Абір Мухерджі

Перша книжка з серії. Люблю історичні детективи, тож, коли мені порадили цю серію детективів, придивилася до неї уважніше. Бо Індія для мене – екзотична країна, з історією якої я не так добре знайома, як з історією інших країн. І знаю про неї поверхово, скоріше з детективів Агати Крісті та згадок у Конан Дойля. І якби не рекомендація, сама б навряд чи взялася за книжку, де події відбуваються в Індії.

Автор англієць (виріс у Шотландії) індуського походження, тож у нього було непросте завдання – створити книжку, яка б мала не лише детективну історію, а й показати, якими були стосунки між країною-колонізатором і її колонією, стосунки між громадянами цих країн і як ці події оцінюються в сучасних реаліях. Автор, на мою думку, справився з цим дуже добре, книжка – дебют автора, отримала визнання як читачів, так і колег-письменників.

Події першої книжки – це події ще колоніальної Індії, за 18 років до проголошення в Індії незалежності. Британський колишній військовий, а зараз очільник поліції Калькутти, запрошує свого підлеглого, капітана Сема Вінгема, який втратив дружину під час епідемії грипу, і має певну залежність після подій 1 Світової війни, попрацювати замість Лондона у Калькутті поліцейським інспектором. В напарники Вінгем отримав сержанта-індійця Сурендраната Бенерджі, на прізвисько Не здавайся. Цікаво було спостерігати за становленням їх дружби та професійної взаємодії.

Зустріло місце служби Сема Вінгема зразу ж резонансною справою, вбивством сагиба (високо посадовця-англійця, помічника губернатора Бенгалії). Як завжди, все хочуть списати на індійців, але для Сема все ж головне – знайти справжнього вбивцю, хто б він не був за національністю. Майже до кінця роману справжній вбивця ніяк не вгадувався, що вважаю великим плюсом для детективу).

Саме під час розслідування в країні в чергове загострилося питання незалежності Індії, тож активізуються терористи-революціонери, тут же і злочинні угрупування стають активними ( пограбували поїзд, де мали везти великі суми грошей). Поряд з професійними проблемами, у Сема є і особисті, емоційні та фізичні проблеми. Тож сюжет буде стрімким, цікавим, для мене було важливе, що багато індійської повсякденності тих часів: як жили, які стосунки були в різних прошарків суспільства, яка політична ситуація, історична була в ті часи, і як саме про це розповідає сучасний англієць, батьки та діди якого жили у Індії, і це і його історія також.

В романі багато рефлексій про ті події, і про ставлення англійців до індусів, і навпаки, бо ж Сем став і учасником і ніби спостерігачем збоку за складним процесом змін у суспільному житті Індії. В книжці не має ідеалізації колоніальної політики, але й нагнітання чорнухи для більшої емоційності теж не має. А є досить реалістичний підхід людини, яка для себе хотіла розібратися з тим періодом історії двох країн і познайомити зі своїми висновками читачів. Книжка мені зайшла, тож купила три наступні з серії і чекаю на переклад п’ятої.

Це початок крутезної детективної серії (поки українською 4 романи) і я була у такому захваті, що відразу "проковтнула" два перших (другуа книга виявилась іще крутішою, але читати краще все ж по порядку).

Отже, це ретро детективи (люблю їх ніжно), і, слід визнати, дійсно добрі детективи. Якщо перша вступна в серію книга загалом зосереджена на героях і декораціях, а детективна інтрига хоч і непогана, але до блискучої трохи не дотягує, бо простувата, то вже у «Необхідному злі» закручено першокласну змову зі вбивствами.

По-друге, надзвичайно важлива саме для ретро історій складова – декорації – просто розкішні. Головний герой, англійський офіцер поліції приїздить працювати до Калькутти у 1919 – із усвідомленням, що додому із Першої світової йому нікуди повертатись, тому хай буде Калькутта, яка різниця. Кілька перших сторінок я ще мала сумніви, наскільки сильно мені потрібен погляд чиновника Британської імперії на Індію. Якийсь сенс робити головним героєм англійця (причому оповідь ведеться від першої особи), якщо це антиколоніальний роман (а він саме такий)?
Але саме з точки зору осмислення постколоніальності вийшло просто перфектно. Це, власне, логічно: погляд на колоніальну Індію і погляд на імперію з середини – погляд британця на себе (якщо він чесний) – може бути більш відстороненим, ніж погляд індуса. Виявляється, внутрішній монолог дуже помічний: у своїх думках герою не треба вдавати і прикидатися. Ні, він не викриває імперію – він її коліщатко, і усвідомлює це. Але і ідеалізувати її не має причин. Тому і дозволяє собі чесні внутрішні зізнання про досить несимпатичну природу системи, частиною якої він є (жодного пафосу і чимало сарказму). Так само відмічає, як колонія, вірніше, невід’ємні для цього статусу побутовий расизм, відчуття вищості, змінюють англійців. Людям, що автоматично і навіть не завжди усвідомлено отримують владу і привілеї лише за правом походження так легко увірувати в природність такого стану речей.

