Dark Souls: Спокута. Том 1

Манга просто Дивовижна, я ніколи таким захопленим не був як коли читав цю мангу

Деякі історії починаються в лімбі небуття
Інші добігають кінця у крові
Певні легенди викувані з боязкоту зброї
А інші тонуть у забутті

Мандруючи цією історією ми зустрічаємо жінку, що не пам’ятає свого минулого і воїна, що готовий її захищати.

Світ достатньо похмурий, героїв переслідує не легка доля, їм навіть перепочити немає коли.
Манга наповнена подіями, новими персонажами, там так швидко все відбувається і змінюється, що не встигаєш і оком мигнути як том вже закінчився 🫣

Але з кожною сторінкою темрява починає поглинати і затягувати у свої моторошні тенета. Історія закінчується на дуже цікавому, тому я з нетерпінням чекатиму наступного тому.

В саму гру я не грала, але виходячи з вражень від прочитаного і побаченого була б не проти зіграти 🤔

Дихотомія добра і зла — вічне питання, що турбують всіх людей у той чи інший момент життя. Власне, пошуки рішення, утримання балансу між добром та злом, намагання зробити щось аби змінити світ в кращий бік — це в якомусь сенсі ознака хорошої людини. Бо не все визначається результатами, інколи навіть спроба важлива... Це все правда, але не в цьому світі.
Світ Темних душ вже давно пішов від звичних дихотомій між добром та злом, світлом і темрявою, хорошим і поганим. Світ зламаний, сама його основа знищена, бо рішення одного наляканого старого бога світла визначили його долю, запустивши цілий ряд циклів запалення полум'я. Люди бояться темряви, бояться невідомого, коли закінчується звичне життя. А коли гасне Полум'я життя міняється кардинально. Боги втрачають силу, люди перетворюються на Пустих... І приходить він. Обраний пустий. Герой великого обману минулого, що має врятувати світ і запалити Перше Полум'я знову, повернувши людство до нормального життя. Або так кажуть старі легенди. Світ іде до свого кінця цикл за циклом, спускаючись по спіралі до небуття. В кінці ж залишиться тільки попіл.
Після глибокого занурення у надзвичайний та химерний всесвіт ігор, починати читати манґу було навіть трохи лячно. В голові було багацько питань та надій, і автор та художник впоралися із своєю роботою на всі 100. Історія дівчини, Іри, що забула все, повернувшись до життя в старому склепі, лицарський орден, який ще пам'ятає Присносущих Драконів, і хоче помститися за їх знищення. Привид давно забутої та втраченої дитини і коваль. Людина, що ще зберігає дещицю людяності, і все ще тримається за свої клятви. Скільки б часу не пройшло, і чого б ця вірність слову не коштувала.