У книзі на прикладі творчості чотирьох визначних майстрів української барокової графіки XVII й початку XVIII століть — Олександра Тарасевича, майстра Іллі, Леонтія Тарасевича та Івана Щирського — висвітлюються характерні риси одного зі світових мистецьких стилів епохи Просвітництва 3 стилю бароко. Україна в XVII - XVIII століттях набула унікального досвіду серед країн Центральної та Східної Європи щодо органічного єднання західноєвропейських варіантів стилю бароко з українськими мистецькими традиціями, а в широкому розумінні — зближення православної та католицької естетики у творах на релігійну та світську тематику. Автор детально досліджує феномен українського бароко, визначає його суттєві й формальні риси у порівнянні з автохтонним стилем бароко у мистецтві країн Заходу.
Понад 200 ілюстрацій різних видів та жанрів гравюри дають уявлення про українську гравюру бароко, в ділянці якої, крім простудійованих чотирьох найвизначніших майстрів, працювали за цієї доби десятки інших граверів.
