У романі «На любов і смак» (1928–1930) Дзюньїтіро Танідзакі розпочинає пошук ідеалу жінки, зіштовхуючи два протилежні жіночі όбрази і демонструючи суперечність естетики західного й східного світів. Головний герой у процесі розвитку сюжету усвідомлює, що тяжіє до традиційних для японської культури «безликих» жінок. Цей роман — не лише перша спроба автора продемонструвати втрату зацікавленості західною естетикою, але й бажання описати екзистенційний розворот Японії. Фінал і кульмінація роману — момент повернення героя в лоно традиційної культури, де він, нарешті, знаходить крихку гармонію, в якій поєднуються минуле й сучасне, душа і тіло, де знаходиться спокій, якого він так прагнув.