У житейських казках головні персонажі — люди. Тож і в казкових історіях віддзеркалювалося їхнє життя, побут, стосунки, інколи реальні події, ситуації. Особливо засуджувалися й висміювалися лінощі, впертість, скупість, пияцтво. Ці та інші негативні якості, як нині, так і в давнину, були не в пошані. В усних оповідках запроваджувалися свої закони. Там герої перемагали переважно завдяки своєму розуму, кмітливості, сміливості. Тому тямущий селянин міг добитися справедливості й утерти носа дурному панові, пихатому попові чи зажерливому корчмарю. Хоч насправді таке траплялося хіба що в мріях. Проте саме такими сподіваннями жив народ, підтримуючи цю віру казкою, яку передавав із покоління в покоління.