Плюс чимало штрихів до портрету колоніалізму випливає у розмовах з іншими англійцями чи в репліках індусів. Ось герой відсторонено діагностує агресивно-панічну реакцію британців на спротив: "як після всього, що вони зробили для цієї землі, індійці мають безсоромність вимагати збирати речі та повертатись до Англії?". І таке щире обурення когось із співрозмовників: «бенгальці – найгірші.... Ніякої тобі відданості». Дійствітєльно. Як так можна? Ще один маркер імперії: брехати самим собі, що ми тут захисники, а не паразити.

Герой іронічний, безжально препарує і суспільні, і свої почуття, але він не жовчний. В результаті маємо практично ідеальний баланс між розважальним сюжетом і актуальним порядком денним у найкращому виконанні (ні, тут не про злощасну так звану «повісточку», коли справді важливі чи болючі теми напихаються у текст в режимі «на і відчепись»).

До речі, автор (що очевидно – прізвище начебто натякає) має індійські корені – його родина ще до його народження переїхала до Англії. Можливо, саме тому книга абсолютно не залишає того відчуття експлуатейшену, якого мені вже кілька разів траплялось у авторів, що піднімають дражливі теми. Вийшло дуже акуратно – із тонкою чутливістю до теми і ненав’язливою, але постійною присутністю індійських деталей. До всього ж текст абсолютно позбавлений пафосу – хоч викривального, хоч якого завгодно іншого. А, іще присмачений фірмовою британською іронією (ота, що із абсолютно непроникним обличчям і буденним тоном – обожнюю таке).

Так що спасибі Фабулі за дійсно якісне чтиво і любителям жанру – дуже рекомендую: добротний історичний детектив, та ще і серійний.

Яку цікаву та захопливу книгу я сьогодні дочитала! «Дим і попіл» Абіра Мухерджі – це не просто детектив. Для мене ця історія стала поєднанням загадок, напруженого трилеру та особистої історії головного героя💭

Капітан поліцї Віндгем вплутуються в неприємну та доволі небезпечну історію. Його кар'єра може зруйнуватися будь-якої миті, і це все через одну згубну звичку. Саме тому капітану Віндгему та його колезі, сержанту Банерджі, доручають розслідувати загадкові вбивства та зробити все, щоб візит принца Уельського пройшов безпечно.

Події у книзі відбуваються напередодні Різдва у 1920 році у Калькутті, що в Індії. Цікавим є те, що частина подій та героїв з книги грунтуються на реальних історіях. Також автор піднімає в книзі етичні питання експериментів щодо використання біологічної зброї на беззахисних людях.

Дуже раджу вам прочитати «Дим і попіл», якщо ви теж любите детективи, загадки та книги, засновані на історичних подіях. І безмежно радію, що у мене є ще одна книга Абіра Мухерджі в запасі, яку я зможу прочитати вже найближчим часом.

А ви поки поділіться в коментарях, чи читали цю або ж іншу книгу автора. Цікаво буде почути вашу думку щодо цієї історії😉

• Людина не може обманути свою долю.

• Маленька перемога то тут, то там допомагає замаскувати більші поразки.

Дочитала свою другу книгу Абіра Мухерджі, а саме – «Смерть на Сході»💭

Тут у нас знову з'являється капітан поліції Сем Віндгем та його помічник – сержант Банерджі. Разом вони розслідують незвичну смерть загадкового чоловіка, яка трапилася у індійській провінції Ассам. В той самий час, коли капітан поліції лікувався від опійної залежності, він побачив знайомого, який повернув його у часи початку кар'єри у східному Лондоні.

Читаючи «Смерть на сході» я моментами згадувала твори Аґати Крісті. Думаю, що автор трішки надихався цією відомою авторкою та її стилем. Варто додати, що детектив мені сподобався. Особливо те, як нам розповідали історію – дві часові лінії, знайомі персонажі.

Також у книзі піднімається питання расизму на початку ХХ століття. Вважаю, що важливо обговорювати такі речі й у сучасній літературі.

• Кажуть, що мозок людини намагається знайти сенс у хаосі. Набагато легше списати все на долю чи богів, ніж подивитися у вічі правді: всесвіт черствий і примхливий, це місце, де з добрими людьми трапляються погані речі, бо немає ніякої причини, чому б їм не траплятися.

• Якщо всесвіт дає шанс спокутувати гріхи, краще за нього хапатися, бо другий шанс – справжня рідкість, а третього взагалі не буває.

