Ця книга спогадів написана людиною, яка ніколи не займалася літературною працею, не мала великої професійної кар’єри чи широкого суспільного визнання; її більше знають як дружину Івана Дзюби.
Це правда. Марта була поряд з Іваном у найбільш кризових ситуаціях – обшуки, арешт, слідство, професійна і часткова соціальна ізоляція, тривала боротьба з хворобами чоловіка. Але історія Марти це значно більше, ніж історія дружини відомого шістдесятника.
Це також історія про непросте життя родини з містечка Комарна – в роки Другої світової та перші десятиліття після приходу радянської влади на Львівщину. Саме там маленька Марта Ленець виховувалася бабцею і дідом, бо її маму з сестрою засудили на вислання в Сибір, а тато через зв’язки з оунівцями був змушений емігрувати. Вступивши на фізичний факультет Львівського університету і переїхавши до Львова, вона познайомилася з Іриною Вільде, а через неї – і з «київською трійцею»: Вінграновським, Драчем, Дзюбою. Це знайомство стало важливою віхою в її житті. Перші роки спільного життя з Іваном Дзюбою, переїзд до Києва й адаптація до нього, народження дитини, необхідність знайти роботу і, зрештою, сама робота в середовищі «простих» людей, як і те, що вдалося пережити в «темну добу» 1972-го – все це лише перелік деяких етапів історії цієї жінки. Найважливіше ж прозирає крізь них.
