Польська література першої половини ХХ століття не має більш контраверсійнішої та суперечливішої постаті, як Станіслав Ігнацій Віткевич. За життя митець не був гідно оцінений, після смерті – довший час – замовчуваний в «комуністичній» Польщі. Часто виникає розуміння, що навколо постаті генія польського авангарду роками створювалася аура скандалу і провокації... Проте, ім’я його знане і відоме, нехай навіть у невідповідному контексті.
Назву «Віткацій. Хижий розум» упорядники взяли з твору Чеслава Мілоша «Трактат моральний» не випадково. Як ми вже зазначали, історія світового мистецтва знала багатьох геніїв, диваків, експериментаторів, але такого явища, яке мав польський аванґард міжвоєнного періоду, не було в жодній культурі. Без перебільшення. Письменник, філософ, драматург, сценограф, художник, фотограф, концепціоніст, дослідник – Станіслав Ігнацій Віткевич – створив особливий погляд на художню творчість, власний культурний простір, став справжнім явищем у мистецтві. Своїм літературним вчителем він вважав експресіоніста і містика Тадеуша Міцінського, авторитетом у філософії – неокантіанця Ганса Корнеліуса. В живописі? Пізнавши роботи багатьох світових майстрів, творив у своєму неповторному стилі – Чистій Формі.
Сподіваємося, що в перекладі українською мовою, збірник стане справжнім відкриттям, дасть можливість українським літературознавцям, які вивчають польську літературу міжвоєнного періоду збагатити свої знання, розширить спектр досліджень і поповнить коло віткацологів новими прізвищами.
