Протягом багатьох років у відповідь на посилення глобальної конкуренції американські компанії переносили власні виробничі операції за кордон заради економії. Але зараз ми спостерігаємо негативні наслідки цих рішень: втрачаються стратегічні можливості для інновацій та конкуренції.
Аналізуючи причини економічного добробуту, професори Гарвардської бізнес-школи Ґері Пізано і Віллі Ші показують катастрофічні наслідки недостатніх інвестицій у виробничі можливості. Автори вказують, що вибір на рівні компанії є ключовим для постійного успіху індустрій та економіки, і пропонують лідерам бізнесу систему координат для розуміння зв’язків між виробництвом та інноваціями.
Ця книжка для інвесторів, керівників бізнесу, розробників політики, науковців та інноваторів, які є «авторами» національного процвітання. На прикладі Америки вона надає зрозумілий та переконливий аналіз того, як економіка країни втратила конкурентну перевагу, і вказує, як її повернути. Спостереження й рецепти авторів книжки цілком актуальні також для України.
Відгуки про видання «Індустріальний ренесанс Америки. Шлях до національного процвітання»
Автори проголошують: «Коли країна втрачає спроможність до промислового виробництва, вона втрачає спроможність до інновацій». Цілком погоджуюся. Нам справді потрібен ренесанс у виробництві. Негайно. Регіна Дуґан, перший віцепрезидент Motorola Mobility; колишній директор DARPA
Ця книжка розкриває взаємозв’язок між добробутом, інноваціями, продуктивністю, реформами та політикою і показує необхідні компоненти успішної та ефективної стратегії на рівні конкретного бізнесу та цілої країни. Віктор Галасюк, Президент Української асоціації Римського клубу, член Наглядової ради Київського міжнародного економічного форуму, д-р екон. наук
Цитати з книжки Ґері Пізано та Віллі Ші
У минулі часи фермери та містяни виводили свою худобу на спільне надбання — місцеве пасовище, яким міг користуватися кожен. Спільне надбання було критично важливим ресурсом громади, оскільки воно годувало худобу, яка була основою для місцевої сільськогосподарської економіки. Якщо спільне надбання занепадало — через надмірне використання чи недбалість — страждали всі. Незважаючи на те, що піклування про спільне надбання не було обов’язком окремих осіб, ця діяльність була в інтересах кожного, оскільки всі отримували користь від його доброго стану. Сучасні індустрії промисловості також мають спільні надбання, хоча вони набагато складніші, ніж звичайні міські пасовища минулих століть. Зараз спільне промислове надбання складається з мережі технологічних ноу-хау, операційних спроможностей і спеціальних навичок. Їхніми носіями є робітники, конкуренти, постачальники, клієнти, спільні науково-дослідні підприємства та університети, і вони часто підтримують кілька індустрій одночасно.
Жорстка міжнародна конкуренція означає, що ми повинні очікувати на цикли появи та зникнення цілих індустрій. Навіть якщо це іноді болісно, насправді це здоровий процес, за допомогою якого ресурси спрямовуються до найбільш продуктивного використання. Однак коли розмивається спільне надбання, це становить глибшу та більш системну проблему. Це означає руйнування фундаменту, на якому можна будувати майбутні інноваційні індустрії. Коли виробники напівпровідників у 1980-х роках переїхали до Азії, вони принесли з собою цілу низку технологічних процесів — обробку електронних матеріалів, десублімацію та покриття поверхні, а також складні процеси тестування та складання. Вони сформували спільне промислове надбання, необхідне для виробництва цілої низки передових електронних продуктів з високою доданою вартістю, як-от пласкі екрани, твердотільні освітлювальні прилади та сонячні панелі.
Часто вважають, що інновації та виробництво розташовуються на протилежних кінцях економічного спектра: інновації пов’язані лише з мозком (інтелектуальна праця), а виробництво — з м’язами (фізична робота). Для інновацій потрібні висококваліфіковані та високооплачувані працівники, а для виробництва — низькокваліфіковані та низькооплачувані. Інновації є спеціалізацією з високою доданою вартістю, а виробництво — це простий процес з низькою доданою вартістю. Інновації є творчими та чистими, а виробництво — нудним і брудним. Такий погляд на промислове виробництво — це міф, що ґрунтується на глибокому нерозумінні того, як відбувається процес інновацій та як пов’язані науково-дослідницькі розробки та виробництво. Дослідження та розробки є важливою, але не єдиною частиною інноваційного процесу.
Наша конкурентоспроможність та майбутній економічний добробут пристрасно обговорюються. Деякі бачать проблему як негативний побічний продукт глобалізації. Дехто вбачає її у вільній торгівлі. Деякі виступають за рішучу політику, де уряд відіграє провідну роль у стимулюванні промислового розвитку. Дехто хоче зменшити урядове втручання. Одні бачать проблеми в уряді (внаслідок його діяльності чи бездіяльності), тоді як інші — у менеджменті американських компаній. Дехто бачить причину в Китаї (імпортні бар’єри та валютні маніпуляції), тимчасом як дехто бачить її в самій Америці (занепад освітньої системи та культура, надто зосереджена на поточному споживанні замість майбутнього зростання).
