Адам Кей

Нарешті мій почекун прочитан. Мені цікаві подібні книги, але такого прям я, мабуть, не очікувала. Правдиво, без прикрас і з максимальними подробицями описуються дні лікаря, який у висновку покинув цю справу.

Для тих хто ще не народжував, але планує, точно не раджу. Багато подробиць і історій, яких краще не знати. Для мене було забагато описів крові, кесарева, зашивання промежини та витягування дітей щипцями. Пологи це настільки індивідуальний процес, що ніколи не знаєш як вони пройдуть. Завжди сподіваєшся на краще, а виходить вже як є. Тут вистачало як смішних моментів, так і таких від яких хотілось плакати.

Несправедливість медичної системи просто жахає. А відношення до лікарів, їх переработки і недостатнє грошове забезпечення це велика несправедливість. Я навіть уявити не могла що для них це норма жити життям загнаної конячки і пахати без просвіту. Але знов ж таки, це міняється коли ти досягаєш лікарських вершин.

Книга важлива. Вона дотепна та сумна водночас. Вона життєствердна. І її точно варто прочитати якщо ви готові до цього.

Книга, яка спершу дуже мене розчарувала і я продовжила її читати лише тому, що читала багато позитивних відгуків і подумала, що варто дати їй шанс. Проте ближче до завершення я не лише перейнялась цією автобіографією лікаря ординатора, я справді плакала над його історіями. Початок був надто вульгарним і з претензією викликати регіт в читача, мабуть, саме це мене й відштовхнуло. Загалом книга варта уваги, особливо тим хто постійно критикує українську медицину, бо ця книга дає можливість зазирнути в життя медика закордоном і не лише медика, а й пацієнта.

Мене важко розвеселити або зацікавити, але тут іноді мене пробирало на сміх.

Щоденник лікаря ординатора, в якому він описує найцікавіші і найкумедніші випадки зі своєї практики. Паралельно з цим автор розповідає про тонкощі і складнощі роботи в медицині.

Ця книга буде корисною і цікавою всім без виключення:

- Студентам, які тільки почали свій шлях в медицині.
- Лікарям, які вже знайомі з тонкощами роботи в цій сфері.
- Людям, яким цікава медична тема і те, як вона працює.
- Всім, хто любить хороший, якісний гумор.
- Всім, хто хоче почати читати нон-фік, і незнає з чого почати.

Якщо ви боїтесь, що не зрозумієте медичної термінології - для вас автор підготував спеціальні виноски, в яких легко і надзвичайно смішно описує складні терміни і незрозумілі слова.

Однозначно рекомендую всім без виключення. Книга достойна стати частиною будь-якої колекції, прекрасно підійде в якості подарунка як книголюбу, так і друзям-медикам❤️

Все спершу здається таким смішним, таким потішним, але скільки ж насправді у цій книзі суму! Мені надзвичайно сподобалась ця контрастність: коли читаєш і в мить посміхаєшся, а за кілька сторінок усвідомлюєш всю складність, відповідальність професії лікаря.

На останніх сторінках - сльози. Неочікувано, але інакше ніяк. Я люблю медичну тематику в книгах, і ця, у формі щоденника - стає книгою, яку я буду радити всім, хто теж полюбляє подібне чтиво!

Я люблю книги на медичну тематику і ця не виняток, тут багато деталізації, саме "внутрішньої" кухні медичної системи, котра, на мій подив, навіть в британських реаліях дуже далека від ідеалу і багато в чому суперечить здоровому глузду і лише ускладнює лікарям і без того складну роботу. Він книги надихаєшся повагою до професії лікаря, а також дізнаєшся багато нового про медичні будні.

Дуже багато хвалебних відгуків на книжку. А оскільки я сама лікарка, то не могла пройти повз. Англійський лікар-гінеколог Адам Кей розповідає про свою роботу. Чому і як обрав медицину та цю спеціалізацію. Він кілька років веде щоденник-описує різні випадки від смішних, веселих до якихось знакових, коли мінялися цінності та плани на майбутнє. Перші спроби, помилки, неправильні діагнози - робота і шлях лікаря у професії - від інтерна до старшого ординатора - без цього неможливий.

