Звинувачення у чарах були частиною повсякденного життя на українських землях у XVII—XVIII століттях. Тогочасні люди з’ясовували стосунки через неврожаї, зачаровану худобу, раптові хвороби, знеславлення чи конфлікти поміж сусідами. Про це ми знаємо із судових матеріалів, що дійшли до нашого часу. Однак, що ж насправді було приховано за цими справами?
У книжці Катерини Диси судові процеси про чари представлено не лише як прояв забобонів, а й як відображення глибших соціальних напружень, страхів і уявлень про справедливість. Авторка відтворює розгляд справ, розповідає про роль тортур, чуток і репутацій у винесенні вироків. Спираючись на майже 200 справ, показує, як діяли правові механізми, як церковні та народні уявлення про демонічне впливали на судову практику й ким були люди, яких підозрювали у відьомстві.
Це дослідження допомагає зазирнути в будні ранньомодерного суспільства — його страхи, конфлікти і способи їх розв’язати. Український матеріал подано в ширшому європейському контексті, що дає змогу побачити спільне й відмінне між локальними судовими процесами та відомими з історіографії «полюваннями на відьом».
Котолог
