Анастасія Пристая

Книга сподобалося. Історії пацієнтів цікаві, а деякі — трагічні. Лікар — це не тільки професія, але й велика відповідальність. Також цікавий шлях проходить лікар до професійного визнання.

Анастасія - досвідчена хірургиня проктологиня, авторка блогу про проктологію.

Вона розповідає про свій шлях в медицині, складні і цікаві випадки, дозволяє зазирнути за лаштунки лікарняних буднів.

"Знаєте, чому люди йдуть у медичний?Досі вважаєте, щоб допомагати іншим? А от і ніт.
Люди вступають у медичні університети, бо їм здається що це круто. Так, усе просто. Ми обожнюємо медичні серіали, бо це страшенно цікаво! Лікарняні коридори, хірургічні костюми, запахи антисептиків, загадковість операційних... М-м-м, романтика.
Ну, а що може бути цікавіше, ніж хірургія? Кров-жовч-кишуні-мізки! Просто кайф, надзвичайно бадьорить.
Хірургія це:
-ду-у-уже круто звучить
-батьки будуть у захваті
-однокласники просто офігіють
-мене поведуть у морг
-я буду різати і шити чиюсь шкурку
Ось і вся мотивація людей, які обрали медичний ВНЗ"

Книга надзвичайно цікава. Смішна і драматична водночас, а ще - дуже корисна. Вона вкотре нагадує про важливість нашого здоров'я та своєчасного звернення до лікаря.

Вона так легко читається, що я й не зчулась, як просто проковтнула її. Обожнюю книги на подібну тематику, а також медичний гумор.
Книга однозначно в топі найкращих прочитаних цього року.

"Бережи кишуню змолоду"

"Чому саме проктологія?
-Тому, що для ескорту я товстувата. Туди не взяли, довелося дупці лікувати.
- У дитинстві я мріяла стати водолазом, але батько сказав, що це погана робота. Краще бути лікарем. Я стала лікаркою, але мене завжди манила глибина.
- Точно не пам'ятаю. Пам'ятаю розподіл, потім мені на голову надягли якогось старого картузика, і він заверещав "ПРОКТОЛОГІЯ!!!. Далі все як у тумані."
🤣🤣🤣

Якість друку, вичитка тексту на помилки — гарні, мені сподобалось.
Сам зміст оцінила на 8, оскільки мені не вистачило якоїсь завершеності. Тобто, усі оповіді були достатньо рівними за своїм змістом, емоційним навантаженням, тощо.
Можливо, це просто не для мене.

Мені книга дуже сподобалась!
Обожнюю медичні хроніки, тут є і гумор, і важливі речі.

Ця книга насправді мене здивувала, настільки цікаво її дуло читати. Тут описано багато аспектів життя лікаря. Авторка розповідає свій шлях від інтерна до лікаря проктолога. Деякі випадки відверто смішили, деякі були настільки трагічними, що наштовхували на питання: ну чому, чому так?
Книга написана просто і зрозуміло навіть якщо ви не знайомі з медичними термінами.
Відверто кажучи прочитавши цю книгу, я радо що не лікар, тому що бути хорошим лікарем, це неймовірно тяжка робота, і велика відповідальність. А ще авторка підштовхує до думки, що не потрібно боятися, чи соромитися лікарів, адже це ваше здоров'я, і якщо Вас щось турбує звертатися до фахівця.

Шикарна книга.

Тут є про що посміятись, є про що подумати, про що сумувати.
Відверті роздуми про медицину з середини.
А я, дуже люблю дізнаватись як воно в середині працює. І як багато чого тримається на власному азарті не байдужих людей.
В цій книзі просторі. Ясно описано про повагу до свого тіла, до себе, і до лікарів. І що всі ми живі люди зі своїми слабкостями. Але найбільше мене зачепила історія про дівчину після важкого згвалтування, і коли після переведення з реанімації у палату - лікарка в першу чергу, провсяк випадок, відкрутила всі ручки з вікон.
Сподіваюсь у цієї дівчини життя налагодилось.

Я взагалі люблю різні такі навколомедичні історії, книги, особливо написані від першої особи, а про українські реалії - то взагалі окреме задоволення читати (хоча хорошого там мало), але якесь воно ментально ближче, ніж, до прикладу, книга Адама Кея чи когось подібного.

Тут у фокусі - проктологиня, я так зрозуміла, досить публічна та відома, веде свій блог в інстаграмі. Вона ділиться своїми історіями, досвідом, багато в іронічно-саркастичній манері, але за цим ховається чимало важливих та болісних тем: тут і сексизм в сприйнятті жінки на посаді хірурга, і про нашу бюрократію, і про пацієнтів очима лікарів👩‍⚕️. Про важливість культивувати в собі та в суспільстві уважність до себе, свого тіла, здоров'я🧡

Про те, як людська недбалість у ставлення до свого стану тіла, сигналів, які воно нам подає, призводить до складних, часом фатальних наслідків.

📌Попри те, що тут багато такого, від чого хочеться кричати про несправедливість нашої системи, є в цій книзі щось, що надихає повагою до лікарів, наповнює позитивом (сама в шоці) та вірою в людей.Я взагалі люблю різні такі навколомедичні історії, книги, особливо написані від першої особи, а про українські реалії - то взагалі окреме задоволення читати (хоча хорошого там мало), але якесь воно ментально ближче, ніж, до прикладу, книга Адама Кея чи когось подібного.

