Федір Кричевський

Книга «Федір Кричевський» — друга частина задуманої Валентиною Рубан-Кравченко (1940–2014) трилогії «Кричевські й українська художня культура ХХ століття» в серії «Мистецькі роди України». Авторка ґрунтовно аналізує творчість Федора Кричевського й доводить: він — один із найважливіших українських мистців XX ст. Його тріумф на Венеційській бієнале 1928 року — важливий тому доказ.

Свою оповідь Валентина Рубан-Кравченко розгортає на тлі широкої панорами життєвого шляху мистця: дитинство й юність на рідній Лебединщині, студії в Імператорській академії мистецтв, навчальні поїздки за кордон, переїзд до Києва й початок викладацької справи, яка стала життєвим покликанням героя цієї книжки. Контекст авторського наративу неймовірно широкий. У праці зібрано великий масив документального й ілюстративного матеріалу. Водночас при підготовці видання додано й ті твори, що про них стало відомо щойно в останні роки. Приміром, збірку графічних творів Федора Кричевського, подаровану Національному художньому музею України 2021 року спільнотою «Поступ-14».

На тлі буремних історичних подій, що водночас стали й періодом злету українського мистецтва, Федір Кричевський разом із колегами-однодумцями (і почасти також героями цієї книги) — Олександром Мурашком, Георгієм Нарбутом, братом Василем Кричевським, Михайлом Бойчуком та іншими — засновують у грудні 1917-го омріяний вищий мистецький навчальний заклад в Україні — Державну Академію Мистецтва. Попри постійний політичний тиск і всі драматичні перешкоди тієї доби, Федір Кричевський залишався відданим своєму викладацькому покликанню: він зумів виховати ціле покоління визначних українських мистців.