Амос Оз

Після прочитання книги «Повість про любов і темряву» Амоса Оза я залишилася під глибоким враженням від його здатності переплести особисту історію з долею цілого народу. Це не просто сімейна сага — це інтимна мандрівка в життя Оза, його дитинство в Єрусалимі, а також у труднощі та радощі, які супроводжували заснування Ізраїлю.

З кожною сторінкою відчувала, як близькі йому люди — особливо мати — стають частиною моєї власної історії.
Це дуже емоційна книга, особливо ті моменти, коли Оз описує важкі відносини з матір’ю та її боротьбу з депресією. Його роздуми про темряву і світло, про любов і втрати додають глибини.

Стиль Оза — напрочуд поетичний і деталізований, але водночас легкий. Здається, що він ніби вміє зазирнути у найпотаємніші куточки душі й передати це словами.

Зрештою, «Повість про любов і темряву» — це не тільки автобіографія, а й культурний портрет часу. Я відчувала, як Оз вкладав у кожне речення частинку свого болю та гордості за свій народ і свою країну. Це книга, що не відпускає навіть після останньої сторінки — вона лишається з тобою, як мудрий друг, до якого хочеться повернутися.