У своїх спогадах Ганс Беккер, унтер-офіцер німецької армії, до якої він вступив у 1937 р., описує шлях, пройдений ним дорогами Другої світової війни, і роки що він провів в радянських таборах як військовополонений. Простою і невигадливою мовою Беккер розповідає про жорстокі танкові бої під Тернополем, Дубно, Курськом, про те, як виходив з оточення і потрапив у полон, тікав і знову був спійманий, про роки важких випробувань у неволі.
Відбуваючи термін у Сибіру, він з гіркою іронією згадує, як зневажав ув'язнених німецького концтабору, упевнений у тому, що на їхньому місці вважав за краще смерть, а не принизливе існування, не підозрюючи, що скоро сам у таких самих обставинах буде відчайдушно боротися за виживання.