Але є і невдоволення - графіком, низькою зарплатнею за таку шалену відповідальність, неможливість щось запланували чи відсвяткувати. Медицині фактично треба віддатися повністю, забуваючи про друзів та родину.

Завершення книжки - останній запис у щоденнику, коли Адам вирішує піти з професії. Вигорання, трагедії та смерть цьому таки посприяли. І сьогодні він знайшов себе в іншій галузі, а медицину закинув. Якось сумно, але хіба варто працювати через силу?

Автобіографічна розповідь, оформлена як щоденник молодого лікаря (на той момент акушера-гінеколога).
Адама Кея. Про медичну практику, починаючи з інтернатури до завершення карʼєри на посаді старшого ординатора.

Описані складні, цікаві та смішні випадки, професійні хитрощі, перемога та поразка у боротьбі зі смертю.
Стиль оповідання дуже легкий, іронічний, без непотрібних подробиць та деталей. Присутній чорний гумор, на кожній сторінці я посміхалась, а на деяких прям сміялась. Книжка читається дуже швидко, і мені дуже сподобалась.

"Медицина - це така господиня, якій таланить тримати вас у себе ще багато годин по тому, як вам уперше закортить піти додому".

Я очікувала, що ця книга мене захопить і затягне. Результат: вона мене затягнула і захопила, але йшла вона мені тяжко і читала я її довго, хоча книга і написана досить легко. Вона має в собі гумор та жарти і не заплутує у термінах. Автор прекрасно все пояснює і підносить інформацію так, щоб можна було все легко зрозуміти (як каже моя мама: «Автор розжував і поклав все в рот»). Як і заведено в медичній професії, трапляються як щасливі одужання пацієнтів, а бувають і непоправні та сумні випадки. Мені траплялися всілякі — смішні та сумні моменти, а також такі як «Хай бог милує» 😅😅 знаєте ті моменти, коли хочеться сміятися, але ситуація така, що не можна? Ось це саме такі. Ба більше, траплялися випадки, коли мене ледь не нудило (зі зрозумілих причин)

Але загалом вийшло цікаво. Знаю, що Віват хочуть видати ще одну книгу Кея, тому можливо читатиму ще і її 💘

😷 Впевнена, що кожен із нас, хоча б раз у житті, звертався до лікаря у неробочі години, вихідні, чи під час відпустки... Так само я впевнена, що кожен із нас, хоча б раз, скаржився на те, що його погано оглянули, мало вислухали чи не так полікували...

🏥 Цю книгу я рекомендую прочитати кожному. Це такий собі щоденник лікаря-акушера-гінекола про його 14 років життя, пов'язаних з медициною.

БУДЕ ЦІКАВО. Ви дізнаєтеся про будні лікарів, про їхнє щоденне життя, про зручний графік роботи, високу зарплату і привілеї...
БУДЕ ПІЗНАВАЛЬНО. Ви точно дізнаєтеся нові терміни, діагнози, методи лікування і однозначно поглибите свої знання з медицини...
БУДЕ СМІШНО. О, так! Яких тільки курйозів не трапляється у практиці лікаря. Пацієнти, які самі собі ставлять діагнози. Недоумкуваті колеги і підлеглі. Та й керівництво лікарень не раз пожартує, запровадивши нововведення для поліпшення Вашої роботи...
БУДЕ ПРАВДИВО про життя лікаря поза лікарнею. Ви здивуєтеся, але вони теж живі люди, вони мають свої сім'ї, вони теж хворіють. Проте часто пропускають сімейні свята, зустрічі та навіть побачення, бо у них - важкий пацієнт.
БУДЕ ВІДВЕРТО. Навіть дуже! У книзі згадуються усі внутрішні і зовнішні органи, про які не прийнято говорити.
БУДЕ ДИВНО. Ви здивуєтеся, якщо дізнаєтесь, що люди (пацієнти) іноді виробляють зі своїм тілом, проколюють, відрізають чи засовують у свої природні отвори, а лікарі намагаються повернути це все до нормального стану...
Іноді БУДЕ ГИДКО. Навіть я, не дуже далека від медицини, одного разу ледь не виблювала.
І насамкінець. БУДЕ БОЛЯЧЕ... До сліз, до кому в горлі, до болю в серці...
Якщо Ви все-таки дочитаєте до кінця, (не закинувши книгу після того, як виблюєте), то однозначно змінете своє ставлення до лікарів та медичних працівників взагалі.

