Анастасія Пристая

Шикарна книга.

Тут є про що посміятись, є про що подумати, про що сумувати.
Відверті роздуми про медицину з середини.
А я, дуже люблю дізнаватись як воно в середині працює. І як багато чого тримається на власному азарті не байдужих людей.
В цій книзі просторі. Ясно описано про повагу до свого тіла, до себе, і до лікарів. І що всі ми живі люди зі своїми слабкостями. Але найбільше мене зачепила історія про дівчину після важкого згвалтування, і коли після переведення з реанімації у палату - лікарка в першу чергу, провсяк випадок, відкрутила всі ручки з вікон.
Сподіваюсь у цієї дівчини життя налагодилось.

Я взагалі люблю різні такі навколомедичні історії, книги, особливо написані від першої особи, а про українські реалії - то взагалі окреме задоволення читати (хоча хорошого там мало), але якесь воно ментально ближче, ніж, до прикладу, книга Адама Кея чи когось подібного.

Тут у фокусі - проктологиня, я так зрозуміла, досить публічна та відома, веде свій блог в інстаграмі. Вона ділиться своїми історіями, досвідом, багато в іронічно-саркастичній манері, але за цим ховається чимало важливих та болісних тем: тут і сексизм в сприйнятті жінки на посаді хірурга, і про нашу бюрократію, і про пацієнтів очима лікарів👩‍⚕️. Про важливість культивувати в собі та в суспільстві уважність до себе, свого тіла, здоров'я🧡

Про те, як людська недбалість у ставлення до свого стану тіла, сигналів, які воно нам подає, призводить до складних, часом фатальних наслідків.

📌Попри те, що тут багато такого, від чого хочеться кричати про несправедливість нашої системи, є в цій книзі щось, що надихає повагою до лікарів, наповнює позитивом (сама в шоці) та вірою в людей.Я взагалі люблю різні такі навколомедичні історії, книги, особливо написані від першої особи, а про українські реалії - то взагалі окреме задоволення читати (хоча хорошого там мало), але якесь воно ментально ближче, ніж, до прикладу, книга Адама Кея чи когось подібного.

Тут у фокусі - проктологиня, я так зрозуміла, досить публічна та відома, веде свій блог в інстаграмі. Вона ділиться своїми історіями, досвідом, багато в іронічно-саркастичній манері, але за цим ховається чимало важливих та болісних тем: тут і сексизм в сприйнятті жінки на посаді хірурга, і про нашу бюрократію, і про пацієнтів очима лікарів👩‍⚕️. Про важливість культивувати в собі та в суспільстві уважність до себе, свого тіла, здоров'я🧡

Про те, як людська недбалість у ставлення до свого стану тіла, сигналів, які воно нам подає, призводить до складних, часом фатальних наслідків.

📌Попри те, що тут багато такого, від чого хочеться кричати про несправедливість нашої системи, є в цій книзі щось, що надихає повагою до лікарів, наповнює позитивом (сама в шоці) та вірою в людей.

Дізналась багато про здоров'я та які проблеми можуть виникати з ШКТ, прямою кишкою, анусом і всією цією темою, дещо навіть окремо гуглила, настільки була вражена прочитаним😳

Дізналась багато про здоров'я та які проблеми можуть виникати з ШКТ, прямою кишкою, анусом і всією цією темою, дещо навіть окремо гуглила, настільки була вражена прочитаним😳

Коли навколо коїться повна ж*** (а не секрет, що зараз коїться саме вона) – велика удача натрапити на терапевтичне, в усіх сенсах, чтиво про п’яту точку. Хоча насправді несправедливо зводити весь зміст книжки до цієї теми, бо вона не про це. Принаймні -- не тільки про це.

Вона – про весь набір вічно актуальних тем:

- як почути себе і обрати справу життя, що драйвитиме все життя (тавтологія? Йой, най буде);
- як іти до мети, навіть якщо ви працюєте в бентежній українській медичній системі, що досі живе фантомними болями «совка» і дев’яностих;
- як (намагатись) жити і працювати у відповідності з єдино вірним принципом «добре роби – добре буде»;
- як, блін, нарешті зайнятися своїм здоров’ям, не підкладаючи його на поважний вік (спойлер: краще зайнятися раніше).

