Я — лікарка, і ця книжка стала моїм відкриттям року. Авторка з дивовижною легкістю розповідає про важливе: як терпіння, підтримка та людяність можуть змінити життя в найскладніші моменти. Особливо близькими стали її роздуми про професійні випробування — вони звучать так, ніби описані зсередини лікарняного життя. Мене зачепила щирість стилю: тут немає пафосу, але є глибина переживань, є реальні історії. Книга не просто надихає — вона ніби обіймає словами та залишає по-справжньому теплий слід у серці. Я ставлю 11 з 10.

?Кожна дупця- прекрасна і індивідуальна. ?В той момент, коли вам перестане бути страшно,-валіть нафіг з медицини.Не вбивайте людей. Страх- це нормально. ?Тож ця система породила монстрів-Світил. Медиків, які змогли переконати усіх у власній значущості, непохитній правоті та ексклюзивності. Опираючись винятково на власну думку, зневажаючи інших і на дух не переносячі поради. ?Знаєте, в чому проблема відносно здорових людей? Їм здається, що так буде завжди. «Мати змогу тримати власні гази і какашки при собі і випускати їх тоді, коли вважаєш за потрібне,-це велика благодать. Правда, розумієш це винятково тоді, коли проблеми починаються.» Неймовірна книга від практикуючого лікаря-хірурга-проктолога. З іншої сторони розкривається життя лікарів, їх шлях навчання, роботи, і все це міксуючи з історіями про пацієнтів. Звичайно, жодних правдивих імен, окрім правдивих веселих і сумних історій, які наводять на думку слідкувати за своїм здоровʼям у будь-якому віці. Колись, дуже давно, я мріяла стати лікарем, з тих пір лишилася любов до книг з медичною тематикою та серіалів, але ця книга - то безмежна любов. Навіть не задумуєшся, наскільки у людському організмі все взаємоповʼязано і як тяжко стати гарним лікарем. Книга не те, що гідна для перечитування, вона - огромезна рекомендація для читання.

Книга сподобалося. Історії пацієнтів цікаві, а деякі — трагічні. Лікар — це не тільки професія, але й велика відповідальність. Також цікавий шлях проходить лікар до професійного визнання.

Анастасія - досвідчена хірургиня проктологиня, авторка блогу про проктологію. Вона розповідає про свій шлях в медицині, складні і цікаві випадки, дозволяє зазирнути за лаштунки лікарняних буднів. "Знаєте, чому люди йдуть у медичний?Досі вважаєте, щоб допомагати іншим? А от і ніт. Люди вступають у медичні університети, бо їм здається що це круто. Так, усе просто. Ми обожнюємо медичні серіали, бо це страшенно цікаво! Лікарняні коридори, хірургічні костюми, запахи антисептиків, загадковість операційних... М-м-м, романтика. Ну, а що може бути цікавіше, ніж хірургія? Кров-жовч-кишуні-мізки! Просто кайф, надзвичайно бадьорить. Хірургія це: -ду-у-уже круто звучить -батьки будуть у захваті -однокласники просто офігіють -мене поведуть у морг -я буду різати і шити чиюсь шкурку Ось і вся мотивація людей, які обрали медичний ВНЗ" Книга надзвичайно цікава. Смішна і драматична водночас, а ще - дуже корисна. Вона вкотре нагадує про важливість нашого здоров'я та своєчасного звернення до лікаря. Вона так легко читається, що я й не зчулась, як просто проковтнула її. Обожнюю книги на подібну тематику, а також медичний гумор. Книга однозначно в топі найкращих прочитаних цього року. "Бережи кишуню змолоду" "Чому саме проктологія? -Тому, що для ескорту я товстувата. Туди не взяли, довелося дупці лікувати. - У дитинстві я мріяла стати водолазом, але батько сказав, що це погана робота. Краще бути лікарем. Я стала лікаркою, але мене завжди манила глибина. - Точно не пам'ятаю. Пам'ятаю розподіл, потім мені на голову надягли якогось старого картузика, і він заверещав "ПРОКТОЛОГІЯ!!!. Далі все як у тумані." ???

Якість друку, вичитка тексту на помилки — гарні, мені сподобалось. Сам зміст оцінила на 8, оскільки мені не вистачило якоїсь завершеності. Тобто, усі оповіді були достатньо рівними за своїм змістом, емоційним навантаженням, тощо. Можливо, це просто не для мене.

Мені книга дуже сподобалась! Обожнюю медичні хроніки, тут є і гумор, і важливі речі.

Ця книга насправді мене здивувала, настільки цікаво її дуло читати. Тут описано багато аспектів життя лікаря. Авторка розповідає свій шлях від інтерна до лікаря проктолога. Деякі випадки відверто смішили, деякі були настільки трагічними, що наштовхували на питання: ну чому, чому так? Книга написана просто і зрозуміло навіть якщо ви не знайомі з медичними термінами. Відверто кажучи прочитавши цю книгу, я радо що не лікар, тому що бути хорошим лікарем, це неймовірно тяжка робота, і велика відповідальність. А ще авторка підштовхує до думки, що не потрібно боятися, чи соромитися лікарів, адже це ваше здоров'я, і якщо Вас щось турбує звертатися до фахівця.

Шикарна книга.