Адам Кей

«Буде боляче» - це чудовий приклад того, як можна поєднати гумор і трагічну правду про систему охорони здоров’я. Кей дуже влучно передає атмосферу роботи британської Національної служби здоров’я (з якою українці можуть провести чимало паралелей з нашою власною медичною системою і побачити чимало спільного), і при цьому не просто скаржиться — він показує абсурд, щоденний героїзм і свою власну вразливість.
Формат щоденника — дає змогу відчути «реальний час», ніби ти поруч із ним у лікарняній палаті.
Можна сказати, що ця книга не тільки розважає, а й виконує просвітницьку функцію — показує, чому лікарі вигорають, і чому пацієнти іноді отримують не ту допомогу, якої заслуговують.
Легка кумедна книга про важливе.

«Невиліковно» — продовження бестселера «Буде боляче» Адама Кея. У ній автор ще глибше йде у свої особисті переживання після того, як залишив медицину, показуючи вже не лише щоденник лікаря, а й мемуари про життя після.
Кей відкрито пише про вигоряння, психічне здоров’я, провину, втрату професійної ідентичності — і робить це з фірмовим, часто чорним, але щирим гумором. Навіть дуже важкі теми (депресія, стосунки, дитяча травма) описані так, що одночасно і смішно, і сумно.
Це історія про те, що відбувається, коли життя різко змінюється, і про спроби дати собі раду. Вона відкриває очі на реальний тиск у медичній системі та на те, як мало ми говоримо про ментальне здоров’я.
Порівняно з «Буде боляче», ця книга менш чітко організована — більше роздумів, флешбеків, менше сюжетної лінії.
Це нестандартні мемуари — особисті, місцями болючі, але з величезною часткою самоіронії. Раджу до прочитання!

Гірка книга. Автор пише щиро, але на якомусь етапі втомлюєшся від концентрації негараздів. Та й фізіологічних та особистих проблем тут явно через край. Якби письменник взявся за інший матеріал, ніж власне життя, можливо, це було б краще. Під фінал взагалі пожалкувала, що взялась читати.
Я не буду спойлерити про факти, але можете самі оцінити чи готові ви читати щось подібне:
"День святого Валентина схожий на розваги за попереднім записом — романтичний еквівалент щорічного сплаву на байдарках для знудженого відділу продажів.
Я пішов з медицини, а через кілька місяців розлучився — і схоже це було не на відривання пластиру, а на виривання колючого дроту, яким щільно мене обмотали. Сумно, що шлях до власного щастя зазвичай вимощений розбитими серцями інших людей — а може, так просто здається кожному егоїстові."
Я не очікувала від цієї книги сміхоти чи розваги, але виливання на сторонню людину багатьох неапетитних та навіть трагічних подробиць (це купа тригерів взагалі-то) - теж не самий чесний варіант.

Доволі правдиво висвітлює реалії роботи медиків, можливо навіть і по усьому світу. Дякую, було справді боляче. І стало понятно що наша система нсзу така сама дірява як і британська, від якої зараз вони відмовляються

Нарешті мій почекун прочитан. Мені цікаві подібні книги, але такого прям я, мабуть, не очікувала. Правдиво, без прикрас і з максимальними подробицями описуються дні лікаря, який у висновку покинув цю справу.

Для тих хто ще не народжував, але планує, точно не раджу. Багато подробиць і історій, яких краще не знати. Для мене було забагато описів крові, кесарева, зашивання промежини та витягування дітей щипцями. Пологи це настільки індивідуальний процес, що ніколи не знаєш як вони пройдуть. Завжди сподіваєшся на краще, а виходить вже як є. Тут вистачало як смішних моментів, так і таких від яких хотілось плакати.

Несправедливість медичної системи просто жахає. А відношення до лікарів, їх переработки і недостатнє грошове забезпечення це велика несправедливість. Я навіть уявити не могла що для них це норма жити життям загнаної конячки і пахати без просвіту. Але знов ж таки, це міняється коли ти досягаєш лікарських вершин.

Книга важлива. Вона дотепна та сумна водночас. Вона життєствердна. І її точно варто прочитати якщо ви готові до цього.

Книга, яка спершу дуже мене розчарувала і я продовжила її читати лише тому, що читала багато позитивних відгуків і подумала, що варто дати їй шанс. Проте ближче до завершення я не лише перейнялась цією автобіографією лікаря ординатора, я справді плакала над його історіями. Початок був надто вульгарним і з претензією викликати регіт в читача, мабуть, саме це мене й відштовхнуло. Загалом книга варта уваги, особливо тим хто постійно критикує українську медицину, бо ця книга дає можливість зазирнути в життя медика закордоном і не лише медика, а й пацієнта.