Хоча окей, кого я обманюю? Клюють-то все одно всі на ж***! І ви клюньте – не пожалкуєте.

Десь по цій книзі плаче «Нетфлікс», бо вона – як улюблений медичний серіал. Можна приймати по серії чи дві на ніч, запивати теплим молочком і лягати спати, сподіваючись, що вночі не станеться ніякої ж***.

А якщо станеться – то поруч завжди «лікарі».

Дякую, пані Анастасіє, і дуже чекаю на другий сезон.

Скажу чесно - побачивши цю книгу на поличці книжкового магазину я би ніколи не купила. Тема дуууже вузькопрофільна, та й я не лікар і не пацієнт проктолога) Але так вийшло, що книга таки потрапила мені до рук, і як же я була здивована! Це цікаво, легко! Велика шана українським лікарям!

Якщо ви зараз знаходитеся у такому ж дебільному психологічному стані, коли просто вже не розумієш, що робити, то рекомендую прочитати цю книгу. Тоді точно зозумієш, що переймаєшся зайвим, а ось своїй дупці приділяєш дуже мало уваги, а небезпека може прийти саме звідти, і не ілюзорна.

Цей нон-фікшн читається дуже легко, інколи навіть усміхаєшся, а інколи стає невимовно страшно. Чому? Від усвідомлення реалій.

Ми усі знаємо, що в нашій медичній системі, як щоправда, і в освітній, не усе гаразд. Навіть коли ти фанат своєї справи, але є молодим спеціалістом, мусиш вигризати, пробивати своє місце під сонцем серед мастодонтів, які працюють за давно завченій методі та не збираються змінюватися. А ось тебе, молодого та завзятого, із задоволенням підставлять. На щастя, авторка, на відміну від мене, витримала, і досягла своєї мети - стала хірургом-проктологом.

Мушу сказати, що ніколи не розуміла, як можна не вдосконалюватися, бо життя ж змінюється, маєш удосконалюватися і ти. А тут така делікатна ділянка.

Я сама колись наважилася на операцію, але мені після неї було так боляче, що на другу частину я просто не пішла. Прочитавши цю книгу, зрозуміла, що мені ще пощастило. На щастя, моя проблема була невелика, а ось не усім моїм близьким людям так щастило, тому їх я тепер відвідую на цвинтарі. Ісусе зовсім не жарти. Це смуток і біль.

"Мати змогу тримати власні гази й какашки при собі та випускати їх тоді, коли вважаєш за потрібне, — це велика благодать. Правда, розумієш це винятково тоді, коли проблеми починаються. Дуже страждає соціалізація, психологічно перенести такі трабли — це тобі не поле перейти."

Тому, не гайте часу, а читайте цю книгу, щоб запобігти найгіршому та, можливо, влучною порадою врятувати чиєсь життя. Хоча і тут, як ми зрозуміємо, усе в руках випадку. Але ж лише інколи.

То ж дуже рекомендую. Не шукайте проблем на свою дупу, краще любіть її!

Дуже рада, що в Україні виходить все більше літератури саме від вузькопрофільних лікарів!

Авторка - проктологиня. Тема, яка для багатьох табуйована. Чомусь лікувати попу більш соромно, ніж лікувати шлунок/серце/підставте своє. І це тягне за собою важкі ускладнення, яких можна було легко уникнути, просто прийшовши до лікаря раніше.

Видання і читання на цю тему (я дуже сподіваюсь!) зможе знизити страхи навколо попних проблем. Але мушу попередити, що слабкодухим і ніжним краще не читати, бо присутні описи фізіологічних подробиць не найприємніших захворювань + реалії нашої медицини подекуди нагоняють смуток.
Хоча навіть з цим видно, що авторка дуже хотіла не згущувати фарби і написано справді легко! Це не енциклопедія, а розповіді з життя медиків. Раджу, і тема важлива, і написано добре.