Незвичайна мандрівка найбільш ізольованими маяками планети. Перед вами не посібник з географії, а паспорт для романтичних мандрівників.
Є щось прекрасне й дике у цих неймовірних спорудах. Чи не тому, що ми відчуваємо, як вони вмирають? Їхнє світло гасне, їхні тіла руйнуються. Хоча багато цих вартових ще сповнені рішучості виконувати свою місію освітлювати води, та з появою нових технологій морського зв’язку вони стають все менш потрібними. Кораблі вже не потребують їхньої романтичної опіки, адже з’явилися нові орієнтири: орбітальні супутники, GPS-навігація, сонари, радари вони змушують нас забути про те, що маяки були домівкою і робочим місцем чоловіків і жінок, чиї імена здебільшого забуті. З плином часу сигнали кораблям стають все більш автоматизованими.
Деякі маяки відмовляються від свого первісного призначення і стають туристичними об’єктами. Ті, яким пощастило найменше, взагалі демонтують. Більшість доглядачів маяків, які є символом пильності й захисту, полишили свою справу. Та навіть якщо спосіб життя доглядачів невдовзі зникне, залишаться їхні історії пам’ятники зі слів на згадку про час, коли технічна робота була синонімом героїзму. Адже на маяках, особливо на ізольованих, людина завжди була підвладною волі природи.