Мене важко розвеселити або зацікавити, але тут іноді мене пробирало на сміх.

Щоденник лікаря ординатора, в якому він описує найцікавіші і найкумедніші випадки зі своєї практики. Паралельно з цим автор розповідає про тонкощі і складнощі роботи в медицині.

Ця книга буде корисною і цікавою всім без виключення:

- Студентам, які тільки почали свій шлях в медицині.
- Лікарям, які вже знайомі з тонкощами роботи в цій сфері.
- Людям, яким цікава медична тема і те, як вона працює.
- Всім, хто любить хороший, якісний гумор.
- Всім, хто хоче почати читати нон-фік, і незнає з чого почати.

Якщо ви боїтесь, що не зрозумієте медичної термінології - для вас автор підготував спеціальні виноски, в яких легко і надзвичайно смішно описує складні терміни і незрозумілі слова.

Однозначно рекомендую всім без виключення. Книга достойна стати частиною будь-якої колекції, прекрасно підійде в якості подарунка як книголюбу, так і друзям-медикам❤️

Все спершу здається таким смішним, таким потішним, але скільки ж насправді у цій книзі суму! Мені надзвичайно сподобалась ця контрастність: коли читаєш і в мить посміхаєшся, а за кілька сторінок усвідомлюєш всю складність, відповідальність професії лікаря.

На останніх сторінках - сльози. Неочікувано, але інакше ніяк. Я люблю медичну тематику в книгах, і ця, у формі щоденника - стає книгою, яку я буду радити всім, хто теж полюбляє подібне чтиво!

Я люблю книги на медичну тематику і ця не виняток, тут багато деталізації, саме "внутрішньої" кухні медичної системи, котра, на мій подив, навіть в британських реаліях дуже далека від ідеалу і багато в чому суперечить здоровому глузду і лише ускладнює лікарям і без того складну роботу. Він книги надихаєшся повагою до професії лікаря, а також дізнаєшся багато нового про медичні будні.

Дуже багато хвалебних відгуків на книжку. А оскільки я сама лікарка, то не могла пройти повз. Англійський лікар-гінеколог Адам Кей розповідає про свою роботу. Чому і як обрав медицину та цю спеціалізацію. Він кілька років веде щоденник-описує різні випадки від смішних, веселих до якихось знакових, коли мінялися цінності та плани на майбутнє. Перші спроби, помилки, неправильні діагнози - робота і шлях лікаря у професії - від інтерна до старшого ординатора - без цього неможливий.

Але є і невдоволення - графіком, низькою зарплатнею за таку шалену відповідальність, неможливість щось запланували чи відсвяткувати. Медицині фактично треба віддатися повністю, забуваючи про друзів та родину.

Завершення книжки - останній запис у щоденнику, коли Адам вирішує піти з професії. Вигорання, трагедії та смерть цьому таки посприяли. І сьогодні він знайшов себе в іншій галузі, а медицину закинув. Якось сумно, але хіба варто працювати через силу?

Автобіографічна розповідь, оформлена як щоденник молодого лікаря (на той момент акушера-гінеколога).
Адама Кея. Про медичну практику, починаючи з інтернатури до завершення карʼєри на посаді старшого ординатора.

Описані складні, цікаві та смішні випадки, професійні хитрощі, перемога та поразка у боротьбі зі смертю.
Стиль оповідання дуже легкий, іронічний, без непотрібних подробиць та деталей. Присутній чорний гумор, на кожній сторінці я посміхалась, а на деяких прям сміялась. Книжка читається дуже швидко, і мені дуже сподобалась.

"Медицина - це така господиня, якій таланить тримати вас у себе ще багато годин по тому, як вам уперше закортить піти додому".

Я очікувала, що ця книга мене захопить і затягне. Результат: вона мене затягнула і захопила, але йшла вона мені тяжко і читала я її довго, хоча книга і написана досить легко. Вона має в собі гумор та жарти і не заплутує у термінах. Автор прекрасно все пояснює і підносить інформацію так, щоб можна було все легко зрозуміти (як каже моя мама: «Автор розжував і поклав все в рот»). Як і заведено в медичній професії, трапляються як щасливі одужання пацієнтів, а бувають і непоправні та сумні випадки. Мені траплялися всілякі — смішні та сумні моменти, а також такі як «Хай бог милує» 😅😅 знаєте ті моменти, коли хочеться сміятися, але ситуація така, що не можна? Ось це саме такі. Ба більше, траплялися випадки, коли мене ледь не нудило (зі зрозумілих причин)

Але загалом вийшло цікаво. Знаю, що Віват хочуть видати ще одну книгу Кея, тому можливо читатиму ще і її 💘