного розвитку від мислителів, таких як Джастін Іфу Лін і Маріанна Маццукато, висвітлювали роль урядів у формуванні інновацій і зростання. Лі також звертає увагу на зростаючу нерівність, яка супроводжувала глобалізацію, зокрема через дослідження Бранко Мілановича, який встановив, що в той час, як економіки, що розвиваються, як Китай і Індія, досягли значного прогресу, багато людей із нижчого середнього класу в розвинених країнах зазнали стагнації або занепаду, тоді як найбагатші отримали величезні збільшення доходів. На завершення книга Лі окреслює безперервний процес інновацій, адаптації та дебатів, які характеризують історію економіки. Від сільськогосподарської революції до сучасної монетарної політики людські суспільства постійно розробляли нові способи подолання дефіциту й покращення життєвих стандартів. Центральні банки, торгівля та технологічні інновації продовжують формувати глобальну економіку, тоді як дебати між втручанням держави й підходами вільного ринку залишаються на передовій політичних дискусій. Історія економіки, як її представляє Лі, — це історія постійних трансформацій, де кожна епоха будується на інноваціях і викликах минулого.