Тут у фокусі - проктологиня, я так зрозуміла, досить публічна та відома, веде свій блог в інстаграмі. Вона ділиться своїми історіями, досвідом, багато в іронічно-саркастичній манері, але за цим ховається чимало важливих та болісних тем: тут і сексизм в сприйнятті жінки на посаді хірурга, і про нашу бюрократію, і про пацієнтів очима лікарів👩‍⚕️. Про важливість культивувати в собі та в суспільстві уважність до себе, свого тіла, здоров'я🧡

Про те, як людська недбалість у ставлення до свого стану тіла, сигналів, які воно нам подає, призводить до складних, часом фатальних наслідків.

📌Попри те, що тут багато такого, від чого хочеться кричати про несправедливість нашої системи, є в цій книзі щось, що надихає повагою до лікарів, наповнює позитивом (сама в шоці) та вірою в людей.

Дізналась багато про здоров'я та які проблеми можуть виникати з ШКТ, прямою кишкою, анусом і всією цією темою, дещо навіть окремо гуглила, настільки була вражена прочитаним😳

Дізналась багато про здоров'я та які проблеми можуть виникати з ШКТ, прямою кишкою, анусом і всією цією темою, дещо навіть окремо гуглила, настільки була вражена прочитаним😳

Коли навколо коїться повна ж*** (а не секрет, що зараз коїться саме вона) – велика удача натрапити на терапевтичне, в усіх сенсах, чтиво про п’яту точку. Хоча насправді несправедливо зводити весь зміст книжки до цієї теми, бо вона не про це. Принаймні -- не тільки про це.

Вона – про весь набір вічно актуальних тем:

- як почути себе і обрати справу життя, що драйвитиме все життя (тавтологія? Йой, най буде);
- як іти до мети, навіть якщо ви працюєте в бентежній українській медичній системі, що досі живе фантомними болями «совка» і дев’яностих;
- як (намагатись) жити і працювати у відповідності з єдино вірним принципом «добре роби – добре буде»;
- як, блін, нарешті зайнятися своїм здоров’ям, не підкладаючи його на поважний вік (спойлер: краще зайнятися раніше).

Хоча окей, кого я обманюю? Клюють-то все одно всі на ж***! І ви клюньте – не пожалкуєте.

Десь по цій книзі плаче «Нетфлікс», бо вона – як улюблений медичний серіал. Можна приймати по серії чи дві на ніч, запивати теплим молочком і лягати спати, сподіваючись, що вночі не станеться ніякої ж***.

А якщо станеться – то поруч завжди «лікарі».

Дякую, пані Анастасіє, і дуже чекаю на другий сезон.

Скажу чесно - побачивши цю книгу на поличці книжкового магазину я би ніколи не купила. Тема дуууже вузькопрофільна, та й я не лікар і не пацієнт проктолога) Але так вийшло, що книга таки потрапила мені до рук, і як же я була здивована! Це цікаво, легко! Велика шана українським лікарям!

Якщо ви зараз знаходитеся у такому ж дебільному психологічному стані, коли просто вже не розумієш, що робити, то рекомендую прочитати цю книгу. Тоді точно зозумієш, що переймаєшся зайвим, а ось своїй дупці приділяєш дуже мало уваги, а небезпека може прийти саме звідти, і не ілюзорна.

Цей нон-фікшн читається дуже легко, інколи навіть усміхаєшся, а інколи стає невимовно страшно. Чому? Від усвідомлення реалій.

Ми усі знаємо, що в нашій медичній системі, як щоправда, і в освітній, не усе гаразд. Навіть коли ти фанат своєї справи, але є молодим спеціалістом, мусиш вигризати, пробивати своє місце під сонцем серед мастодонтів, які працюють за давно завченій методі та не збираються змінюватися. А ось тебе, молодого та завзятого, із задоволенням підставлять. На щастя, авторка, на відміну від мене, витримала, і досягла своєї мети - стала хірургом-проктологом.

Мушу сказати, що ніколи не розуміла, як можна не вдосконалюватися, бо життя ж змінюється, маєш удосконалюватися і ти. А тут така делікатна ділянка.

Я сама колись наважилася на операцію, але мені після неї було так боляче, що на другу частину я просто не пішла. Прочитавши цю книгу, зрозуміла, що мені ще пощастило. На щастя, моя проблема була невелика, а ось не усім моїм близьким людям так щастило, тому їх я тепер відвідую на цвинтарі. Ісусе зовсім не жарти. Це смуток і біль.

"Мати змогу тримати власні гази й какашки при собі та випускати їх тоді, коли вважаєш за потрібне, — це велика благодать. Правда, розумієш це винятково тоді, коли проблеми починаються. Дуже страждає соціалізація, психологічно перенести такі трабли — це тобі не поле перейти."

Тому, не гайте часу, а читайте цю книгу, щоб запобігти найгіршому та, можливо, влучною порадою врятувати чиєсь життя. Хоча і тут, як ми зрозуміємо, усе в руках випадку. Але ж лише інколи.

То ж дуже рекомендую. Не шукайте проблем на свою дупу, краще любіть її!

Дуже рада, що в Україні виходить все більше літератури саме від вузькопрофільних лікарів!

Авторка - проктологиня. Тема, яка для багатьох табуйована. Чомусь лікувати попу більш соромно, ніж лікувати шлунок/серце/підставте своє. І це тягне за собою важкі ускладнення, яких можна було легко уникнути, просто прийшовши до лікаря раніше.

Видання і читання на цю тему (я дуже сподіваюсь!) зможе знизити страхи навколо попних проблем. Але мушу попередити, що слабкодухим і ніжним краще не читати, бо присутні описи фізіологічних подробиць не найприємніших захворювань + реалії нашої медицини подекуди нагоняють смуток.
Хоча навіть з цим видно, що авторка дуже хотіла не згущувати фарби і написано справді легко! Це не енциклопедія, а розповіді з життя медиків. Раджу, і тема важлива, і написано добре.