Класна книга! Написана з гумором про роботу в середині медичної системи Британії. Лікар акушер-гінеколог розказує історії з практики та як "виживають" (і чи виживають) самі лікарі+медперсонал. Сміялась в голос:) Давно такого не було.

"Заходьте, вдягайте халат і приготуйтеся до того, що буде трішки боляче, смішно, сумно та загалом більш ніж просто захопливо"

Адам Кей — відзначений нагородами гуморист, автор кіно- й телесценаріїв. Раніше працював лікарем-ординатором, тож його історії в книзі сповнені лікарським (читай чорним) гумором та цікавими пригодами з життя лікарні.

Мені ця книга дуже втрапила в настрій, я певним чином відчула схожість з героєм, який одночасно втомлений від своєї роботи, але при цьому все одно її любить.

[Сьогодні в мене почався повноцінний стокгольмський синдром, і я вирішив піти на роботу в суботу — вихідний день]

Коли я читала деякі лікарські випадки, то була шокована, іноді було дуже смішно, а часом і не дуже... Були історії, які розчулювали і які викликали ступор.. Всього не перекажеш, але не шкодую, що присвятила вечір цій книзі, вона крута 😁

Існує екранізація за книгою, але дивитись її не планую, бо все частіше екранізації після книг мене розчаровують.

Тож, якщо не лякають медичні діагнози, випадкові (і не дуже) смерті та чорний гумор, то книга для вас.

Одна з найкращих книг, які я прочитала в цьому році, можливо, це тому, що я теж лікар і мені так близькі ситуації і переживання, які описує автор.

Книга описує власні спостереження автора над тим, що насправді означає бути медиком. Вона написана легко і натхнено, і покаже вам наскільки важко працювати лікарем. І допоможе зрозуміти, що лікар не Бог, а просто людина, так він робить все можливе і не можливе для вашого здоров'я, але теж має право помилитися, хоч ця помилка коштує комусь деколи життя.

Цю книгу варто прочитати:
- МЕДИКАМ, щоб вони зрозуміли, що медицина то така штука, щоб в якій країні ти не працював, кругом однаково, і проблеми однакові.
- ЛЮДЯМ, ЯКІ ХОЧ РАЗ СКАЗАЛИ "ЩО ЇХ ПОГАНО ОГЛЯНУВ ЛІКАР" - повірте, ніхто вам не хоче завдати шкоди, чи погано проконсультувати. Більшість лікарів зі шкури лізли, недосипали, щоб закінчити університет, потім інтернатуру, щоб мати можливість і знання покласти вам діагноз. Повірте, це не так легко, як здається.
- І обов'язково для прочитання ТИМ, ХТО ЛИШЕ ХОЧЕ СТАТИ ЛІКАРЕМ - ця книга покаже всі реалії медицини, ви ніколи не вийдете вчасно з медичного закладу додому, у вас немає можливості захворіти, будьте готові до безсонних ночей і це не важливо чи ви працюватимете в нічну зміну чи ні, будьте готові прийняти 40 людей, коли ти вже власне ім'я забуваєш, але не маєш права помилитися з діагнозом. А найгірше це те що ти маєш казати невтішні новини, пацієнтам, родичам і собі, і жодне навчання тебе не підготує до того що в тебе помре пацієнт, а він помре обов'язково. І хоч тут багато всього поганого, не рахуючи людського фактору, це НАЙКРАЩА ПРОФЕСІЯ НА ПЛАНЕТІ ЗЕМЛЯ.

10/10