• Смерть неперебірлива, випадкова, як у лотереї. І коли випадає твій номер, у тебе не лишається іншого виходу, як перейти з цього кола життя до того, що настає – якщо настає – після нього.

🎧 Nothing Compares – The Weeknd

Тема боротьби з імперією не покидає мене навіть у читанні легкого детективного жанру. Імперія - Британська. Події відбуваються перед Різдвом 1921 року в Індії.

Зустрічайте, головний герой - Сем Віндгем, капітан поліції і британець. Індія охоплена антибританськими протестами, і Ганді закликає до ненасильницького спротиву. До охопленої страйками Калькутти їде принц Уельський, спадкоємець трону. Виглядає так, що це не найкращий час для переслідування серійного вбивці. Що ж, вбивця думає інакше.

Зрештою, у 1921 році всі прекрасно пам'ятали, чим закінчилося попереднє вбивство спадкоємця престолу. Віндгему буде ой як не солодко, якщо злочинця швидко не впіймати. І якщо не вмовити соратників Ганді стримати протести. Угу, спробуйте.

"Дим і попіл" - чудовий історичний роман. Сповнений атмосфери і деталей, психології стосунків британців та індійців. Екзотична Індія - і вперті британці. Наркотична залежність, повоєнні травми, жага помсти - з ноткою гумору, бо хіба лиш він може допомогти, коли ви в повній ж...

Фабула видала чотири романи автора, перед цією йдуть "Людина, що підходиться" і "Необхідне зло". "Дим і попіл" можна читати й самостійно, розуміння сюжету ви не втратите, вже маю підозру, що читання, всіх трьох детективів принесе ще більше задоволення.

Четверта книга з циклу. Як і обіцяв нам головний герой - британський поліцейський в Індії, він вирішив позбутися своєї пагубної звички (опіум), доки вона не позбулася його. Мужик сказав - мужик виконав)

І треба ж такому статися, що у цій ретритній подорожі він зустрічається з привидами минулого - свідками та учасниками вбивств початку 20 століття, коли капітан Віндґем був ще юним поліцейським Лондона. Тоді не вдалося поставити крапку в розслідуванні. А зараз? Чи ці зустрічі спричинять нові смерті? Тим більше, що до цього містечка навіть птахи прилітають, щоб закінчити життя самогубством. Символізм? Чи просто незбагненні таємниці природи?

І залишається ще ж питання, чи дає життя другий шанс? Бо індуїзм другого шансу не дає.

"Це вам не англіканська церква, Віндґеме, з її любов'ю до прощення. Це практичний, реалістичний індуїзм. Раз ускочиш у халепу - тобі допоможуть. Схибиш ще раз - розбирайся сам."

Рекомендую поціновувачам таємниць і прихильникам справедливості. А я чекатиму на продовження.

Третя книга в циклі і знову сподобалася. Я навіть купила їх у папері, бо хочеться дізнатися, чи позбудеться головний герой своєї пагубної звички)

Знову Калькутта. Наш герой вліз у чергову історію - в опійному притоні знайшов понівечений труп чоловіка. Але на цьому історія не завершується, трупів стане більше. А розслідування буде проводиться під тиском не лише військової контррозвідки, але й візиту принца та спротиву індійців.

"1921  рік видався дуже урожайним на трупи в одностроях. В Італії набирали сили чорносорочечники Муссоліні, їхні брати в коричневих сорочках в Німеччині також завдавали чимало клопоту. Наші доморощені волонтери Конгресу могли скільки завгодно сповідувати ненасильство, але я не довіряю жодній цивільній організації, яка відчувала потребу вбирати своїх членів у квазі-військові однострої - бойскаутів це також стосується."

Про вчення Ґанді спротиву ненасиллям я читала і раніше, але однаково було цікаво. Додайте сюди ще моральні тортури поліцейського-індійця, який вийшов з оточення індійських високопосадовців, то отримаєте чудовий букет різних сюжетних ліній, приправлене східним містицизмом І, звичайно, кохання також не було пропущене.

Тому щиро рекомендую поціновувачам класичних детективів.

Друга книга у циклі. Сподобалася навіть більше, ніж перша, бо головний герой вже більше діяв і менше скиглив)

Індія, 1920 рік, наш капітан Віндгем та його помічний - сержант Банерджі виявляються свідками вбивства принца однієї з провінцій.

"Сержант був іще молодим, і хоча сам убив кількох людей — деяких, щоби прикрити мою спину,— йому ще не доводилося втрачати друга прямо на своїх очах, не доводилося безпорадно дивитись, як із близької людини крапля за краплею витікає життя.
Я ж пережив це багато разів, і в результаті зараз не відчував нічого."

