Адам Кей

Нові відгуки

«Буде боляче» - це чудовий приклад того, як можна поєднати гумор і трагічну правду про систему охорони здоров’я. Кей дуже влучно передає атмосферу роботи британської Національної служби здоров’я (з якою українці можуть провести чимало паралелей з нашою власною медичною системою і побачити чимало спільного), і при цьому не просто скаржиться — він показує абсурд, щоденний героїзм і свою власну вразливість. Формат щоденника — дає змогу відчути «реальний час», ніби ти поруч із ним у лікарняній палаті. Можна сказати, що ця книга не тільки розважає, а й виконує просвітницьку функцію — показує, чому лікарі вигорають, і чому пацієнти іноді отримують не ту допомогу, якої заслуговують. Легка кумедна книга про важливе.

Анонім

«Невиліковно» — продовження бестселера «Буде боляче» Адама Кея. У ній автор ще глибше йде у свої особисті переживання після того, як залишив медицину, показуючи вже не лише щоденник лікаря, а й мемуари про життя після. Кей відкрито пише про вигоряння, психічне здоров’я, провину, втрату професійної ідентичності — і робить це з фірмовим, часто чорним, але щирим гумором. Навіть дуже важкі теми (депресія, стосунки, дитяча травма) описані так, що одночасно і смішно, і сумно. Це історія про те, що відбувається, коли життя різко змінюється, і про спроби дати собі раду. Вона відкриває очі на реальний тиск у медичній системі та на те, як мало ми говоримо про ментальне здоров’я. Порівняно з «Буде боляче», ця книга менш чітко організована — більше роздумів, флешбеків, менше сюжетної лінії. Це нестандартні мемуари — особисті, місцями болючі, але з величезною часткою самоіронії. Раджу до прочитання!

Анонім

Гірка книга. Автор пише щиро, але на якомусь етапі втомлюєшся від концентрації негараздів. Та й фізіологічних та особистих проблем тут явно через край. Якби письменник взявся за інший матеріал, ніж власне життя, можливо, це було б краще. Під фінал взагалі пожалкувала, що взялась читати. Я не буду спойлерити про факти, але можете самі оцінити чи готові ви читати щось подібне: "День святого Валентина схожий на розваги за попереднім записом — романтичний еквівалент щорічного сплаву на байдарках для знудженого відділу продажів. Я пішов з медицини, а через кілька місяців розлучився — і схоже це було не на відривання пластиру, а на виривання колючого дроту, яким щільно мене обмотали. Сумно, що шлях до власного щастя зазвичай вимощений розбитими серцями інших людей — а може, так просто здається кожному егоїстові." Я не очікувала від цієї книги сміхоти чи розваги, але виливання на сторонню людину багатьох неапетитних та навіть трагічних подробиць (це купа тригерів взагалі-то) - теж не самий чесний варіант.

Анонім