Молодий чоловік вирушає до батька, якого не бачив уже багато років, дорогою потрапляє в автомобільну аварію. Люди із закинутого десь у горах селища рятують його. Нянькою оповідача стає загадковий Маттіас ‒ друг, тиран, майстерний кухар і любитель розповідати історії. Їхня спільна домівка стоїть на краю села, засипаного снігом. Усю довгу зиму їм доведеться боротися за життя, за збереження людської подоби, віри та надії на прихід весни.
Як?
За допомогою уяви, яка є «одним із проявів відваги».
«Я прочитала «Вагу снігу» восени. ...Вона просто збила мене з ніг, ця книга, вона ідеальна, створена з такою точністю, як годинниковий механізм. Настільки своєрідний і сильний голос автора... Майже кожен розділ починається з опису снігу: здається, що якоїсь миті це стане неможливим, що це математично нереально, але ж ні, це відбувається увесь час! Є дуже сильні образи, але їх не виставляють напоказ, це не самозакоханість. Така простота стала результатом абсолютної майстерності мови та всесвіту автора. Крім того, книга змушує нас увесь час чогось чекати. Це захоплює, навіть там, де нічого не відбувається, не відчуваєш жодного розчарування. Ти йдеш до кінця. Це сила руху.» - Домінік Фортьє, La Presse
«Крістіан Ґе-Полікен зумів занурити нас в історію похмуру й гіпнотичу. Історію, яка скеровує увагу на сповнену драматизму й холодну красу пейзажу, соціальні зв'язки, що рвуться, розгубленість і насильство, які дрімають, притлумлені зимою, але ладні ожити з першими вісниками відлиги. Гімн півночі й один із найсильніших романів цього сезону.» - Крістіан Демьоль, Le Devoir
Котолог
