Російське вторгнення в Україну знову поставило на порядок денний дискусію про явища, які, на думку багатьох, уже відійшли в минуле, а саме націоналізм і цінність власної національної держави. Із часів Другої світової війни і нацистських злочинів націоналізм на Заході вважали темним минулим, якому не місце у світлому глобалізованому майбутньому. Та чи справді саме націоналізм винен у найбільших трагедіях ХХ століття?
Йорам Газоні пропонує цілком інший погляд. Уміло переплітаючи минуле й теперішнє, від часів Мойсея до сучасних конфліктів на Близькому Сході, він наводить власні аргументи на користь того, що саме націоналізм і породжені ним національні держави є найкращою з наявних форм політичного устрою як для окремих спільнот, так і для міжнародного ладу.
«Коли ми починаємо чіткіше бачити дороги, нам стає простіше вирішити, яку з них обрати». Ці слова автора врізались у пам’ять. А як навчитись бачити чіткіше, щоб обрати правильний шлях? І який з них правильний?
Відповідь у цій книжці. Коли ми озирнемося навколо, відчуємо запах рідної землі, згадаємо наших предків, почнемо вивчати свої традиції та думати про добробут майбутнього покоління, нам стане простіше вибрати дорогу, якою варто йти.
Націоналізм — це не про конфлікти та ненависть. Це про усвідомлення свого вибору, вірність, рішучість і повагу. А ще про любов — до країни, у якій живемо, до добробуту своїх громадян. Це про рішучість обстоювати інтереси тих, кого ми вважаємо рідними, і про повагу до тих, хто вибирає любов замість ненависті. Святослав «Калина» Паламар, заступник командира бригади «Азов»