Знаючи потребу головного героя дізнатися правду, ми розуміємо, що будуть використані усі можливості, щоб цього досягти. І ми не будемо розчаровані. А крім того, ми ще дізнаємося про індійські гареми, швидке судочинство та розвиток кохання (хоча інколи це хіть) різних пар. І тут ви зустрінете стільки цікавих героїнь, і це точно не мовчазні лані)

То ж, усе, як я люблю, тому #пані_читає (18/88), багато не розповідає, але рекомендує поціновувачам класичних детективів.

Знайшла ще один детективний цикл. Зважаючи, що я люблю спокійні англійські детективи, цей ретро детектив про діяльність англійського поліцейського у Калькутті на початку 20 століття мені теж припав до душі.

Капітан Віндгем, втративши під час Першої світової безліч друзів, дізнавшись про смерть дружини, позбувся ідеалів та віри. Єдине, що у нього залишилося, це потреба дізнаватися правду. Тому він переїздить до колоніальної Індії та починає працювати. І якщо його кар'єра і розпочалася 1 квітня, то вона точно не була смішною та навіть легкою. Йому треба дізнатися про вбивцю високопосадовця, розкрити вбивство на залізниці та зрозуміти мотиви, якими керуються люди з його оточення. А ще він має згубну звичку, якій не може опиратися. Тому усе складно та закручено.

"Сів на ліжко і вкотре запитав себе, що я тут роблю, у країні, де місцеві мешканці нас зневажають, клімат зводить із розуму, а вода вбиває. І не лише вода. Схоже, усе тут створене для вбивства європейців: їжа, комахи, погода. Немов Індія реагує на нашу присутність так, як імунна система на сторонній предмет".

Роман мені сподобався, він вкотре нагадав про рівність, але не однаковість людей.

Так вийшло, що я почала читати цю книжку, думаючи, що вона перша із серії. Але насправді - третя. Перша - «Людина, що підводиться», а друга - «Необхідне зло». Усі вийшли українською у видавництві «Фабула».
⠀
Однак ця моя помилка не завадила мені прочитати із задоволенням цю історію, і навіть викликала бажання почитати й перші дві книжки про пригоди поліцейського Віндгема.
⠀
1921 рік. Калькутта. Події відбуваються напередодні Різдва. Але святкової атмосфери від книжки ви не отримаєте. Та й не дивно, адже це детектив, наповнений вбивствами та політичними інтригами.
⠀
Власне головний герой Віндгем страждає на опійну залежність, але також він працює поліцейським і от напередодні Різдва до Калькутти має приїхати принц Уельський, але в цей же час там відбуваються мітинги за незалежність Індії, на додачу до всього - стаються моторошні вбивства. З усім цим доводиться розбиратися капітану Віндгему та його помічнику Не Здавайся. Хто вбивця і яка його мета? Чи поєднані між собою всі події? Як зупинити мітинги й забезпечити охорону принца? Як побороти опійну залежність?
⠀
Цей детектив для мене навіть був більш історичним романом і трилером, ніж власне детективом. Автор дуже класно використав для детективної лінії історичне тло. Дуже багато фактів лягли в основу книги - ненасильницька неспівпраця Ґанді, візит принца, не вигадані історичні постаті, які беруть участь активно в подіях книги, арешт Даса та його дружини - це все справді було і автор дуже майстерно описав це в книзі на тлі детективного сюжету.
⠀
Це було цікаво, гостро, динамічно. Мені дуже сподобалось, як на політичному й історичному тлі розвивалася детективна лінія. Відчувалось, що автор справді знає історію Індії тих часів і переймається цим.
⠀
Звісно, хто винуватець я не зовсім здогадалась, але певні думки були й у кінці вони підтвердились.

Це було моє перше знайомство з індійським письменником та темою Індії в книжках, в цілому! І це було дуже вдале знайомство

Просто уявіть, тільки закінчилась Перша світова, Індія все ще перебуває в статусі колонії Британії, імперська вищість під великим питанням, а революціонери починають підмітати голови. На фоні цих історичних подій відбувається жорстоко вбивство відомого представника адміністрації Бенгалії (найбільш націоналістично активного регіону Індії)

І це тааак цікаво! Історія заплутується у величезний клубок з подій, який моментами важко розплутати!

Мені сподобався головний герой - капітан Відгем, він принциповий і наполегливий, а ще він постає перед важким вибором, який мусить зробити

Мухерджі підіймає багато важливих тем та питань:
- методи боротьби з революціонерами
- національна ідентичність
- статус нащадків змішаних шлюбів
- моральна вищість
- толерантність
- проблематика імперськості
- проблематика імперії, в цілому, абсурдність її існування

Роман дуже мені сподобався, це перша книжка з серії, тож буду збирати колекцію творів про пригоди капітана Відгема і його напарника Банерджі

До речі, цей детектив отримав літературну премію, як кращий детектив, написаний в історичному жанрі!