Адалін Ґрейс

Закінчив читати "Безсмертя у склі", аж знову взявся за готичний роман з атмосферою 19 століття. І хоч романи мають багато спільного, але все ж таки обидві історії самостійні й доволі цікаві. Сподіваюсь, що наступна частина не розтратить своєї дивини й родзинки

Анонім

«Белладона» А. Грейс – вікторіанський готичний детектив з привидами, отруєннями та звабливою дорогою за край, куди порядній дівчині аж ніяк не можна, але дуже хочеться. Леді Сігна має статки, красу, гонор і паранормальні здібності, які притлумлює, щоб вписатися в коло англійських аристократів. Всередині неї жевріє внутрішній конфлікт. Посісти гідне місце в суспільстві, вийти заміж, стати зіркою балів і чаювань – жити так, як заведено для її статі. Або ж розвивати свої унікальні магічні сили, стати коханкою загадкового Жнеця Смерті – і згубити репутацію, стати «дивною», вигнанкою у світі «порядних людей». А вирішувати треба швидко, бо в маєтку відбувається казна-що, її кузина на порозі смерті, і тільки Сігна може знайти вбивцю, якщо задіє всі свої можливості. Юна і недосвідчена Сігна на диво чітко розуміє свої життєві варіанти, не лякається своїх бажань, не культивує дівочі сумніви – мені дуже імпонує її пряма, яка стріла, дорога до мети. Жнець Смерті – не просто загадковий красень, а ще й час від часу підтримуючий партнер (це нове покоління загадкових красенів, написаних сучасними письменницями – відчувається generation gap з токсичним типажем нульових). Детективні колізії добре прописані, вбивцю я не вгадала. Насамкінець скажу, що я розписалася про соціальні аспекти роману, а це в першу чергу реверанс вікторіанській готиці. Невинність і жах. Але жанр явно переосмислений – героїня має голос і самостійність. Поціновувачам рекомендую))

Анонім

Надзвичайна, захоплива історія. З нетерпінням чекаю наступну частину.

Анонім