Минуло 500 років з часу подій, що відбувалися в попередній частині. Поки Перша Фундація керує і вдосконалює технології, Друга Фундація діє приховано. Перша - фізики, друга - менталісти, здатні впливати на мозок інших. Обидві слідкують, щоб план Селдона не мав перешкод, але між собою вони ворогують. Здається, ідеальний варіант - дві протилежні сили з різними можливостями зрідка одна одній щось доводять. Але тут з'являється щось потужніше - світ, з якого прийшов сам Мул. А він завоював всю Галактику. Традиційно, нова книга - нові герої. Цікаво та нове те, що зрештою головні таки мусять зустрітися, а це трохи відрізняє цю частину від попередніх. І буде ця зустріч ?. Тревіз та Пелорат вирушають на пошуки Землі - планети, про яку в Галактиці існують тільки міфи та легенди і майже повна відсутність доказів того, що вона десь ще є/була. Знаходять вони дещо більше та ще й матимуть рятувати ситуацію. У "Межі Фундації" Азімов вже пов'язує цикл з іншими своїми романами. Тут з'являються три закони робототехніки та Вічні, тож хто читав "Я, робот", "Кінець Вічності" та інші роботи знайдуть знайомі ідеї. Ще з цікавого - "Межу..." опублікували в 1982, а тут вже є щось схоже на сучасні електронні книги та окуляри віртуальної реальності.

"Друга Фундація" - це третя книга циклу "Фундація" Азімова. Вона складається з двох частин. При чому, перехід від попередньої повісті до "Другої Фундації" помітно м'якший. В першій частині йдеться про Мула, який врешті став головним у Галактиці. А друга розказує про нащадків Бейти, які намагатимуться вчинити змову, аби знайти і звести до нуля вплив Другої Фундації. Власне, хоч я вже й більше почуваю себе в темі, але таки декілька разів губилася. Чому всі так шукають ту Другу Фундацію? І чому представники Першої її так бояться? А все тому, що послідовники її вчення можуть змінювати та контролювати свідомість інших людей. А це небезпечно, бо загрожує плану Селдона.. хоча він же і створив обидві Фундації. Принаймні, я так зрозуміла, а ще трохи погуглила ?.

Перша книжка циклу змушувала мій мозок скрипіти від стрибків між персонажами та подіями. Але "Фундація та імперія", тобто друга частина, - це вже зручніший досвід. Традиційно, тут з'являються нові герої, але центрові супроводжують книгу аж до самого кінця. Молоде подружжя Торан та Бейта намагатимуться протистояти мутанту з надлюдськими здібностями, який зазіхне дещо далі, ніж одна-дві планети. Поява сильного антагоніста Мула, який загрожує Фундації, Імперії та всій Галактиці загалом може вплинути на хід розрахунків Гарі Селдона. Але, як виявилося, і це він передбачив та заздалегідь створив Другу Фундацію, але з дещо протилежним напрямком наукової діяльності. Мені здалося, що "Фундація та імперія" більш гармонійна в плані побудови і появи персонажів. Звісно, не вистачало наявності головних героїв, які б переходили з однієї книги в другу, але Торан, Бейта та ще кілька осіб тримають все в купі від початку і до кінця другої частини. Тому мені було легше розібратися і читати в цілому.

Імперії занепадають, Фундація живе. Перша базується на засадах, які проповідують насильство, війну, загарбання. Традиційно. Друга ж - організація, яку створив науковець, відомий психоісторик, Гаррі Селдон, який передбачав руйнацію Імперії. На відміну від неї, Фундація за мирне розв'язання конфліктів, маніпуляції через релігію, яку вона ж і створила, хитрість, торгівлю. Власне, будь-які методи, аби без війни - залежить від курсу керівної верхівки. Саме Фундація має врятувати цивілізацію після падіння Імперії. Не кривитиму душею, що читалося легко і зрозуміло, бо це не так. До середини книжки не могла зрозуміти, що до чого. Події, обличчя, місця - все тут змінюється так неочікувано, що деколи було відчуття, ніби почала читати іншу книжку. Але, коли перестрибнула меридіан "Фундації", звикла, тож таки вдалося пройнятися нею.